Балінт Балашші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балінт Балашші
Balassi Bálint
Народився 20 жовтня 1554(1554-10-20)[1][2][…]
Зволен
Помер 30 травня 1594(1594-05-30)[1][2][…] (39 років)
Естерґом
Поховання угорець
Країна  Угорщина
Діяльність поет, перекладач, письменник
Конфесія католицтво і протестантизм
Батько Янош Балашаd

CMNS: Балінт Балашші у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Барон Балінт Балашші (угор. Balassi Bálint, 20 жовтня 1554, Зволен — 30 травня 1594, Естерґом) — угорський воїн, поет, перекладач, засновник угорської ліричної поезії. Писав угорською, словацькою та османською мовами.

Біографія[ред. | ред. код]

Балінт (Валентин) Балашші походив зі шляхетського кальвіністського роду Балашшів, здобув гарну освіту, володів сімома мовами. Рік навчався в Нюрнберзі (1565). В Угорщині виховувався протестантським проповідником Петером Борнемісою. Втратив майно і вступив на військову службу. Воював з османськими і польськими військами, був поранений, потрапив у польський полон. У 1586 році перейшов в католицтво.

У 1576 році, під час сутички з трансільванським військом Кріштофа Годьмашші, отримав поранення — удар «бойовою палицею» по шоломі  і був взятий у полон та переданий для ув'язнення у замок Хуст(Закарпаття, Україна). Комендант замку Гашпар Корніш, зважуючи на високе походження та поетичну славу Балінта Балашші, утримує його в хустському замку в якості гостя під слово честі. Більше того, відомий поет користується особливою прихильністю дружини генерала  Кріштофа Годьмашші  - Крістіни Годьмашші-Шаньїкі, яка гостювала в хустському замку. У ті часи, догляд за пораненим лицарем було одною з почесних справ для високородних дам. Близькість до молодого та відомого чоловіка породила взаємну закоханість. Але для Балінта Балашші то було тимчасове захоплення, бо насправді, він був безнадійно закоханий у Анну Лошонці — дружину егерського коменданта. Рік по тому, міг би оженитися на Крістіні Годьмашші, оскільки вона стала вдовою. Але Балінт Балашші був переведений до почесного ув'язнення до двору князя Іштвана Баторі у Дюлафегерварі і згодом одружився з Крістіною Добо, дочкою героя оборони Егерської фортеці Іштвана Добо. Це був династичний та меркантильний шлюб з боку поета. Його невгамовна душа колись знайшла місце ще для одного великого кохання. Любов до своєї улюбленої вітчизни — Угорщини він пронесе у своїм серці до своєї славетної смерті. У 1594 році, захищаючи від османів фортецю міста Естергом, Балінт Балашші загинув від важкого поранення гарматним ядром.

Родоначальник угорської ліричної поезії, відомий перекладач та безстрашний воїн, Балінт Балашші, залишиться в історії автором ліричного послання на ім'я Крістіни Годьмашші — красуні із замку Хуст.

Творчість[ред. | ред. код]

Перший опублікований твір — переклад з німецької книги лютеранського пастора Міхаеля Бокка «Садок цілющих трав для недужих душ». Автор духовних віршів, патріотичних і військових пісень, любовної лірики, перекладень з латині і німецької. Прекрасно знаючи кочове, небезпечне життя солдата, Балашші в своїх віршах оспівував стрімкий біг бойового коня, хоробрість і завзятість бувалих вояків, простори степів і терпкий смак золотистого вина. Тривога за батьківщину не переростає у Балашші в трагічні стогони, патріот Балашші готовий з радістю віддати за батьківщину життя. Поззия Балашші виявилася дуже близькою до народної пісенної творчості. Духовні вірші були опубліковані в 1631. Любовні ж вірші Балашші поширювалися в рукописах і були вперше надруковані лише в 1874 році, коли один зі списків виявили в бібліотеці Радван. Цикл віршів «До Юлії» по праву вважається перлиною угорської поезії на всі часи. Любовна лірика Балашші відрізняється оригінальністю, але тим не менш несе відбиток творчості великих італійців Данте і Петрарки.

Публікації російською мовою[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Балашші Балінт // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 86. — ISBN 966-692-578-8.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б Discogs — 2000.