Населення Білорусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Білорусі
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 9,589 млн осіб
Густота 46,8 особи/км²
Природний приріст -0,2 ‰
Народжуваність 10,7 ‰
Смертність 13,36 ‰
Середня тривалість життя 72,48 року
 • чоловіків 66,91 року
 • жінок 78,38 року
Смертність немовлят 3,62 ‰
Коефіцієнт міграції 0,7 ‰
Вікова структура
до 14 років 15,51 %
15–64 років 70,05 %
старіші за 65 років 14,44 %
Статева структура
загалом 0,87 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,87 чол./жін.
після 65 років 0,46 чол./жін.
Етнічні групи
Нація білоруси
Найбільший етнос білоруси
Національні меншини росіяни, поляки, українці
Мови
Офіційна російська, білоруська
Також у побуті польська, українська

Населення Білорусі. Чисельність населення країни 2015 року становила 9,589 млн осіб (93-тє місце у світі)[1]. Чисельність білорусів стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 10,7 ‰ (184-те місце у світі), смертність — 13,36 ‰ (16-те місце у світі), природний приріст — -0,2 % (215-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Чисельність населення республіки знижується, при цьому основним фактором, що впливає на ситуацію, залишається перевищення числа померлих над числом народжених. Однак наприкінці 2010-х років намітилася тенденція скорочення смертності та збільшення народжуваності. У 39 % міст і 21 % селищ міського типу відзначається природний приріст населення, в сільській місцевості навпаки йде природний спад.

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Білорусі, станом на 2015 рік, дорівнює 10,7 ‰ (184-те місце у світі)[1]. Показник народжуваності в січні-березні 2008 року показник народжуваності 10,5 ‰, проти 10,3 ‰ за аналогічний період 2007, 9,8 ‰ — 2006 і 9,2 ‰ — 2005 років.

Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,47 дитини на одну жінку (199-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 63,1 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,1 року (оцінка на 2011 рік); 2009 року — 24 роки[1].

Смертність у Білорусі 2015 року становила 13,36 ‰ (16-те місце у світі)[1]. Показник смертності в січні-березні 2008 року склав 14,5 ‰, 14,9 ‰ за аналогічний період 2007, 14,3 ‰ — 2006 і 14,5 ‰ — 2005.

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,2 % (депопуляція) (215-те місце у світі)[1].

Природний рух населення Білорусі в 1950—2015 роках[2]

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Білорусі, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Білорусі становить 39,8 року (50-те місце у світі): для чоловіків — 36,8, для жінок — 42,9 року[1]. За переписом 2009 року він становив 39,5 року, у чоловіків — 36,8 року, у жінок — 41,8 року. Середній вік сільського населення на 5,7 років перевищував відповідний показник міського населення (43,7 і 38,0 роківЗа переписом 2009 року він становив 39,5 року, у чоловіків — 36,8 року, у жінок — 41,8 року. Середній вік сільського населення на 5,7 років перевищував відповідний показник міського населення (43,7 і 38,0 роки відповідно)[3]. відповідно)[3]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,48 року (139-те місце у світі), для чоловіків — 66,91 року, для жінок — 78,38 року[1]. 2008 року очікувана тривалість життя в Білорусі становила 70,5 року, у чоловіків — 64,7 року, у жінок — 75,6 року. У порівнянні з Росією і Україною це трохи вище, в порівнянні з іншими європейськими країнами — значно нижче. Проблемою залишається значна різниця в тривалості життя чоловіків і жінок. У 2008 році вона становила 12 років, тоді як за оцінкою Програми розвитку ООН природної різницею вважається 5 років. У міській місцевості різниця в тривалості життя чоловіків і жінок становить 11 років, у сільській — 14 років[4][5].

Вікова структура населення Білорусі, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 15,51 % (765 070 чоловіків, 722 540 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,12 % (548 487 чоловіків, 517 840 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,3 % (2 132 051 чоловік, 2 212 223 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,62 % (575 816 чоловіків, 730 431 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,44 % (439 257 чоловіків, 945 973 жінки)[1].

За переписом 2009 року, у працездатному віці знаходилось 5 852 826 осіб (61,6 %) населення, в тому числі у містах 4 550 212 (64,4 % міського населення) та у селах 1 302 614 (53,4 %). Найвища частка працездатного населення у Мінську (66,1 %), найнижча — у Брестській (59,7 %) та Гродненській (59,8 %)[3].

У віці, молодшому за працездатний, зафіксовано 1 511 379 осіб (15,9 % населення). З них у містах — 1 123 011 осіб, у селах — 388 368 осіб. Як серед міського, так і серед сільського населення частка цієї вікової групи становить 15,9 %. Найвища частка населення, молодшого за працездатний вік, спостерігається у Брестській області — 17,8 %, а найнижча у Вітебській області — 14,7 %.[3]

Осіб у віці, старшому за працездатний, налічувалось 2 139 306 (22,5 % населення), з них у містах 1 391 035 осіб, у селах 748 271 осіб. При цьому частка цієї вікової групи є набагато вищою у селах (30,7 %), ніж у містах (19,7). Найнижча частка населення, старше працездатного віку, зафіксована у Мінську — 19,6 %, а найвища — у Вітебській області — 24,6 %[3].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,2; коефіцієнт розлучуваності — 4,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 45 (дані за 2011 рік)[6][7]. За січень-жовтень 2010 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість зареєстрованих шлюбів зменшилася на 2 %, кількість розлучень збільшилася на 2,6 %. Погіршилося співвідношення між кількістю зареєстрованих шлюбів та розлучень: за січень-жовтень 2010 року на 1000 шлюбів припадало 429 розлучень, за аналогічний період минулого року — 410 розлучень.

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 27,1 року, жінки — 25 років, загалом — 26,1 року (дані за 2014 рік)[8].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення Білорусі за районами

Густота населення країни 2015 року становила 46,8 особи/км² (164-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з дещо підвищеною густотою навколо великих обласних міст.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Білорусі

Білорусь високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 76,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Чисельність міського населення за 2008 рік зросла на 40 тис. і склала 7,2 млн осіб (міграція, природний приріст, адміністративно-територіальні перетворення).

Головні міста держави: Мінськ (столиця) — 1,915 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Білорусі

Динаміка населення великих[9] міст Білорусі за даними переписів[10][11]
Місто 1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009 2013
Мінськ 90 912 123 613 237 495 515 975 916 949 1 275 798 1 612 472 1 680 500 1 836 808 1 901 059
Гомель 36 775 82 952 139 120 168 270 272 253 382 785 500 846 475 500 482 652 505 362
Могильов 43 119 46 562 99 428 121 712 202 314 290 361 359 188 356 500 358 279 366 839
Вітебськ 65 871 91 201 167 299 148 300 230 804 296 605 350 004 340 700 347 928 361 873
Гродно 46 919 49 200 72 943 132 471 194 775 270 535 301 600 327 540 352 485
Берестя 46 568 41 400 73 614 121 629 177 249 258 016 286 400 309 764 326 428
Бобруйськ 34 336 39 280 84 078 97 530 137 536 192 207 221 166 220 700 215 092 217 127
Барановичі 27 400 58 064 101 472 130 647 159 315 167 400 168 240 170 685
Борисов 15 063 23 954 49 108 59 280 84 112 111 672 143 792 150 700 147 381 145 659
Пінськ 28 368 29 500 41 548 61 752 89 847 118 636 129 900 130 355 135 619
Орша 13 061 21 311 53 754 64 537 100 642 112 397 123 128 123 900 117 225 116 611
Мозир 8 076 9 535 17 477 26 426 48 803 73 463 100 254 109 800 108 792 111 324
Солігорськ 46 38 255 65 148 92 742 100 900 102 297 104 745
Новополоцьк 1 211 40 114 67 110 92 699 105 600 98 138 101 307
Ліда 9 323 33 400 28 541 47 578 65 500 91 007 100 700 97 629 99 430
Молодечно 6 600 28 384 50 413 72 612 91 726 96 600 94 282 93 802
Полоцьк 20 294 21 455 29 577 44 978 64 182 71 152 76 837 82 500 82 547 84 786
Жлобин 10 718 19 301 19 216 25 359 35 422 56 695 71 200 75 866 75 377
Свєтлогорськ 5 772 40 265 54 772 69 475 71 600 69 995 69 028
Річиця 9 280 16 487 29 796 30 602 48 393 60 327 69 427 66 700 64 731 65 289
Жодино 6 591 22 083 33 926 53 744 59 300 61 724 62 696
Слуцьк 14 349 14 299 21 947 22 740 35 609 45 176 57 556 63 500 61 444 61 847
Кобринь 10 408 15 300 13 686 24 934 31 811 44 829 50 700 51 166 52 001

Сільське населення[ред.ред. код]

За 2008 рік чисельність сільського населення зменшилася на 58 тис. і становила 2,5 млн осіб. У сільській місцевості проживає 26 % усього населення Білорусі[12].

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,7 ‰ (69-те місце у світі); 2007 року сальдо міграції було позитивним — 2,3 на 1000 населення (до країни в'їжджало більше, ніж виїжджало)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 126,4 тис. осіб з України, що подали документи на легальне перебування.

Білорусь є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[13].

Громадянство[ред.ред. код]

Згідно з пунктом 3 Положення про паспорт громадянина Республіки Білорусь паспорт зобов'язаний мати кожен громадянин Республіки Білорусь, який досяг 16-річного віку. Документами, що підтверджують факт постійного проживання громадянина Республіки Білорусь в межах Республіки Білорусь, є:

У країні перебуває 5,6 тис. осіб без громадянства[1].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білоруси
  
83.7%
росіяни
  
8.3%
поляки
  
3.1%
українці
  
1.7%
інші
  
3.3%
Докладніше: Народи Білорусі

Білорусь — мононаціональна держава (відповідно до класифікації ООН). Головні етноси країни: білоруси — 83,7 %, росіяни — 8,3 %, поляки — 3,1 %, українці — 1,7 %, інші (євреї, литовці, вірмени, азербайджанці, латиші) — 3,3 % населення (перепис 2009 року)[1]. За даними перепису населення 2009 року, на території Білорусі проживали представники більше 130 націй і національностей. Серед них найбільш представленими етнічними групами є білоруси (7 957 252), росіяни (785 084), поляки (294 549), українці (158 723), євреї (12 926), вірмени (8 512), татари (7 316), цигани (7 079), азербайджанці (5 567), литовці (5087). Від 1 до 3,5 тис. осіб налічують молдовани, туркмени, німці, грузини, китайці, узбеки, латиші, казахи, араби, чуваші[14].

Протягом білоруської історії склалося так, що основним населенням сільської місцевості були білоруси, у містах і містечках — євреї, на північно-заході країни численні поляки, а на сході — росіяни, в тому числі старообрядці. Численний дворянський стан — шляхта — була сильно полонізована. На даний час у містах і селах — строкатий етнічний склад, хоча більшість населення (більше 80 %) належить до титульної нації[15]. Тоді як у радянський період частка білорусів у населенні республіки скорочувалася (з 81,1 % у 1959 до 77,9 % у 1989), а частка росіян і українців зростала (з 8,2 % у 1959 до 13,2 % у 1989 у росіян і з 1,7 % до 2,9 % в українців), то в період незалежності країни частка білорусів постійно зростала, досягнувши 83,7 % в 2009 р., а росіян і українців танула (до 8,3 % і 1, 7 % відповідно). Частка поляків і євреїв в післявоєнний період постійно скорочувалася (з 6,7 % у 1959 до 3,1 % в 2009 у поляків, з 1,9 % до 0,1 % у євреїв). Якщо скорочення частки євреїв пояснюється негативним сальдо зовнішньої міграції і асиміляцією, то основними причинами скорочення частки поляків, росіян і українців слід вважати зміну етнічної самоідентифікації на користь в першу чергу білорусів[16].

Історична динаміка етнічної картини (у %) населення Білорусі[14]
Національність 1959 1970 1979 1989 1999 2009
Населення Білорусі
(тис. осіб)
8 055,7 9 002,3 9 532,5 10 151,8 10 045,2 9 503,8
Білоруси 81,1 81,0 79,4 77,9 81,2 83,7
Росіяни 8,2 10,4 11,9 13,2 11,4 8,3
Поляки 6,7 4,3 4,2 4,1 3,9 3,1
Українці 1,7 2,1 2,4 2,9 2,4 1,7
Євреї 1,9 1,6 1,4 1,1 0,3 0,1
Вірмени 0,02 0,03 0,03 0,05 0,1 0,1
Татари 0,11 0,11 0,11 0,12 0,1 0,1
Цигани 0,06 0,08 0,09 0,11 0,1 0,1
Литовці 0,1 0,09 0,07 0,07 0,06 0,1
Інші 0,2 0,3 0,3 0,5 0,5 2,6

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Білорусі

Мови[ред.ред. код]

Мови Білорусі (2009 рік)[1]
Мова: Відсоток:
російська
  
70.2%
білоруська
  
23.4%
польська
  
2.0%
українська
  
1.1%
інші
  
3.3%
Докладніше: Мови Білорусі

Офіційні мови[17]: російська — розмовляє 70,2 % населення країни, білоруська — 23,4 %. Інші поширені мови: польська і українська — 3,1 %, інші — 3,3 % (оцінка 2009 року). Білорусь не є членом Ради Європи, тому вона не підписувала Європейську хартію регіональних мов[18].

Розподіл населення Білорус за рідною мовою[19]
Регіон Білоруська Російська Українська Польська
Брестська 53,7 % 42,6 % 1,2 % <0,1 %
Вітебська 52,6 % 44,2 % 0,3 % 0,1 %
Гомельська 54,6 % 41,8 % 0,6 % <0,1 %
Гродненська 59,2 % 36,1 % 0,3 % 1,2 %
Мінськ 35,2 % 52,6 % 0,4 % <0,1 %
Мінська 69,4 % 27,5 % 0,4 % <0,1 %
Могильовська 55,1 % 41,9 % 0,3 % <0,1 %
Білорусь 53,2 % 41,5 % 0,5 % 0,2 %
Розподіл населення Білорус за основною розмовною мовою[20]
Регіон Білоруська Російська
Брестська 26,7 % 70,1 %
Вітебська 22,4 % 73,2 %
Гомельська 22,7 % 72,0 %
Гродненська 35,1 % 56,5 %
Мінськ 5,8 % 82,1 %
Мінська 38,9 % 56,0 %
Могильовська 19,6 % 76,5 %
Білорусь 23,4 % 70,2 %

Білоруська мова[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2 %) вказали рідною мовою білоруську, це більш ніж на 20 % менше, ніж під час перепису 1999 року, коли білоруську мову вказали рідною 73,6 %. Російську мову вказали рідною 41,5 % населення, що майже вдвічі більше, ніж у 1999 році (24,1 %). Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1 % населення, російську — 49,8 %. Серед сільського населення — 79,7 % та 17,7 % відповідно.

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року

Російська мова[ред.ред. код]

Більшість населення (70,2 %) вказали російську, як мову, якою вони розмовляють вдома. Це на 7,4 % більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які вказали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7 % у 1999 до 23,4 % 2010 року. Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9 % населення і білоруську — 11,3 %. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7 % та російську — 36,2 %.

Частка населення, яке вказало, що спілкується російською мовою вдома за переписом 2009 року

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Білорусі (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
48.3%
католики
  
7.1%
інші
  
3.5%
атеїсти
  
41.1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 48,3 %, католицтво — 7,1 %, інші — 3,5 %, атеїсти — 41,1 % (станом на 2011 рік)[1]. Чисельність католиків у Білорусі, згідно з власною церковною статистикою Католицької церкви, зростає і становить (станом на 1 березня 2009 року) 1,4 млн осіб (14,8 % всього населення країни)[21], за даними на 2002 рік число католиків становило всього 1,2 млн або 12 % населення[22]. Католицька церква активно діє як у західних областях країни, де історично переважають католики, так і на сході країни, де історично переважають православні. Поляки і литовці у своїй переважній більшості є католиками, а іншу частину католиків становлять в основному етнічні білоруси (більшість яких традиційно дотримуються до православ'я). З урахуванням того, що чисельність поляків і литовців скорочується (близько 400 тис. 2002 року і 300 тис. осіб 2009 року), чисельність католиків-білорусів зросла у період 2002—2009 років з 800 тис. до 1,1 млн, а частка католиків серед етнічних білорусів — з 10 % до 14 %.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Білорусі

Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,8 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1]. Станом на жовтень 2009 року, з 8 568 817 громадян Білорусі у віці 10 років і старше мали вищу освіту 1 530 561 особа, середню спеціальну — 2 190 357, професійно-технічну — 898 054, загальну середню — 1 914 055, загальну базову — 789 673, загальну початкову — 954 076[3]. Міське населення має більш високий рівень освіти. Вищу освіту мають 21,1 % міських жителів (у Мінську — 29,7 %) і лише 8,5 % сільських жителів. Натомість серед сільського населення значно вищою є частка осіб з загальною початковою освітою (20,1 % проти 8,0 % серед міського населення) та загальною базовою освітою (14,2 % серед сільського населення і 7,5 % серед міського населення)[3].

Державні витрати на освіту складають 5 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (71-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Відсоток осіб за типом освіти по областях Білорусі, 2009 рік
Регіон Вища освіта Середня
спеціальна
Професійно-
технічна
Загальна
середня
Базова
середня
Початкова
Брестська 15,1 % 25,3 % 10,1 % 24,0 % 9,6 % 13,4 %
Вітебська 15,2 % 27,0 % 12,3 % 20,9 % 10,5 % 11,5 %
Гомельська 15,1 % 25,5 % 11,8 % 23,4 % 9,9 % 12,0 %
Гродненська 15,8 % 28,1 % 9,5 % 20,6 % 9,8 % 13,6 %
Мінськ 29,7 % 22,6 % 6,7 % 22,0 % 5,5 % 5,8 %
Мінська 14,3 % 25,1 % 11,8 % 23,4 % 10,6 % 12,6 %
Могильовська 14,7 % 27,3 % 12,8 % 21,2 % 10,3 % 11,4 %

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,93 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 11,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 5,7 % від ВВП країни (143-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,62 ‰ (202-ге місце у світі); хлопчиків — 4,04 ‰, дівчаток — 3,17 ‰[1]. Смертність дітей у віці до 1 року зменшилася з 5,7 випадків на 1000 народжених у першому кварталі 2007 року до 4 за аналогічний період 2008. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (181-ше місце у світі)[1]. 2008 року неповнолітні матері народили 1383 дитини[23].

Білорусь входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2014 року було зареєстровано 29,4 тис. хворих на СНІД (72-ге місце у світі), це 0,52 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (67-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,0 тис. осіб (67-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,2 % (65-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,3 % (оцінка на 2005 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,1 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,1 %, в сільській місцевості — 95,2 %, загалом по країні — 94,3 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 43 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23 %; частка осіб похилого віку — 20 %, або 5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 6,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 21,9 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,968 млн унікальних інтернет-користувачів (66-те місце у світі), що становило 62,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 4,546 млн осіб (89-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 9,3 %; промисловість і будівництво — 32,7 %; сфера послуг — 58 % (станом на 2014 рік)[1]. 54,21 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (5 % від загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 0,7 % працездатного населення, 2013 року — 0,5 % (3-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 12,5 %, серед юнаків — 12,4 %, серед дівчат — 12,6 % (88-ме місце у світі)[1]. Офіційна статистика відображає лише офіційно зареєстрованих безробітних, реальний рівень зайнятості набагато нижчий.

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування опійного маку й марихуани, переважно для внутрішнього ринку; перевалочний пункт для наркотиків, що прямують до Російської Федерації й Західної Європи. Законодавство з боротьби з відмиванням грошей не відповідає міжнародним стандартам, спроби його поліпшення в плані ідентифікації походження фінансів, були згорнуті 2008 року (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Білорусі докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[24][25].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,46 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Білорусі
Рік Населення Зміна
1950 7 745 000
1955 7 804 000 +0.8%
1960 8 190 000 +4.9%
1965 8 607 000 +5.1%
1970 9 038 000 +5.0%
1975 9 367 000 +3.6%
1980 9 658 000 +3.1%
1985 9 999 000 +3.5%
1990 10 190 000 +1.9%
1995 10 194 000 +0.0%
2000 9 988 000 −2.0%
2005 9 664 000 −3.2%
2010 9 491 000 −1.8%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах (англ.) Belarus // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. а б (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.
  3. а б в г д е ж (рос.) Статистичний бюлетень: «Общая численность населения, его состав по возрасту, полу, состоянию в браке, уровню образования, национальностям, языку и источникам средств к существованию». — Національний статистичний комітет Республіки Білорусь.
  4. (рос.) Янушевская А. Продолжительность жизни в Беларуси — 70,5 лет. — Новости tut.by, 2 квітня 2009 року.
  5. (рос.) Носова М. В Беларуси женщины в среднем живут почти на 12 лет дольше мужчин. — Новости tut.by, 8 березня 2010 року.
  6. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  7. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  8. (англ.) Mean age at first marriage by sex — United Nations Economic Commission for Europe.
  9. Більше 50 тис. мешканців.
  10. (рос.) Попередні підсумки перепису населення 2009 року. — Національний статистичний комітет Республіки Білорусь.
  11. (рос.) Беларусь / Biełaruś — дані населення міст світу від Pop-stat.mashke.org.
  12. (рос.) Янушевская А. В Беларуси продолжает сокращаться численность сельского населения. — Новости tut.by, 2 квітня 2009 року.
  13. (англ.) International Organization for Migration.
  14. а б (рос.) Предварительные итоги переписи населения Белоруссии 2009 г. — Белстат.
  15. (біл.) Насельніцтва Беларусі — нацыянальнасці, мовы, рамёствы і інш. — belarus.by, Афіцыйны сайт Рэспублікі Беларусь.
  16. (рос.) Розенблат Е., Еленская И. Динамика численности и расселения белорусских евреев в XX веке // «Диаспоры», 2002, № 4. — с. 27-52.
  17. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  18. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  19. (рос.) Населення Білорусі за національністю та рідною мовою.
  20. (рос.) Населення Білорусі за домашньою мовою в розрізі регіонів.
  21. (рос.) Дані про чисельність вірян-католиків у Білорусі станом на 2009 рік.
  22. (рос.) Дані про чисельність віруючих-католиків на 2002 рік. — Римско-католическая церковь в Беларуси.
  23. (рос.) Прус Елена В Беларуси почти 1,4 тыс. детей родились в 2008 году у несовершеннолетних матерей. — Новости tut.by, 21 травня 2009 року.
  24. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  25. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]