Опалубка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опалубка

Опалубка – тимчасова конструкція, яка слугує формою для залиття будівельним розчином, найчастише бетонною сумішшю з попередньо закладеною сталевою арматурою. Використовується при зведенні бетонних та залізобетонних конструкцій або споруд (стін, мурів, фундаменту будівель будь якого - житлового, промислового призначення, тощо) або відлиття архитектурних деталей. Монтується безпосередньо на місці їх будівництва, після затвердіння розчину опалубка демонтується та вбирається.

універсальна модульна опалубка для стін та колон

Історія[ред.ред. код]

Першу опалубку почали використовувати ще у Стародавньому Римі. Вона виготовлялася з підручних засобів, переважно – з дерев’яних дощок. Замість бетону використовували суміш вапняного розчину та дрібного піску. Така опалубка застосовувалась навіть для будівництва споруд із каменю. У 70-хх роках минулого століття почали використовувати бетонні плити. Вони замовлялися на заводах, які знаходились далеко від місця будівництва. Це було незручно та досить дорого. Плити встановлювались не монолітно, а за допомогою зварювання. Тому, постійно виникали проблеми зі швами у процесі експлуатації. Фахівці того часу прийшли до висновку: всі бетонні елементи зручніше виробляти безпосередньо на будівельному об’єкті. Як вертикальну опалубку спочатку використовувались дерев’яні щити, але вони були ненадійними та їм на зміну прийшли рамні каркаси з металу (алюміній, сталь) та пластику. Проте із часом стало зрозуміло, що у процесі будівництва (особливо це стосується висотних споруд) першочергову роль відіграє надійність та довговічність опалубки. Алюміній, пластик і тим більше – дерево даним вимогам відповідають не завжди. Тому все частіше віддається перевага рамній опалубці з високоякісної дрібнозернистої сталі.

схема горизонтальної опалубки

Типи опалубки[ред.ред. код]

За призначенням[ред.ред. код]

  • Вертикальна опалубка — використовується для бетонування вертикальних та похило-вертикальних монолітних конструкцій (стін, колон, фундаментів, ліфтових шахт та ін.).
  • Горизонтальна опалубка — для бетонування горизонтальних, горизонтально-похилих та сферичних монолітних конструкцій, у тому числі: перекриттів, куполів, естакад, пролітних будівель мостів та ін.

За конструкцією[ред.ред. код]

  • Розбірна — окремі формуючі, підтримуючі, з’єднувальні елементи, з яких можна складати різні варіації опалубних конструкцій.
Сюди належать такі опалубні системи:
  • Дрібнощитова рамна опалубка — складається із малогабаритних каркасних щитів, масою до 50 кг; монтується вручну; її використовують переважно на дрібних об’єктах.
  • Великощитова рамна опалубка — складається із великогабаритних каркасних щитів, масою більше ніж 50 кг; її монтаж відбувається, в основному, за допомогою підйомного крану.
  • Модульна рамна опалубка — складається з дрібно- та великогабаритних каркасних щитів із фіксованими розмірами, що кратні певному модулю; сукупність таких щитів складає модульний ряд, який дає можливість вирішувати практично будь-які архітектурні задачі.
  • Блочна опалубка — окремі просторові блоки для формування замкненого внутрішнього / зовнішнього контуру монолітних споруд (приміщень, колон тощо).
  • Об’ємно-переставна — для одночасного бетонування стін та перекриття використовують опалубні секції, які під час встановлення у робоче положення утворюють у поперечному перетині конструкції П-подібної та Г-подібної форми.
  • Ковзаюча опалубка — для будівництва мостів, тунелів та є опалубною конструкцією, яка безперервно переміщується по вертикалі / горизонталі, під час бетонування, за допомогою домкратів або інших механізмів для переміщення.
  • Підйомно-переставна опалубка – це система, яка працює за принципом відокремлення щитів від поверхні, що бетонується, шляхом підйому із наступним спиранням на конструкції споруди.
  • Незнімна опалубка — у деяких випадках, коли опалубка після бетонування стає невід’ємною частиною готової будівлі і навіть може слугувати додатковою гідроізоляцією, декоративним оздобленням тощо.

За матеріалами[ред.ред. код]

  • Сталева - у якій несучі та формуючі елементи виготовлені зі сталі (оцинкованої або гальванізованої, із порошковим покриттям). Є найбільш міцною, надійною та довговічною опалубкою. Оптимальним варіантом для виробництва щитів є використання спеціальної дрібнозернистої сталі із легуючими добавками, межа текучості та міцність якої у декілька разів перевищує показники звичайної сталі «3». Спеціальне покриття захищає сталь від корозії та забезпечує швидке очищення опалубки у процесі експлуатації.
  • Алюмінієва — несучі та формуючі елементи якої виготовлені з алюмінієвих сплавів. Є полегшеним, але значно менш міцним варіантом. Така опалубка швидко втрачає вихідну геометрію, утворюються зминання профілю; вона практично не підлягає ремонту без спеціального обладнання.

Для дрібних, разових проектів, де немає необхідності у високій несучій здатності та точності щитів, часто використовують опалубку із пластиковими або дерев’яними каркасами.

  • Комбінована опалубка — несучі та формуючі елементи якої виготовлені з комбінації різних матеріалів.
  • Паперова опалубка для колон — виготовлена з паперу методом багатошарового навивання на спеціальну полімерну основу. Внутрішня поверхня спеціальним чином оброблена задля забезпечення антиадгезійних властивостей паперу (унеможливлення прилипання бетону).
  • Пластмасова дрібнощитова опалубка - призначена для зведення монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій різноманітних конфігурацій та призначення. Основним елементом такої опалубки є щити розміром 600×300 мм, які з’єднуються між собою за допомогою ключів-ригелів. Щити виготовлено з ударо- та морозостійкого матеріалу – поліпропілену. Дана опалубка є універсальною для формування стінових поверхонь, фундаментів, колон, а також перекриттів.

За оборотністю[ред.ред. код]

Залежно від довговічності та призначення, опалубка може бути разового застосування (незнімна або призначена для унікальної конструкції, сюди ж належить паперова опалубка) та інвентарна (модульна) – для багаторазового використання на об’єктах різної складності.

Джерела[ред.ред. код]