Dornier Do 17

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Do 17
Do 17
Тип бомбардувальник
Виробник Dornier Flugzeugwerke
Перший політ 23 листопада 1934[1]
Початок експлуатації 1937
Основні експлуатанти люфтваффе
Інші експлуатанти ВПС Фінляндії
Роки виробництва 1937–1940
Варіанти Dornier Do 215

Дорньє Do 17 (нім. Dornier Do 17) — німецький двомоторний середній бомбардувальник фірми Dornier часів Другої світової війни.

Був одним з основних бомбардувальників люфтваффе. Випускався з 1937 по 1940 роки.

Історія[ред.ред. код]

Примітною особливістю створення цього літака є те, що він з самого початку розроблявся виключно як комерційний літак, для використання в європейській «експрес службі» «Люфтганзи».

Перший дослідний Do 17 V1 уперше піднявся в повітря 23 листопада 1934 року. Льотчиком випробувачем фірми Дорньє був флюгкапітан Егон Фат (Egon Fath). На цьому літаку було встановлено дванадцятициліндрові двигуни BMW V1 7,3 потужністю по 750 к.с., до кінця весни 1935 р. пройшли льотні випробування прототипи Do 17 V2 з моторами BMW V1 6,3 потужністю по 660 к.с. і Do 17 V3 з двигунами «Іспано-Суїза», які згодом через ненадійність були замінені на BMW V1 7,3. Під час випробувань літаки показали швидкість близько 330 км/ч.

Усі три літаки 1935 року було передано «Люфтганзі» для випробувань. Після пробних рейсових польотів, проведених з 8 жовтня по 7 листопада, було вирішено, що літак не годиться для практичного використання через недостатню пасажиромісткість та незручності посадки-висадки (дуже вузький фюзеляж). Експериментальні літаки були повернуті на фірму.

Після візиту на завод «Дорньє» у Левентгале колишнього співробітника фірми, флюгкапітана Роберта Унтухта (Untucht), який служив пілотом в «Люфтганзі», а також офіцером зі зв'язку між авіакомпанією та міністерством авіації (RLM), літаком зацікавилося RLM. Технічний департамент RLM запропонував компанії «Дорньє» випустити четвертий дослідний літак (V4) з мінімальними модифікаціями як бойовий літак.

Наприкінці літа 1935 р. з'явився Do17 V4, який відрізнявся від попередників зовні лише закладенням ілюмінаторів та установкою рознесеного оперення. Внутрішні зміни включали установку відсіку за першим лонжероном крила. Порівняно з транспортними варіантами Do 17 V4 мав меншу довжину — вона скоротилася з 17.7 м до 17,15 м, двигуни ті самі — BMW V1. Восени 1935 р. до випробувань було допущено V6, аналогічний V4, і V5 з двигунами «Іспано-Суїза»-12Ybrs потужністю у землі 775 к.с. і 860 к.с. на висоті 4000 м. З цими двигунами V5 досяг швидкості 389 км/ч. Оборонне озброєння було відсутнє. Do 17 V7 був уже озброєний одним 7,9-мм кулеметом MG 15, спрямованим назад на рухомій установці в блістері на фюзеляжі. Вогонь з нього вів радист. Прототип отримав також закруглену, засклену носову частину.

Експериментальний літак був продемонстрований в Бюкеберзі в жовтні 1935 року. У липні 1937 року Do 17 V8 взяв участь у міжнародному змаганні військових літаків у Цюріху, де виграв перегони «Коло Альп», перевершивши всіх винищувачів.

Конструкція[ред.ред. код]

Схема бомбардувальника — високоплан (Schulterdecker-kampfflugzeug).

Фюзеляж набирався з шпангоутів, з'єднаних швелерами стрингерів і був обшитий листами з легкого сплаву. Мав такий тонкий профіль, що його охрестили « літаючим олівцем ».

Крило мало дволонжеронну конструкцію з частково металевою та частково тканинною обшивкою. Лонжерони мали несиметричний профіль з тонкого дюралю. Основні нервюри збиралися з дюралевих швелерів, а додаткові — мали трубчастий каркас. Тканинна обшивка використовувалася між лонжеронами на нижній поверхні крила. Щілинні закрилки йшли від елеронів до фюзеляжу. Все паливо розташовувалося між лонжеронами центроплана біля фюзеляжу.

Головні стійки шасі забиралися назад в гондоли двигунів. Заднє колесо також забиралося.

Модифікації[ред.ред. код]

Модифікація Основні відмінності
Do 17E-1 Бомбове навантаження — 500 кг. Один 7,92 мм кулемет.
Do 17F-1 Тримісний літак-розвідник.
Do 17K Експортний варіант для Югославії. Французькі двигуни Гном-Рон 14N1/2.
Do 17M Електричний підйомник шасі. Закрита задня вогнева точка. Двигуни Bramo 322A-1. Бомбове навантаження — 1000 кг. Будувався по ліцензії в Югославії.
Do 17P Літак-розвідник. Будувався за ліцензією в Югославії.
Do 17Z-1 Додатковий 7,92 кулемет в носовій частині. Бомбове навантаження — 500 кг.
Do 17Z-2 Двигуни Bramo 323P (1000 к.с.). Бомбове навантаження — 1000 кг.
Do 17Z-3 Літак-розвідник.
Do 17Z-4 Навчально-тренувальний літак.
Do 17Z-6 Нічний винищувач-перехоплювач. Інфрачервона апаратура виявлення літаків.
Do 17Z-10 Нічний винищувач-перехоплювач. Посилене кулеметно-гарматне озброєння. Інфрачервона апаратура виявлення літаків.
Do 17U Повітряний командний пункт. Екіпаж — 5 осіб

Dornier Do 115:
Варіант машини Dornier Do 17Z-0 став прототипом експортного літака під назвою Do 215А-1, оснащеного двома двигунами DB 601. Замовлення на цей варіант бомбардувальника було отримано від Швеції та Югославії. Виробництво почалося в серпні 1939 р., проте жодна машина не надійшла до зарубіжних замовників, оскільки їх реквізував люфтваффе. Після деякого доопрацювання ці машини отримали позначення Do 215В-0, паралельно почалися роботи над бомбардувальником-розвідником Дорньє Do 215В-1, що оснащувався трьома фотокамерами та був здатний нести 1000 кг бомб.[2]

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Dornier 17 3D ExCC.gif

Наведені нижче характеристики відповідають модифікаціїDo 17 Z-2:

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

Озброєння[ред.ред. код]

  • Кулеметне:6× 7,92 мм кулемета MG 15 (два нерухомих вперед, два з боків, один назад над фюзеляжем і один назад під фюзеляжем)
  • Бомбове навантаження: 1 000 кг
    • 20× 50 кг бомб
    • 4× 250 кг бомб

Країни-експлуатанти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dressel and Griehl 1994, p. 25.
  2. Морской бомбардировщик-разведчик Dornier Do 115 // Военная авиация

Посилання[ред.ред. код]


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.