Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
| Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку | |
|---|---|
| Абревіатура | UNIDO(англ.) |
| Тип | спеціалізоване агентство ООНd |
| Засновано | 1966 |
| Країна | |
| Штаб-квартира | Відень |
| Членство | Indian Statistical Instituted |
| Керівник | Герд Мюллер (грудень 2021) |
| Штат працівників | 680 осіб (2023)[1] |
| Партнерство | Micro-Hydro Power Station, Ghanad Міжнародна організація цивільної авіації[2] Asian African Legal Consultative Organization[3] |
| Материнська організація | Економічна і соціальна рада ООН[4] |
| Вебсайт: unido.org | |
Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) (англ. UNIDO - United Nations Industrial Development Organization) — спеціалізована установа ООН, завданням якої є заохочення та прискорення всеохоплюючого та сталого промислового розвитку у державах-членах.
Як спеціалізована установа, ЮНІДО має окремі від ООН та інших спеціалізованих установ керівні органи, Статут та бюджет. До складу ЮНІДО станом на 4 жовтня 2024 рік входило 173 держави[5]. Україна є членом цієї організації з 10 червня 1985[6] р. Головний орган ЮНІДО — Генеральна конференція. Місцезнаходження штаб-квартири — Відень, Австрія. Також наявні представницькі офіси у Брюсселі, Женеві та Нью-Йорку, а також глобальна мережу з 49 польових офісів, що охоплюють 158 країн[7], і 10 офісів із сприяння інвестиціям та передачі технологій (ITPO)[8]. В Україні фунціонує Тимчасовий програмний офіс ЮНІДО, який сприяє реалізації проєктів ЮНІДО в країні, а також супроводжує процес створення Програмного офісу ЮНІДО, анонсованого восени 2025 року[9].
Створена у 1966 згідно з резолюцією 2152 (ХХІ) ГА ООН як автономна організація в рамках ООН та перетворена в спеціалізовану установу ООН у 1985 році.[10]
Програмна діяльність організації здійснюється за чотирма стратегічними пріоритетами:[10]
- Створення спільного процвітання;
- Розвиток конкурентоспроможності економік;
- Захист навколишнього середовища;
- Посилення компетентностей та інституцій.
За кожним з цих пріоритетів здійснюється низка окремих програм у рамках чотирьох функцій організації:[10]
- технічного співробітництва;
- аналітичної та дослідницької функції та послуг з надання рекомендацій у сфері промислової політики;
- функції нормативної діяльності та стандартизації, а також діяльності у сфері оцінки якості;
- зустрічей та співпраці для обміну знаннями, налагодження зв'язків та промислового співробітництва.
Оперативна діяльність ЮНІДО полягає:
- в наданні технічної допомоги країнам, що розвиваються у здійсненні конкретних проектів;
- в розробці регіональних довгострокових стратегій розвитку.
Мандат ЮНІДО повністю визнається в Ціллю Сталого Розвитку-9, яка закликає «будувати стійку інфраструктуру, сприяти інклюзивній та сталій індустріалізації та сприяти інноваціям».
Допоміжна діяльність ЮНІДО включає збір, узагальнення, публікацію інформації, проведення досліджень, організацію конференцій з питань промислового розвитку.
ЮНІДО має «Банк промислової та технологічної інформації» — комп'ютерний банк даних ЮНІДО (ООН), який акумулює промислову і технологічну інформацію по проектах і технологіях, надає необхідну країнам інформацію на їхній запит. Створений у 1980 році.
Керівні органи ЮНІДО:[10]
- Генеральна конференція, яка визначає керівні принципи, затверджує бюджет, приймає конвенції та угоди; збирається 1 раз на 2 роки;
- Рада з промислового розвитку (53 члени) збирається раз на рік.;
- Комітет з програмних та бюджетних питань (27 членів); збирається раз на рік.
Штаб-квартира ЮНІДО розташована у Відні. Головною адміністративною посадовою особою Організації є Генеральний директор, який обирається Генеральною конференцією за рекомендацією Ради з промислового розвитку та очолює Секретаріат цієї організації. З 10 грудня 2021 року цю посаду обіймає Герд Мюллер (ФРН).[10] У листопаді 2025 року, під час 21-ї сесії Генеральної конференції ЮНІДО в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, держави-члени одностайно перепризначили його на другий термін[11].
Адміністративна й дослідницька діяльність ЮНІДО фінансується коштом регулярного бюджету Організації, що складається з обов'язкових внесків країн-членів, а оперативна діяльність, зокрема надання технічної допомоги, — коштом оперативного бюджету Організації, що складається з добровільних внесків, в тому числі до Фонду промислового розвитку ЮНІДО.[10]
Україна є членом ЮНІДО з дня її заснування. 8 грудня 1995 р. було укладено Угоду про співробітництво в сфері промислового розвитку між Урядом України та ЮНІДО. Україна бере активну участь у засіданнях керівних органів ЮНІДО, а також міжнародних заходах, які проводяться під егідою Організації.[10]
З 1999 року в Україні працює Координатор ЮНІДО. За сприяння ЮНІДО в Україні було реалізовано низку проєктів у сфері промислового розвитку, сталого управління водними ресурсами, поводження з відходами, екологічного оздоровлення промислово забруднених територій та інші проєкти.[10]
В 2024 році, Україна та Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) розпочали реалізацію Програми зеленого відновлення промисловості України на 2024-2028 роки[12]. Урочиста церемонія підписання Програми відбулася[13] у Відні 28 червня 2024 року. Програма визначає стратегічне бачення трансформаційного та стійкого відновлення промисловості України, керуючись Порядком денним у сфері сталого розвитку до 2030 року, ухваленого Генасамблеєю ООН 25 вересня 2015 року, зокрема Ціллю сталого розвитку 9 «Промисловість, інновації та інфраструктура». Крім того, програма узгоджена з пріоритетами Уряду України щодо раннього відновлення, баченням реформування політики та національними галузевими стратегіями[14].
Станом на 2026 рік, ЮНІДО імлементує в Україні 13 проєктів та програм із загальним річним бюджетом[15] у понад 20 мільйонів доларів США, зокрема:
- Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисловості України[16];
- Глобальна програма екоіндустріальних парків (GEIPP) в Україні[17];
- Глобальна програма якості та стандартів (GQSP) в Україні[18];
- Посилення стійкості та конкурентоспроможності інфраструктури якості України[19];
- Зелене відновлення промисловості через розвиток на основі муніципалітетів в Україні[20];
- Розширення економічних можливостей молоді та жінок для інклюзивного та сталого відновлення в Україні[21];
- Проєкт[22] із зеленого відновлення промисловості України шляхом передачі технологій та створення нових підприємств спільно з приватними компаніями Японії[23];
- Глобальна інноваційна програма екологічно чистих технологій для малих та середніх підприємств України[24];
- Підвищення енергоефективності та стимулювання використання відновлюваної енергії в агро-харчових та інших малих та середніх підприємствах (МСП) України[25].
- ↑ https://www.unido.org/about-us/unido-brief
- ↑ https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
- ↑ https://www.aalco.int/agreements/Agreement%20between%20AALCO%20and%20UNIDO.pdf
- ↑ Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ Member States | UNIDO. UNIDO (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2026. Процитовано 6 лютого 2026.
- ↑ United Nations Treaty Collection. treaties.un.org (англ.). Процитовано 6 лютого 2026.
- ↑ UNIDO Worldwide | UNIDO. UNIDO (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2026. Процитовано 6 лютого 2026.
- ↑ Who we are | UNIDO. UNIDO (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2026. Процитовано 6 лютого 2026.
- ↑ Кабінет Міністрів України (28 жовтня 2025 року). Україна та UNIDO: співпраця у промисловому відновленні. Урядовий Портал (Українська) .
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и ЮНІДО. Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні. 16 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2024.
- ↑ UNIDO, UNIDO (Листопад 2025). Leadership. unido.org (English) . UNIDO.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ukraine Industrial Recovery Programme for Ukraine 2024-2028. UNIDO (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Україна та UNIDO підписали Програму зеленого відновлення промисловості України на 2024-2028 роки | Міністерство економіки України. me.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Green Recovery Vision for Ukraine. UNIDO (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ UNIDO COMPASS. compass.unido.org. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Проект «Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисловості України» – UNIDO IEE Ukraine program (укр.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Еко-індустріальні парки (ЕІП) | Проект GEIPP Ukraine (укр.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ S.Weghofer,M.Mertl,X.Yao,S.Strambu. UNIDO OPENDATA PLATFORM. open.unido.org (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ S.Weghofer,M.Mertl,X.Yao,S.Strambu. UNIDO OPENDATA PLATFORM. open.unido.org (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ S.Weghofer,M.Mertl,X.Yao,S.Strambu. UNIDO OPENDATA PLATFORM. open.unido.org (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ S.Weghofer,M.Mertl,X.Yao,S.Strambu. UNIDO OPENDATA PLATFORM. open.unido.org (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Мінекономіки та UNIDO обговорили проєкт з передачі японських технологій для зеленого відновлення промисловості України | Міністерство економіки України. me.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ S.Weghofer,M.Mertl,X.Yao,S.Strambu. UNIDO OPENDATA PLATFORM. open.unido.org (англ.). Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ GCIP – GCIP Ukraine, чисті технології, Cleantech Ukraine. gcipukraine.com. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Проект UNIDO/GEF. Інститут відновлюваної енергетики НАН України (укр.). Процитовано 4 лютого 2025.
- ЮНІДО. Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні. 16 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2024.
- Official website of UNIDO Офіційний сайт ЮНІДО
- Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО).
- (англ.) UNIDO Stories
- UNIDO Annual Reports
- UNIDO Constitution
- Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Ю. С. Скороход. Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
