Офіційні мови ООН
 |
Офіційні мови ООН — шість мов, які використовуються в роботі Організації Об'єднаних Націй. Такими є:
- англійська (Оксфордська орфографія)[1];
- арабська (Сучасний літературний стандарт)
- іспанська
- китайська (Путунхуа зі спрощеними ієрогліфами)[2][3]
- російська
- французька
Усі офіційні тексти ООН повинні бути підготовленими кожною з цих мов. Виголошуючи промови в ООН, представники усіх країн повинні говорити або однією з офіційних мов, або будь-якою іншою мовою, забезпечивши переклад на одну з офіційних. ООН відповідає за синхронний переклад на інші п'ять офіційних мов.
Ці мови використовуються на засіданнях різних органів Організації Об'єднаних Націй, зокрема Генеральної Асамблеї[4], Економічної і Соціальної Ради та Ради Безпеки[5]. Кожен представник країни може виступати будь-якою з офіційних мов, або може виступати на будь-якій мові і забезпечувати усний переклад на одну з шести офіційних мов. Організація Об'єднаних Націй забезпечує синхронний переклад з однієї офіційної мови на інші п'ять офіційних мов через Службу усного перекладу Організації Об'єднаних Націй. Шість офіційних мов також використовуються для поширення офіційних документів. Як правило, тексти кожною з шести мов однаково авторитетні.
Секретаріат Організації Об'єднаних Націй та Міжнародний суд використовує дві робочі мови: англійську і французьку[6].
Організація Об'єднаних Націй зазнала критики за те, що вона занадто сильно покладається на англійську мову і недостатньо на інші п'ять офіційних мов. Іспаномовні держави-члени офіційно довели це до відома Генерального секретаря в 2001 році. Потім Генеральний секретар Кофі Аннан відповів, що повний паритет шести офіційних мов недосяжний в рамках нинішніх бюджетних обмежень, але, тим не менш, він надає велике значення поліпшенню мовного балансу. У 2008 і 2009 роках резолюції Генеральної Асамблеї наполегливо закликали Секретаріат додержуватися паритету шести офіційних мов, особливо при поширенні громадської інформації.
8 червня 2007 року резолюцій, що стосуються управління людськими ресурсами в ООН, Генеральна Асамблея підкреслила "важливість рівності шести офіційних мов Організації Об'єднаних Націй".
Остання доповідь Генерального секретаря про багатомовність оприлюднено 4 жовтня 2010 року. У відповідь на це 19 липня 2011 року Генеральна Асамблея прийняла резолюцію № A/RES/65/311 про багатомовність, знову закликавши Генерального секретаря забезпечити надання усім шести мовам однаково сприятливих умов роботи та ресурсів. В резолюції з занепокоєнням зазначалося, що багатомовний розвиток вебсайту ООН покращився набагато більш повільними темпами, ніж очікувалося.
Одна з шести офіційних мов ООН є першою або другою мовою для 2,8 мільярда людей на планеті, що, однак, складає менше половини населення земної кулі. Шість мов є офіційними мовами майже в двох третинах держав-членів Організації Об'єднаних Націй (понад 120 держав).
| Офіційна мова | Оцінка Ethnologue | Зауваги | |||
|---|---|---|---|---|---|
| Рідна мова | Вивчена мова | Всього | Ранг | ||
| Англійська | 369,9 мільйонів | 978,2 мільйони | 1,348 мільярда | 1 | |
| Китайська | 921,2 мільйони | 198,7 мільйонів | 1,120 мільярда | 2 | Без урахування інших китайських мов
(діалектів, що не є взаємозрозумілими) |
| Іспанська | 471,4 мільйони | 71,5 мільйонів | 543 мільйони | 4 | |
| Арабська | нема | 274 мільйони | 274 мільйони | 5 | У літературної арабської мови нема
носіїв для якої ця мова є першою |
| Французька | 79,6 мільйонів | 187,4 мільйони | 267 мільйонів | 7 | |
| Російська | 153,7 мільйонів | 104,3 мільйони | 258 мільйонів | 8 | |
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
У 2002 році тодішньому Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану було запропоновано, щоб Організація Об'єднаних Націй розробила «напівофіційний» або «регіональний» статус мови для загальноприйнятих мов, які не мають офіційного статусу, з тим щоб більш високий відсоток населення світу міг бути знайомий з діями ООН.
Станом на 2006 рік шість офіційних мов є першою або другою мовою 2,8 мільярда людей на планеті, що складає менше половини населення світу. Список потенційних «напівофіційних» або «регіональних» мов, багато з яких можна вважати мовами Європи та Азії, можуть включати: амхарська, бенгальська, бірманська, кантонська, чичева, фуле, німецька, гуджараті, хауса, гінді, ігбо, індонезійська, італійська, японська, яванська, каннада, корейська, малайська, малаялам, маратхі, оромо, пушту, перська, португальська, українська, шанхайська, шона, суахілі, тагальська, тамільська, телугу, тайська, турецька, в'єтнамська, урду, йоруба, зулу, міжнародна жестова мова і, можливо, міжнародна допоміжна мова, наприклад, есперанто, ідо або інтерлінгва.
Станом на 2017 рік ООН не вжила жодних публічних дій для утвердження «напівофіційного» або «регіонального» статусу в основному через очікувані витрати на переклад. Кофі Аннан публічно не підтримував напівофіційні мови, але працював над поліпшенням паритету використання 6 дійсних офіційних мов.
- ↑ https://www.un.org/dgacm/en/content/editorial-manual
- ↑ https://searchlibrary.ohchr.org/record/17693?ln=en
- ↑ https://www.un.org/en/our-work/official-languages
- ↑ стаття 51 її Правил процедури
- ↑ стаття 41 її Правил процедури
- ↑ https://www.un.org/sg/en/multilingualism/index.shtml