Офіційні мови ООН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Офіційні мови ООН — шість мов, які використовуються в роботі Організації Об'єднаних Націй. Такими є:

Усі офіційні тексти ООН повинні бути підготовленими кожною з цих мов. Виголошуючи промови в ООН, представники усіх країн повинні говорити або однією з офіційних мов, або будь-якою іншою мовою, забезпечивши переклад на одну з офіційних. ООН відповідає за синхронний переклад на інші п'ять офіційних мов.

Опис і критика[ред. | ред. код]

Ці мови використовуються на засіданнях різних органів Організації Об'єднаних Націй, зокрема Генеральної Асамблеї[4], Економічної і Соціальної Ради та Ради Безпеки[5]. Кожен представник країни може виступати на будь-якій з офіційних мов, або може виступати на будь-якій мові і забезпечувати усний переклад на одну з шести офіційних мов. Організація Об'єднаних Націй забезпечує синхронний переклад з однієї офіційної мови на інші п'ять офіційних мов через Службу усного перекладу Організації Об'єднаних Націй. Шість офіційних мов також використовуються для поширення офіційних документів. Як правило, тексти на кожному з шести мов однаково авторитетні.

Секретаріат Організації Об'єднаних Націй та Міжнародний суд використовує дві робочі мови: англійську і французьку[6].

Організація Об'єднаних Націй зазнала критики за те, що вона занадто сильно покладається на англійську мову і недостатньо на інші п'ять офіційних мов. Іспаномовні держави-члени офіційно довели це до відома Генерального секретаря в 2001 році. Потім Генеральний секретар Кофі Аннан відповів, що повний паритет шести офіційних мов недосяжний в рамках нинішніх бюджетних обмежень, але, тим не менш, він надає велике значення поліпшення мовного балансу. У 2008 і 2009 роках резолюції Генеральної Асамблеї настійно закликали Секретаріат дотримуватися паритет шести офіційних мов, особливо при поширенні громадської інформації.

8 червня 2007 року резолюцій, що стосуються управління людськими ресурсами в ООН, Генеральна Асамблея підкреслила "важливість рівності шести офіційних мов Організації Об'єднаних Націй".

Остання доповідь Генерального секретаря про багатомовність опубліковано 4 жовтня 2010 року. У відповідь на це 19 липня 2011 року Генеральна Асамблея прийняла резолюцію № A/RES/65/311 про багатомовність, знову закликавши Генерального секретаря забезпечити, щоб усім шести офіційним мовам були надані однаково сприятливі умови роботи і ресурси. В резолюції з занепокоєнням зазначалося, що багатомовний розвиток вебсайту ООН покращився набагато більш повільними темпами, ніж очікувалося.

Кожна з шести офіційних мов ООН є першою або другою мовою для 2,8 мільярда людей на планеті, що, однак, складає менше половини населення земної кулі. Шість мов є офіційними мовами майже в двох третинах держав-членів Організації Об'єднаних Націй (понад 120 держав).

Офіційна мова Оцінка Ethnologue Зауваги
Рідна мова Вивчена мова Всього Ранг
Англійська 369,9 мільйонів 978,2 мільйони 1,348 мільярда 1
Китайська 921,2 мільйони 198,7 мільйонів 1,120 мільярда 2 Без урахування інших китайських мов

(діалектів, що не є взаємозрозумілими)

Іспанська 471,4 мільйони 71,5 мільйонів 543 мільйони 4
Арабська нема 274 мільйони 274 мільйони 5 У літературної арабської мови нема

носіїв для якої ця мова є першою

Французька 79,6 мільйонів 187,4 мільйони 267 мільйонів 7
Російська 153,7 мільйонів 104,3 мільйони 258 мільйонів 8

Проєкт регіональних мов[ред. | ред. код]

У 2002 році тодішньому Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану було запропоновано, щоб Організація Об'єднаних Націй розробила "Напівофіційний" або "Регіональний" статус мови для загальноприйнятих мов, які не мають офіційного статусу, з тим щоб більш високий відсоток населення світу міг бути знайомий з діями ООН.

Станом на 2006 рік шість офіційних мов є першим або другим мовою 2,8 мільярда людей на планеті, що складає менше половини населення світу. Список потенційних "напівофіційних" або "регіональних" мов, багато з яких можна вважати мовами Європи та Азії, можуть включати: амхарська, Бенгальська, Бірманська, кантонська, Чичева, Фуле, німецький, Гуджараті, Хауса, Гінді, Ігбо, індонезійська, італійська, японська, Яванська, Каннада, корейська, Малайська, Малайська, Малаялам, Маратхі, Оромо, Пушту, Перська, Португальська, Українська, Шанхайської, Шона, Суахілі, Тагальська, Тамільська, Телугу, Тайська, Турецька, В'єтнамський, Урду, Йоруба, Зулу, Міжнародний Жестова Мова, Шрифт Брайля, і, можливо, міжнародний допоміжний мова , наприклад, есперанто, Ідо, або інтерлінгва.

Станом на 2017 рік ООН не вжила жодних публічних дій для утвердження "напівофіційного" або "регіонального" статусу в основному чрез очікувані витрати на переклад. Кофі Аннан публічно не підтримував напівофіційні мови, але працював над поліпшенням паритету використання 6 існуючих офіційних мов.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.un.org/dgacm/en/content/editorial-manual
  2. https://searchlibrary.ohchr.org/record/17693?ln=en
  3. https://www.un.org/en/our-work/official-languages
  4. стаття 51 її Правил процедури
  5. стаття 41 її Правил процедури
  6. https://www.un.org/sg/en/multilingualism/index.shtml