До сходження на володимирський престол[ред. | ред. код]
У 1318 році Великий князь Тверський Михайло Ярославич, відправляючись в Орду, розділив свою вотчину між Олександром і його старшим братом Дмитром Грізні Очі. Дмитро і Олександр умовляли його не їздити, викликалися самі їхати замість нього, але Михайло їх не послухав.
У Пскові Олександра Михайловича любили, але сил для боротьби за престол у псковитян не вистачало. Більш того, Новгород міг приборкати повстання непокірного міста і приєднати його назад до себе. Олександру протегував литовський князь Гедимін, але і він побоювався зв'язуватися з ханом. І ось в 1328 році під Псков з'явилися посли від князів московського, тверського, суздальського і від новгородців, архієпископ Мойсей і тисяцький Аврам Олферьевич, вмовляти Олександра їхати в Орду до Узбеку. Посли говорили від імені своїх князів:
«Цар Узбек всім нам велів шукати тебе і прислати до нього в Орду; іди до нього, щоб нам всім не постраждати від нього через тебе одного; краще тобі за всіх постраждати, ніж після всім через одного тебе пустошити всю землю»
Олександр відповідав:
«Точно, мені слід з терпінням і любов'ю за всіх страждати і не мстити за себе лукавим крамольникам; але і вам непогано було б одне за одного і брат за брата стояти і татарам не видавати і всім разом противитися їм, захищати Руську землю і православне християнство»
