Портников Віталій Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віталій Портников
Народився 14 травня 1967(1967-05-14) (46 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність журналіст, публіцист
Alma mater МДУ
Посада Президент телеканалу ТВі
Сторінка в інтернеті Офіційна сторінка

Віта́лій Едуа́рдович По́ртников (* 14 травня 1967, Київ, Україна) — український[1] журналіст і публіцист. Оглядач радіо «Свобода» і постійний автор аналітичних статей в українських і російських виданнях.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті, навчаючись у восьмому класі[2][3].

За його власним твердженням, не маючи можливості через обмеження для євреїв вступити в Київський університет[4], у 1985 році переїхав з Києва до Дніпропетровська та вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, де провчився три курси[2][3]. У 1988 році перевівся на факультет журналістики Московського університету, який закінчив у 1990 році[3]. (Республіканські університети, які не мали факультетів журналістики, мали можливість направити 1—2 студентів філологічних факультетів на журфак МДУ з третього курсу на третій[4].) У 1992 році закінчив аспірантуру кафедри періодичної преси МДУ[5].

Кар'єра[ред.ред. код]

З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою «Молодь України», був одним з перших радянських парламентських кореспондентів.

З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» (Москва), спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Залишив видання в 1995 році разом із групою журналістів, незгодних з передачею газети у власність структур, близьких до Бориса Березовського.

З 1990 року співпрацює з радіо «Свобода» як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби.

З 1994 року регулярно публікується в газеті «Дзеркало тижня» (Київ), де вів рубрику «Щоденники» (матеріали цієї рубрики зібрані в книжці «Богородиця у синагозі»). Публікувався також у виданнях «Русский телеграф», «Ведомости», «Время MN» (Москва), «День», «Корреспондент», «Деловая неделя» (Київ), «Бізнес і Балтія», «Телеграф» (Рига), «Эстония», «Postimees» (Таллінн), «Polityka», «Gazeta Wyborcza» (Варшава), «Белгазета» (Мінськ).

Пише також на теми, пов'язані з єврейством і Близьким Сходом: ще в радянський час співпрацював з журналом «Советиш геймланд» і газетою «Биробиджанер штерн», які виходили на їдиш. Веде постійні рубрики у газеті «Вести» (Тель-Авів) та газеті «Еврейские новости» (Москва).

З червня 2006 по жовтень 2007 року був шеф-редактором української щоденної газети «Газета 24» (у вересні-жовтні 2007 року — поєднував також з посадою головного редактора газети).

Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема, «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на СТБ, «День сьомий» на ICTV, «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі ТВі[6]. У травні 2010 року став головним редактором ТВі[7].

У 2013 році взяв активну участь в Євромайдані в Києві[8].

Книги[ред.ред. код]

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Лауреат премії Спілки журналістів України «Золоте перо» (1989), заохочувальної премії імені гетьмана Орлика (1998), лауреат у категорії «Журналіст року» в щорічному конкурсі «Людина року».

Цитати[ред.ред. код]

  • «В Україні зусиллями Віктора Януковича і Віктора Ющенка сформувалися дві політичні нації, і вони живуть в різних цивілізаційних просторах. Їх можна назвати україноцентричним та радянськоцентричним. При чому і в тому й іншому є елементи України і совка. В різній мірі»[9]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В.Портников: «Я не сомневаюсь в будущем Украины как обычного европейского государства», From-UA (1 липня 2009)
  2. а б «Віталій Портников: Свобода слова зменшується як «шагренева шкіра»». Власкор. 2010-09-27. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  3. а б в «Виталий Портников: «Герметичность порождает только гниение»». Золотые страницы. Луганщина. 2012. Процитовано 2012-07-23. 
  4. а б «Віталій Портніков: Ми не хочемо показувати емісарів влади і партій». Україна молода. 2012-02-03. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  5. «Виталий Портников в программах Светланы Сорокиной». Светлана Сорокина: передачи, интервью, публикации. Архів оригіналу за 2012-08-05. Процитовано 2012-07-23. 
  6. ««Правда Віталія Портникова / Романа Скрипіна» на ТВі закривається». Телекритика. 2011-04-18. Процитовано 2012-07-23. 
  7. «Портников стал главным редактором ТВі». Корреспондент. 2010-05-12. Процитовано 2012-07-21. 
  8. Євромайдан переростає у Єврореволюцію? – ЗМІ (відео)
  9. Виталий Портников: «Мы находимся на «Титанике», который уже идет ко дну» — polittech.org, 14.09.2012.

Посилання[ред.ред. код]