Публій Корнелій Руфін (консул)
| Публій Корнелій Руфін Publius Cornelius Rufinus | ||
| ||
|---|---|---|
| Консул: 290 до н. е. та 277 до н. е. Диктатор: кінець 291 до н. е. — 285 до н. е. | ||
| Народження: |
320 до н. е.[1] Стародавній Рим | |
| Смерть: |
після 275 до н. е. невідомо | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Корнелії | |
| Батько: | Публій Корнелій Руфін? | |
| Мати: | невідомо | |
| Шлюб: | невідомо | |
| Діти: | Публій Корнелій (Сулла?) | |
Публій Корнелій Руфін (лат. Publius Cornelius Rufinus) — давньоримський політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 290 до н. е. та 277 до н. е., диктатор близько 291 — 285 до н. е. Прапрадід Луція Корнелія Сулли.
Походив з роду Корнеліїв. Імовірно, був сином Публія Корнелія Руфіна, диктатора 333 до н. е.. У 290 до н. е. обрано консулом, отримав тріумф за перемогу над самнітами. У період між 291 та 285 до н.е. обіймав посаду диктатора, імовірно rei gerundae causa, тобто «для ведення війни».
У 277 до н. е. обраний консулом вдруге та відзначився у Пірровій війні, узявши за допомогою військових хитрощів розташовані на півострові Калабрія Кротон та Локри.
У 275 до н.е. був вигнаний цензором Гаєм Фабріціо Лусціном з сенату за порушення законів про розкіш — цензор виявив у нього більшу за дозволену за законом кількість срібних виробів[2][3].
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Плутарх. Сулла, 1
- ↑ Тит Лівій. Історія від заснування міста. Епітоми, кн. 14:Цензор Фабрицій виключає з сенату Публія Корнелія Руфіна, колишнього консула, за те, що у нього було десять фунтів срібних виробів — Fabricius censor P. Cornelium Rufinum consularem senatu mouit, quod is X pondo argenti facti haberet
