Маній Курій Дентат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маній Курій Дентат
Народився не пізніше 324 до н. е.
Стародавній Рим
Помер 270 до н. е.[1]
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик, давньоримський військовий
Суспільний стан шляхтич[d][1] і Homo novus[1]
Посада цензор Стародавнього Риму, народний трибун, претор, давньоримський сенатор[d][2], консул[2][3][…], консул, консул[3][4][5] і консул[3][4][5]
Батько невідомо
Мати невідомо

Маній Курій Дентат (? — 270 р. до н. е.) — визначний політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, триразовий ординарний консул, консул-суфект та цензор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народний трибун[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Куріїв. Син Манія Курія. Замолоду перебрався з якогось сабінського міста до Риму. Тут він записався до плебеїв. У 298 або 291 році був обраний народним трибуном. на цій посаді протидіяв Аппію Клавдію Цеку, який як інтеррекс не бажав, незважаючи на закон Ліцинія, зараховувати голоси на користь плебеїв. Дентат зумів придушити пиху Клавдія й провів сенатську постанову, згідно з якою вибори згідно з законом були відразу затверджені. За це отримав від плебеїв будинок у м. Тіфати.

Війна з самнітами, сабінянами та луканами[ред. | ред. код]

У 290 році до н. е. його обрано консулом разом з Публієм Корнелієм Руфіном. Спочатку він підкорив самнітів на всій їхній землі до Адріатичного моря. За це отримав тріумф від сенату. Повернувшись до Риму, Дентат на народних зборах сказав: «Я завоював стільки землі, що на ній могла б утворитися пустеля, якби я не захопив у полон стільки людей, у подальшому я захопив стільки людей, що вони могли б загинути від голоду, якби я не завоював стільки землі».

Після цього разом із колегою розпочав війну проти сабінян, які разом з вестінцами та піпенцами повстали проти римлян. Дентат змусив їх укласти вигідний для Риму мир. За це Маній Курій отримав черговий тріумф. Таке придбання сталося якраз вчасно з огляду на те, що значна частина римлян була до крайності виснажена й спустошена більш ніж 30-річною війною із самнітами та їх союзниками. Тому Курій запропонував сенату розділити сабінські землі поміж громадянами. Кількість цієї землі була настільки великою, що кожен громадянин міг отримати набагато більше звичайної частки — 7 югерів. Але Курій вважав шкідливим переступати цей ліміт, і коли народ став нарікати, він оголосив, що той поганий і небезпечний громадянин, хто не задовольняється кількістю землі, достатнім для його прогодування. Самому Курію сенат хотів виділити із завойованій землі 500 югерів, проте Дентат не прийняв такого дару й задовольнився такими ж 7 югерами, які отримав кожний римський громадянин. Тут оселився він, сам обробляв свої поля і жив у простій селянській хаті, де зустрів самнітських посланців, які приїхали до нього для отримання миру на необтяжливих умовах. Вони застали його сидячим на дерев'яній лаві перед вогнищем і снідав з дерев'яної тарілки ріпою, яку він сам спік для себе. Коли посли запропонували йому в подарунок велику суму грошей, він з посмішкою сказав: «Хто задовольняється такими сніданками, тому ваші гроші не потрібні. Я вважаю почеснішим для себе перемагати тих, які володіють золотом, ніж самому мати його».

«Тріумф Манія Курія Дентата». Робота Д. Тєполло. Ермітаж

Манія Курія призначили одним з тріумвірів для розподілу сабінських земель. на цій посаді він біля м. Реате створив водоспад, який у подальшому отримав назву Тернійського. У 286 році до н. е. Дентат з успіхом воював проти лукан, за що отримав тріумф.

У 284 році до н. е. розпочалася війна з етрусками та сенонами, які напали на м. Арреціум. Очільник римлян — Луцій Цецилій Метелл Дентер загинув у битві. Замість нього консулом-суфектом обрано Манія Курія Дентата. Останній почався вести перемовини з вождями сенонів, які були союзниками римлян. Втім їхній вождь Бритомарикс наказ вбити римських посланців. Чогось значного Дентат у війні із сенонами не досяг.

Війна з Пірром Епірським[ред. | ред. код]

У 275 році до н. е. вдруге обрано консулом, цього разу разом з Луцієм Корнелієм Лентулом Кавдіном. Разом із колегою вів війну проти Пірра Епірського, лукан та тарентіців. Під час набору війська для війни з Пірром Курій дав здорової приклад суворості. Війна з чужоземним царем, який вже двічі завдав римлянам тяжкі поразки, так налякала римлян, що до війська не бажали йти добровольці, та й ті, хто були призначені до заклику, ухилялися усілякими засобами. Внаслідок цього Курій розпорядився визначити жеребом черговий порядок триб, і коли перший легіонер, якого він викликав з триби, що опинилася за жеребом першою, не з'явився, він конфіскував майно цього неслуха. Воїн апелював до народних трибунів, але марно. Курій оголосив, що громадянин, який не вміє коритися, марний для держави, і продав як його майно, так і його самого. Це засіб подіяв — вояки стали під прапори консула і пішли за ним до перемоги.

Перед початком бойових дій колезі Дентат доручив воювати проти двох останніх, а саме вирушив проти епірського царя, якому завдав нищівної поразки при Беневенті. Курій заволодів царським табором й захопив величезну здобич, яка збагатила державу й військо. Але сам він не скористався ні найменшої частиною її. Втім знайшлися люди, які звинувачували його в приховуванні скарбів. Тоді він урочисто присягнувся, що не взяв на свою частку нічого, крім дерев'яного судини для пиття, який служив йому при жертвоприношеннях. Перемогу свою над Пірром і його союзниками — самнітами Дентат відсвяткував таким блискучим тріумфом, якого доти не було. Узяті у полон слони царя Пірра, теж брали участь у тріумфальному ході, вони вперше з'явилися на вулицях Риму. Також він розподілив між плебеями землю, надавши кожному по 14 югерів.

У 274 році до н. е. його втретє обрано консулом, цього разу разом з Сервієм Корнелієм Меренда. Тут він воював проти луканців, тарентійців та брутійців, які продовжували свій спротив Риму, попри те, що Пірр Епірський залишив Італію. По успішному завершенню війни Дентат повернувся до себе у село.

Втім у 272 році до н. е. його обрано цензором разом з Луцієм Папірієм Претекстатом. На цій посаді провів водопровід з притоку Тибру — р. Аніо — до Риму. Водопровід було побудовано на кошти, здобуті під час перемоги над Пірром.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Georg Gundel: Curius I. 7. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 1, Stuttgart 1964, Sp. 1345. (нім.)
  • Pliny, Natural History 7.68, LacusCurtius edition.
  • Valerius Maximus iv. 3, 5, vi. 3, 4
300: Марк Валерій Максим Корв (5-й раз) і Квінт Аппулей Панса — 299: Марк Фульвій Петін і Тит Манлій Торкват, суффект — Марк Валерій Максим Корв (6-й раз) — 298: Луцій Корнелій Сципіон Барбат і Гней Фульвій Максим Центумал — 297: Квінт Фабій Максим Рулліан (4-й раз) і Публій Децій Мус (3-й раз) — 296: Луцій Волумній Фламма Віолент (2-й раз) і Аппій Клавдій Цек (2-й раз) — 295: Квінт Фабій Максим Рулліан (5-й раз) і Публій Децій Мус (4-й раз) — 294: Луцій Постумій Мегелл (2-й раз) і Марк Атілій Регул — 293: Луцій Папірій Курсор і Спурій Карвілій Максим — 292: Квінт Фабій Максим Гург і Децим Юній Брут Сцева — 291: Луцій Постумій Мегелл (3-й раз) і Гай Юній Брут Бубульк — 290: Публій Корнелій Руфін і Маній Курій Дентат — 289: Марк Валерій Максим Корвін і Квінт Цедіцій Ноктуа — 288: Квінт Марцій Тремул (2-й раз) і Публій Корнелій Арвіна (2-й раз) — 287: Марк Клавдій Марцелл і Гай Навцій Рутіл — 286: Марк Валерій Максим Потіт і Гай Елій Пет — 285: Гай Клавдій Каніна і Марк Емілій Лепід — 284: Гай Сервілій Тукка і Луцій Цецилій Метелл Дентер, суффект — Маній Курій Дентат (2-й раз) — 283: Публій Корнелій Долабелла і Гней Доміцій Кальвін Максим — 282: Гай Фабрицій Лусцін і Квінт Емілій Пап — 281: Луцій Емілій Барбула і Квінт Марцій Філіпп — 280: Публій Валерій Левін і Тиберій Корунканій — 279: Публій Сульпіцій Саверріон і Публій Децій Мус — 278: Гай Фабрицій Лусцін (2-й раз) і Квінт Емілій Пап (2-й раз) — 277: Публій Корнелій Руфін (2-й раз) і Гай Юній Брут Бубульк (2-й раз) — 276: Квінт Фабій Максим Гург (2-й раз) і Гай Генуцій Клепсіна
275: Маній Курій Дентат (3-й раз) і Луцій Корнелій Лентул Кавдін — 274: Маній Курій Дентат (4-й раз) і Сервій Корнелій Меренда — 273: Гай Фабій Дорсуон Ліцин і Гай Клавдій Каніна (2-й раз) — 272: Луцій Папірій Курсор (2-й раз) і Спурій Карвілій Максим (2-й раз) — 271: Цезон Квінкцій Клавд і Луцій Генуцій Клепсіна — 270: Гай Генуцій Клепсіна (2-й раз) і Гней Корнелій Блазіон — 269: Квінт Огульній Галл і Гай Фабій Піктор — 268: Публій Семпроній Соф і Аппій Клавдій Русс — 267: Марк Атілій Регул і Луцій Юлій Лібон — 266: Децим Юній Пера і Нумерій Фабій Піктор — 265: Квінт Фабій Максим Гург (3-й раз) і Луцій Мамілій Вітул — 264: Аппій Клавдій Кавдекс і Марк Фульвій Флакк — 263: Маній Валерій Максим Корвін Мессала і Маній Отацилій Красс — 262: Луцій Постумій Мегелл і Квінт Мамілій Вітул — 261: Луцій Валерій Флакк і Тит Отацілій Красс — 260: Гней Корнелій Сципіон Азіна і Гай Марк Дуілій — 259: Луцій Корнелій Сципіон і Гай Аквілій Флор — 258: Авл Атілій Калатін і Гай Сульпіцій Патеркул — 257: Гай Атілій Регул Серран і Гней Корнелій Блазіон (2-й раз) — 256: Луцій Манлій Вульсон Лонг і Квінт Цедіцій, суффект — Марк Атілій Регул (2-й раз) — 255: Сервій Фульвій Петін Нобіліор і Марк Емілій Павло — 254: Гней Корнелій Сципіон Азіна (2-й раз) і Авл Атілій Калатін (2-й раз) — 253: Гней Сервілій Цепіон і Гай Семпроній Блез — 252: Гай Аврелій Котта і Публій Сервілій Гемін — 251: Луцій Цецилій Метелл і Гай Фурій Паціл
V століття до н. е.
IV століття до н. е.
393: Луцій Папірій Курсор та Гай Юлій Юл †,цензор-суффект- Марк Корнелій Малугінен — 389: Луцій Папірій Мугіллан (?) і Марк Фурій Фуз (?) — 380: Спурій Постумій Альбін Регіллен † і Гай Сульпіцій Камерін — 378: Спурій Сервілій Пріск та Квінт Клелій Сікул — 366: Гай Сульпіцій Петік і Авл Постумій Альбін Регіллен (?) — 363 або 358: Марк Фабій Амбуст і Луцій Фурій Медуллін — 351: Гней Манлій Капітолін Імперіос та Гай Марцій Рутіл — 340: Публій Корнелій Сципіон та Луцій Корнелій Сципіон (???) — 332: Спурій Постумій Альбін та Квінт Публілій Філон — 319: Гай Сульпіцій Лонг і невстановлена особа (???) — 318: Луцій Папірій Красс та Гай Меній — 312: Аппій Клавдій Цек та Гай Плавцій Венокс — 307: Марк Валерій Максим Корвін та Гай Юній Брут Бубульк — 304: Квінт Фабій Максим Рулліан та Публій Децій Мус
III століття до н. е.
300 або 299: Публій Сульпіцій Саверріон та Публій Семпроній Соф — 294: Публій Корнелій Арвіна та Гай Марцій Рутил Цензорин — між 290 та 288: Спурій Карвілій Максим та Квінт Фабій Максим Гург (?) — 283: Квінт Цедіцій Ноктуа і невстановлена особа — 280: Луцій Корнелій Сципіон Барбат та Гней Доміцій Кальвін Максим — 275: Квінт Емілій Пап та Гай Фабрицій Лусцін — 272 або 271: Луцій Папірій Претекстат та Маній Курій Дентат — 269: Луцій Емілій Барбула та Квінт Марцій Філіп — 265: Гней Корнелій Блазіон та Гай Марцій Рутіл Цензорін (у 2-й раз) — 258: Луцій Корнелій Сципіон та Гай Марк Дуілій — 253: Луцій Постумій Мегелл † і Децим Юній Пера — 252: Маній Валерій Максим Корвін Мессала та Публій Семпроній Соф — 247: Авл Манлій Торкват Аттік та Авл Атілій Калатін — 241: Марк Фабій Бутеон та Гай Аврелій Котта — 236: Луцій Корнелій Лентул Кавдін та Квінт Лутацій Церкон — 234: Авл Постумій Альбін та Гай Атілій Бульб — 231: Тит Манлій Торкват та Квінт Фульвій Флакк — 230: Квінт Фабій Максим Веррукоз та Марк Семпроній Тудітан — 225: Гай Клавдій Центон та Марк Юній Пера — 220: Луцій Емілій Пап та Гай Фламіній — 214: Публій Фурій Філ та Марк Атілій Регул — 210: Луцій Ветурій Філон † і Публій Ліциній Красс Дів — 209: Марк Корнелій Цетег та Публій Семпроній Тудітан — 204: Гай Клавдій Нерон та Марк Лівій Салінатор
II століття до н. е.
199: Публій Корнелій Сціпіон Африканський та Публій Елій Пет — 194: Гай Корнелій Цетег та Секст Елій Пет Кат — 189: Тит Квінкцій Фламінін та Марк Клавдій Марцелл — 184: Луцій Валерій Флакк та Марк Порцій Катон — 179: Марк Емілій Лепід та Марк Фульвій Нобіліор — 174: Авл Постумій Альбін Луск та Квінт Фульвій Флакк — 169: Гай Клавдій Пульхр та Тиберій Семпроній Гракх — 164: Луцій Емілій Павло Македонський та Квінт Марцій Філіп — 159: Публій Корнелій Сципіон Назіка Коркул та Марк Попіллій Ленат — 154: Марк Валерій Мессала та Гай Кассій Лонгін — 147: Луцій Корнелій Лентул Луп та Луцій Марцій Цензорін — 142: Публій Корнелій Сціпіон Еміліан Африканський та Луцій Муммій — 136: Аппій Клавдій Пульхр та Квінт Фульвій Нобіліор — 131: Квінт Цецилій Метелл Македонський та Квінт Помпей — 125: Гней Сервілій Цепіон та Луцій Кассій Лонгін Равілла — 120: Квінт Цецилій Метелл Балеарік та Луцій Кальпурній Пізон Фругі — 115: Луцій Цецилій Метелл Далматік та Гней Доміцій Агенобарб — 109: Марк Емілій Скавр та Марк Лівій Друз † — 108: Квінт Фабій Максим Ебурн та Гай Ліциній Гета — 102 Гай Цецилій Метелл Капрарій і Квінт Цецилій Метелл Нумідійський
I століття до н. е.
97: Луцій Валерій Флакк та Марк Антоній Оратор — 92: Гней Доміцій Агенобарб та Луцій Ліциній Красс — 89: Луцій Юлій Цезар та Публій Ліциній Красс — 86: Луцій Марцій Філіп та Марк Перперна — 70: Гней Корнелій Лентул Клодіан та Луцій Геллій Поплікола — 65: Марк Ліциній Красс та Квінт Лутацій Катул Капітолін — 64: Маній Ацилій Глабріон (?) і Луцій Аврелій Котта — 61: Гай Скрибоній Куріон і Луцій Юлій Цезар (?) — 55: Марк Валерій Мессала Нігер та Публій Сервілій Ватія Ісаврік — 50: Аппій Клавдій Пульхр та Луцій Кальпурній Пізон Цезонін — 42: Публій Сульпіцій Руф та Гай Антоній Гібрида — 28: Октавіан Август та Марк Віпсаній Агріппа — 22: Павло Емілій Лепід та Луцій Мунацій Планк — 8: Октавіан Август (без колеги)
I століття н. е.
14: Октавіан Август та Тиберій Клавдій Нерон — 43: Клавдій та Луцій Вітеллій — 73: Веспасіан та Тіт Флавій Веспасіан — починаючи з Доміціана римські імператори отримували цензорські повноваження довічно
† помер, перебуваючи на посаді, (?) — ім'я цензора або дата його цензорства спірні, (???) — існування цензорів цього року спірно
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
  1. ↑ а б в г Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. ↑ а б в Курий-Дентат // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1914. — Т. 14. — С. 407–408.
  4. ↑ а б в Любкер Ф. Curii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 360.
  5. ↑ а б Курии // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 78.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маній_Курій_Дентат&oldid=42394914