Пістончик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
пістончики різних типів

Пісто́нчик (від фр. piston), набалдашник, ошнурівка — спеціальний металевий або пластиковий наконечник шнурка, зроблений для того, щоб полегшити втягання шнурків у взуття та оберегати кінці шнурків від розплітання. Іноді пістончики називають еглетами (фр. aiglet, англ. aglet, від старого французького aguillette — аксельбант).

Серед археологічних знахідок, датованих 18 століттям, є кілька об'єктів, дуже схожих з наконечниками шнурків[1].

Особливості[ред.ред. код]

Існує дуже тонка різниця між еглетами, що мають функціональне призначення, і аксельбантами (в даному випадку мається на увазі не розпізнювальний наплічний плетений шнурок, а його металевий наконечник), який використовується лише в декоративних цілях. Останні зазвичай використовуються лише на декоративних шнурках, таких як галстук Боло [en] або аксельбантах, які є частиною військової уніформи.

Сьогодні еглети частіше роблять із пластику, хоча все ще зустрічаються еглети з металів, скла або каменю. Деякі еглети проте створювалися і з декоративними цілями з дорогоцінних металів, таких як срібло. До винаходу ґудзиків, вони використовувалися на кінцях стрічок, що скріплюють одяг. Іноді ці наконечники виконувалися у вигляді деяких фігурок. Вільям Шекспір у своїй п'єсі Приборкання норовливої називав цей тип наконечників «aglet baby».

Саморобні еглети можуть бути зроблені з скотча, воску, смоли, клею, пряжі і деяких інших матеріалів, а також шляхом оплавляння кінця шнура[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Leonard G. Bianchi, Barbara A. Bianco, Shannon Mahoney. CHAPTER 12. BUTTONS AND FASTENER. New York African Burial Ground Archaeology Final Report February 2006.
  2. Шаблон:Cite we

Література[ред.ред. код]

  • Picken, Mary Brooks: The Fashion Dictionary, Funk and Wagnalls, 1957. (1973 edition ISBN 0-308-10052-2)

Посилання[ред.ред. код]