Розлад незрілої особистості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розлад незрілої особистості
Інші назви Незрілий розлад особистості
Спеціальність психіатрія
Симптоми
  • Відсутність витривалості[1]
  • Погані можливості адаптації[1]
Метод діагностики На підставі повідомлених пацієнтом симптомів
Диференціальна діагностика[en] Біполярний розлад[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F60.8
Розлади особистості
Кластер A (дивні)
Кластер B (драматичні)
Кластер C (тривожні)
Не зазначені окремо[en]
Депресивні
Інші

Розлад незрілої особистості («РНО»[3]) був типом діагностики розладу особистості. Він характеризується недостатнім емоційним розвитком, низькою толерантністю до стресу та тривоги, нездатністю брати на себе особисту відповідальність, а також залежністю від захисних механізмів подолання проблем, які не відповідають віку особи (наприклад: інфантильна поведінка задля привернення уваги).[3] Цей розлад почав «набувати популярності»[4] тільки у 21 столітті.[5] Дослідження, проведене в Данії, показало, що опис цього розладу становлять 2,4 % усіх діагнозів розладу особистості.[6]

Хоча емоційно нестабільний розлад особистості є найпоширенішим розладом особистості серед тих, хто вчиняє несуїцидальні самопошкодження, загальний рівень навмисного самопошкодження є найвищим серед тих, хто має «розлад незрілої особистості».[7]

Було відзначено, що він демонструє «відсутність психічних розладів»[3] і демонструє «неефективну реакцію на соціальні, психологічні та фізичні вимоги».[8]

Діагностика[ред. | ред. код]

«DSM»[ред. | ред. код]

Докладніше: Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів

Незріла особистість (321) як описується «порушенням рис особистості» вперше з'явилася у першому виданні Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів («DSM») окремо від розладів особистості (тоді ще зазначеними як «патологічної особистості»). «DSM» визначає умову для цього розладу наступним чином:[9]

Ця категорія відноситься до осіб, які не в змозі підтримувати свою емоційну рівновагу і незалежність під час незначного чи значного стресу через порушення емоційного розвитку. […] Ця класифікація буде застосована лише до випадків розладу особистості, у яких невротичні риси (такі як тривога, конверсія, фобія тощо) є відносно незначними, а основний недорозвиток особистості є вирішальним фактором розрізнення. Докази фізичної незрілості можуть бути або не бути присутніми.

У виданні DSM-II він став специфікатором типу для іншого розладу особистості (301.89)[10] і залишився без змін у DSM-III.[11] У пізніших виданнях цю умову було видалено.

«МКХ»[ред. | ред. код]

Докладніше: Міжнародна класифікація хвороб

Міжнародна класифікація хвороб («МКХ») також перерахувала стан як незрілу особистість (321) у МКХ-6[12] та МКХ-7.[13] МКХ-8 представив інший розлад особистості (301.8),[14] який став основним діагнозом, додавши «незрілий» як специфікатор типу. Цю класифікацію поділяють МКХ-9 (301.89) і МКХ-10 (F60.8). Захворювання вилучено у МКХ-11.

Механіка[ред. | ред. код]

«РНО» складається зі слабкого его, що обмежує здатність особи стримувати імпульси або належним чином моделювати тривогу та справлятись з нею.[3] Такі особи не в змозі інтегрувати агресивні та лібідозні фактори, що діють в інших людей, а отже не здатні аналізувати власний досвід.[3]

Це може бути спричинено нейробіологічною незрілістю функціонування мозку, травмою в дитинстві чи іншими причинами.[3]

У праві та соціумі[ред. | ред. код]

  • У 1980-х роках було зазначено, що «розлад незрілої особистості» був одним із найпоширеніших захворювань, на які посилалася Римо-Католицька церква, щоб сприяти анулюванню[en] небажаних шлюбів.[15]
  • У 1978 році Девіда Авґустина Волтона судили на Барбадосі за вбивство двох перехожих, які запропонували його матері та дівчині підвезти після сварки, він намагався отримати зменшення відповідальності[en] аргументуючи свій стан «розладом незрілої особистості»; його все ж засудили за вбивство.[16]
  • У 1989 році колишній співробітник Департаменту транспорту Вісконсина відхилив свій «позов про дискримінацію» після того, як він у ньому стверджував, що його було несправедливо звільнено з робочого місця через його «розлад незрілої особистості» разом із сексуальним фетишем, який проявлявся у тому, що він клав плитки шоколаду[en] під задники жінок, чиї здібності водіння він перевіряв.[17]
  • У австралійській справі 1994 року щодо допомоги по безробіттю зазначалося, що хоча «проста особиста відраза до певної роботи не має значення, але стан (такий як „розлад незрілої особистості“) може перекрити сприятливі перспективи».[18]
  • Дослідження 2017 року показало, що особі з «розладом незрілої особистості» (як і іншим людям з розладами особистості) було дозволено померти через бельгійські закони про евтаназію, які вимагають медичного діагнозу захворювання яке поширюється на все життя пацієнта, та яке справді може погіршити самопочуття.[19]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Personality disorders. medicineworld.org. Процитовано 26 листопада 2020.
  2. ↑ Регіональний офіс Департаменту у справах ветеранів у Вінстон-Сейлемі, Північна Кароліна, (англ. Department of Veterans Affairs Regional Office in Winston-Salem, NC) Docket No 04-12 158A
  3. ↑ а б в г д е Almeida, Fernando; Ribeiro, Patrícia; Moreira, Diana (27 вересня 2019). Immature Personality Disorder: Contribution to the Definition of this Personality (PDF). Clinical Neuroscience and Neurological Research International Journal. Troy, Michigan: Academic Strive. 2 (2).
  4. ↑ Ostrow, Ruth (18 травня 2017). Forever young: immature personality disorder. The Australian. Процитовано 28 грудня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ 2009 ICD-9-CM Diagnosis Code 301.89 : Other personality disorders. www.icd9data.com.
  6. ↑ Pedersen, Liselotte; Simonsen, Erik (17 листопада 2014). Incidence and prevalence rates of personality disorders in Denmark—A register study. Nordic Journal of Psychiatry. Abingdon, England: Taylor & Francis. 68 (8): 543—548. doi:10.3109/08039488.2014.884630. ISSN 0803-9488. PMID 24520919. S2CID 207472992.
  7. ↑ Krishnaram, Vaithiyam Devendran; Aravind, Vaithiyam Krishnaram; Vimala, A. Rupavathy (March 2016). Deliberate Self-harm seen in a Government Licensed Private Psychiatric Hospital and Institute. Indian Journal of Psychological Medicine[en]. Thousand Oaks, California: SAGE Publishing[en]. 38 (2): 137—141. doi:10.4103/0253-7176.178808. PMC 4820553. PMID 27114626.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Personality disorders :From MedicineWorld.Org. medicineworld.org.
  9. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. American Psychiatric Association. 1952. с. 98,36.
  10. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Second Edition. American Psychiatric Association. 1968. с. 44.
  11. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Third Edition. American Psychiatric Association. 1980. с. 330. Other Personality Disorder should be used when the clinician judges that a specific Personality Disorder not included in this classification is appropriate, such as Masochistic, Impulsive, or Immature Personality Disorder. In such instances the clinician should record the specific Other personality Disorder, using the 301.89 code.
  12. ↑ International Classification of Diseases, Revision 6. 1948.
  13. ↑ International Classification of Diseases, Revision 7. 1955.
  14. ↑ Conversion Tables between ICD-8, ICD-9, ICD-10 (PDF). 1994. с. 14.
  15. ↑ Severino, Sally K.; Mcnutt, Edith R. (March 1984). The Psychiatrist as Expert Witness: The Roman Catholic Church Marriage Tribunal. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law[en]. Bloomfield, Illinois: American Academy of Psychiatry and the Law[en]. 12 (1): 49—66. doi:10.1177/009318538401200106. S2CID 158806167.
  16. ↑ Kok, Lee Peng; Cheang, Molly; Chee, Kuan Tsee (1990). Diminished Responsibility: With Special Reference to Singapore. Kent Ridge, Singapore: NUS Press[en]. с. 157—158. ISBN 9789971691387.
  17. ↑ Decision order (PDF). werc.wi.gov. 1989. Процитовано 26 листопада 2020.
  18. ↑ Carney, Terry (2003). Disability and Social Security: Compatible or Not?. Australian Journal of Human Rights. Abingdon, England: Taylor & Francis. 9 (2): 139—172. doi:10.1080/1323238X.2003.11911110. S2CID 158299198.
  19. ↑ Dierickx, Sigrid; Deliens, Luc; Cohen, Joachim; Chambaere, Kenneth (December 2017). Euthanasia for people with psychiatric disorders or dementia in Belgium: analysis of officially reported cases. BMC Psychiatry. London, England: BioMed Central. 17 (1): 203. doi:10.1186/s12888-017-1369-0. ISSN 1471-244X. PMC 5481967. PMID 28641576. S2CID 3237745.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розлад_незрілої_особистості&oldid=40629329