Романчук Леся Іванівна

Зовнішні відеофайли
	Дім Книги. Леся Романчук. 14.04.2010 на YouTube // Видавництво «Богдан». — 2011. — 7 квітня.

Зовнішні відеофайли
	Про важливе. Леся Романчук на YouTube // Телеканал ІНТБ. —2014. 23 травня.

Леся Іванівна Романчук
	Леся Романчук
Народилася	28 липня 1955 (67 років); с-ще Транспортне (Магаданська область), Тенькинський район Магаданська область, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	м. Тернопіль
Діяльність	лікарка
Відома завдяки	фахівець у сфері акушерства й гінекології
Alma mater	Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Науковий ступінь	кандидат медичних наук
Знання мов	українська
Посада	доцент кафедри акушерства та гінекології ТДМУ
Батько	Іван Романчук
Мати	Лідія Романчук (Ясень)
У шлюбі з	Тарас Коковський
Діти	донька — Наталка, син Олександр
Нагороди
Звання	кандидат медичних наук
Сайт	lesiaromanchuk.com
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Романчук.

Творчий вечір "Два серця і 12 струн. Тарас і Леся Коковські" 09 грудня 2022

Леся Іванівна Романчук (нар. 28 липня 1955, с-ще Транспортне, СРСР) — українська лікарка, викладачка, письменниця, бард. Член Національної Спілки письменників України (1999), кандидат медичних наук, доцент.

Життєпис[ред. | ред. код]

Леся Іванівна Романчук народилася 28 липня 1955 року в селищі Транспортне Тенькинського району Магаданської області, де відбували заслання після ув'язнення в таборах Дальлагу її батьки. Навчання розпочала у початковій школі копальні ім. Гастелло Тенькинського району. Після закінчення терміну заслання у 1963 р. родина переїхала в Україну до м. Тернополя.

Освіта[ред. | ред. код]

Леся Романчук із золотою медаллю закінчила середню школу № 1 (нині — гімназія) у м. Тернополі, з відзнакою — у 1979 р. Тернопільський медичний інститут (нині — медичний університет ім. І. Горбачевського). 15 років працювала викладачем Кременецького, потім Чортківського медичного училища, з 1994 року працює на кафедрі акушерства та гінекології Тернопільського державного медичного університету. У 1998 році захистила дисертацію на тему: «Профілактика післяпологових запальних захворювань у породіль з анемією», кандидат медичних наук, і з 2005 року — доцент.

Робота[ред. | ред. код]

Леся Романчук є фахівцем у сфері акушерства й гінекології, автором ряду підручників. Викладає у Тернопільському медичному університеті.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Активна учасниця Революції гідності в Тернополі. Довірена особа кандидата в президенти Петра Порошенка на виборах 2014 року. Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІст. (2019).

Родина[ред. | ред. код]

Батько Іван Романчук (1922—1972) — член ОУН, створив у Чортківській гімназії (Тернопільська область) групу спротиву комуністичному режиму, куди увійшло 8 гімназистів. У вересні 1940 року заарештований, засуджений до 10 років ув'язнення, термін відбував у таборах Магаданської області. Після звільнення закінчив Магаданський гірничий технікум. Після повернення до Тернополя працював інженером у тресті «Тернопільсільбуд».
Мати Лідія Романчук (нар. 1926 у с. Дермань Рівненської області — 2018, Тернопіль) — зв'язкова та медсестра УПА, псевдонім «Орися».
Чоловік Тарас Коковський (нар.1956) — душпастир Української Лютеранської Церкви, літератор, перекладач.
Донька Наталка Колтун (нар. 1975^[1]) — українська журналістка, радіоведуча.
Син Олександр Куртіш (1985—2013).

Доробок[ред. | ред. код]

Авторка 6 збірок поезій та кількох романів.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

«Синьооке диво» (1995),
«Тобі» (Тернопіль, «Лілея», 1996),
«Жінка з гітарою» (1997),
«Слово честі» (Тернопіль, «Горлиця», 1998),
«Над світом і собою» (Тернопіль, «Джура», 2003),
«Танок пера на обрії світанку» (Тернопіль, «Джура», 2005),
"На ноті «ЛЮ». (Тернопіль, «Астон», 2010),
«З твого небесного крила» (Тернопіль, «Джура», 2014).

Проза (романи)[ред. | ред. код]

«Не залишай…». Роман у 8-ми книгах (Тернопіль, «Джура», 2001—2004),
«Граvitaція». Роман у 4-х книгах (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2004—2005),
«Чотири дороги». Роман у 9-ти книгах (Тернопіль, "Навчальна книга — Богдан, 2006—2009),
«У мереживі мережі» (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2008),
«Місто карликів». Роман у 4-х книгах. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2009—2012),
Маленькі чудеса гормонів. Розмова з гінекологом. (Харків, «Ранок», 2009),
«Лицарі любові і надії» (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2010—2011),
«София. Не оставляй…» (Москва, «Мир и образование», 2013),
«Цвіте терен». Роман у 4-х книгах. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2014).
«Благословен, хто йде…». Роман у 3-х книгах, книга 1-а. (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2016).
«Місто карликів». Роман у 4-х книгах. Подарункове видання (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2018)
«Софія». Роман у 8-и книгах. Подарункове видання (Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2018)
«Благословен, хто йде. Климент», книга 2-а.(Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2019)
«Благословен, хто йде. Петро. Павло», книга 3-я.(Тернопіль, «Навчальна книга — Богдан», 2019)
«Донна Анна», роман.(Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2020)

Медична література[ред. | ред. код]

Автор кількох десятків наукових праць, співавтор 15 підручників з акушерства та гінекології для студентів вищих медичних навчальних закладів українською, російською та англійською мовами. Основні:

«Акушерство» для фельдшерів та акушерок (1998),
«Гінекологія» для фельдшерів та акушерок (1998),
«Гінекологія» для студентів вищих медичних навчальних закладів (1999),
«Медсестринство в акушерстві» (2000),
«Медсестринство в гінекології» (2000),
«Gynecology» (англ. мовою, 2003),
«Гінекологія» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2006),
«Акушерство» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2008),
«Акушерство» (Тернопіль, «Підручники і посібники», 2010),
«Гінекологія» за редакцією академіка В. І. Грищенка (авторматеріалів розділу «Запальні захворювання», Харків).

Аудіоальбом[ред. | ред. код]

«Кожна жінка — чарівниця».

Нагороди[ред. | ред. код]

відзнака Тернопільської міської ради III ступеня (2010)
літературна премія імені Уласа Самчука,
відзнака президента Форуму видавців (м. Львів, 2014) — «Найкращий автор»,
літературна премія журналу «Літературний Тернопіль»,
обласна премія імені Богдана Лепкого в номінації «Література» — за роман «Лицарі любові і надії» (м. Тернопіль, 2011)^[2],
«Золотий письменник України» від «Коронації слова» (2015),
Орден княгині Ольги III ст. (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[3]

Вшанування[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак на честь Лесі Романчук на Алеї зірок у Тернополі

У 2013 році на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка Лесі Романчук^[4].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Наталка Колтун, 39^{[недоступне посилання]}
↑ Названо переможців конкурсу на присудження обласних премій в галузі культури [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська обласна рада.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 23 січня 2019.
↑ Тернопільська алея зірок поповнилась [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Місто. — 2013. — 29 серпня.

Джерела[ред. | ред. код]

Мельничук Б. Романчук Леся Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 194. — ISBN 978-966-528-279-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Романчук Леся Іванівна у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Портал «Література»
	Романчук Леся Іванівна у Вікісховищі^?

Зовнішні відеофайли
	«Ті, хто вірить в Україну». Леся Романчук на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 грудня.

Офіційний сайт письменниці [1]
Романчук Леся Іванівна у соцмережі «Фейсбук»
Доцент ТДМУ Леся Романчук-Коковська подарувала незабутній творчий вечір // ТДМУ. — 2016. — 18 березня.

[1] Наталка Колтун, 39^{[недоступне посилання]}

[2] Названо переможців конкурсу на присудження обласних премій в галузі культури [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська обласна рада.

[3] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 23 січня 2019.

[4] Тернопільська алея зірок поповнилась [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Місто. — 2013. — 29 серпня.

[1]

[2]

[3]

[4]