Кокотюха Андрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Андрій Кокотюха)
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Анатолійович Кокотюха
Андрій Коктюха, вересень 2017

Андрій Коктюха, вересень 2017
При народженні Андрій Кокотюха
Народження 17 листопада 1970(1970-11-17) (47 років)
  Ніжин
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Мова творів російська
українська
Рід діяльності прозаїк, журналіст
Жанр роман, повість, сценарій
Нагороди та премії
Коронація слова (гран-прі конкурсу-2005)
Сайт: kokotuha.com

Андрій Анатолійович Кокотюха у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Анато́лійович Кокотю́ха (17 листопада 1970(19701117), Ніжин) — сучасний український письменник-белетрист. Як заявив Кокотюха на Форумі видавців у Львові-2014 він «російськомовний письменник […] і пише двома мовами».[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медсестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лише казки.

Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.

Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників.

У 1993 році був одним із засновників Творчої асоціації «500». Працюючи у видавництві «Смолоскип» пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організував понад сто «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником. У 1998 році звільнився з видавництва «Смолоскип» у зв'язку з переходом на іншу роботу, безпосередньо пов'язану з журналістикою. Співпрацю зі «Смолоскипом» не припиняв до 1999 року. Потім видавництво офіційно розірвало стосунки з молодим письменником через публічне прочитання фейлетону про сучасний стан української культури. Видавництво розцінило цей фейлетон як «антиукраїнський».

Протягом 1999 — 2006 років побачили світ книги А. Кокотюхи: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский город», «Отработанний матеріал», «Мама, донька, бандюган», «Криминальная Украина», «Криминальная Украина-2», «Криминальная Украина-3», «Почему Украина не Россия» (автор-упорядник), «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним), «Повзе змія», «Тайны и загадки Украины», «Резонансные дела МВД» (в співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років». Крім того написав низку журнальних публікацій повістей та оповідань. За однією такою публікацією на студії ім. О. Довженка зняли кіно під назвою «Тупик» (режисер Григорій Кохан). За окрему платню писав «жіночі» оповідання. Пише українською і російською мовами.

Дослідник української масової літератури доктор філологічних наук Софія Філоненко називає Кокотюху батьком «українського готичного детективу», хоча сам автор вважає, що в його текстах присутня швидше неоготика, напряму пов'язана з актуальними суспільними та соціальними проблемами України, а звернення до готики та загалом фольклору збігається з традиціями давньої української літератури.

Книжки А. Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: «Смолоскип», «Кальварія», «Фоліо», «Піраміда», «Нора-Друк», «Зелений Пес». Він постійно співпрацює з найпопулярнішими українськими газетами, журналами і телеканалами.

У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу Юне слово.

Крім згаданої вище, були наступні екранізації творів письменника. Детективний роман «Легенда про Безголового» екранізований у 2008 році кіногрупою «Film.ua» (назва фільму «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», режисер Олександр Стеколенко). Трилер «Повзе змія» (режисер Максим Бернадський) екранізовано в 2009 році компанією «Fresh production UA». В усіх випадках Кокотюха — автор або співавтор сценаріїв. Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» (ICTV). «Чужі помилки» (СТБ), «Стрингер» та «Одержимі» (1+1). Працював журналістом і сценаристом на проектах «Сніданок з 1+1», «Київський регіон», «Паралельний світ». Пише сценарії для проекту «Судові справи» (Film.ua). Усе це дає авторові право називати себе також кіносценаристом. Є автором сценарію на екранізацію романа Василя Шкляра «Чорний ворон».

Є прихильником художньо-химерно вигаданої («міфологічно-розважальної») складової творів історичної тематики без дотримання реконструктивного фактажу[2].

Сім'я[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

«Повстанська трилогія». де основим героїм виступає протагоніст «Червоний»
Серія видавництва Фоліо «TeenBookTo»
Серія видавництва Фоліо «ретророман»
Позасерійні романи
Андрій Кокотюха у Вінниці, грудень 2012

Російською[ред.ред. код]

Російською автор написав наступні твори:[3]

  • «Ментовский город» (Харків: «Фоліо», 2002),
  • «Отработанный материал» (Харків: «Фоліо», 2002),
  • «Криминальная Украина» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Криминальная Украина-2» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Криминальная Украина-3» (Харків: «Фоліо», 2003—2005),
  • «Почему Украина не Россия» (автор-упорядник) (Харків: «Фоліо», 2004),
  • «Тайны и загадки Украины», (Харків: «Фоліо», 2005),
  • «Резонансные дела МВД» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), (Харків: «Фоліо», 2005),
  • «Юля» (Харків: «Фоліо», 2006)
  • «Юля. Второе дыхание» (Харків: «Фоліо», 2008)
  • «Удар Скорпиона», (Харків: «КСД», 2009),
  • «Евгений Кушнарев: под прицелом», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Леонид Черновецкий», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Виталий Кличко», (Харків: «Фоліо», 2009),
  • «Иван Кожедуб», (Харків: «Фоліо», 2010),
  • «50 знаменитых загадок истории Украины» (у спів-авторстві; Харків: Фоліо, 2010);
  • «Феномен доктора Хауса. Правда и вымысел в сериале о гениальном диагносте» (автор-упорядник, Країна Мрій, 2010)
  • «Двойная западня», (Харків: «КСД», 2011),
  • «Спасти Скифа», (Москва: «Вече», 2012),
  • «Бои без правил», (Харків: «КСД», 2012; серія «Лихие и опасные»)
  • «Последнее сокровище империи», (Москва: «Вече», 2013),
  • «Найти и уничтожить», (Харків: «КСД», 2013),
  • «История человечества. Россия», (Харків: «Фоліо», 2013),
  • «Червоный», (Харків: «КСД», 2013),
  • «Охота на маршала», (Харків: «КСД», 2014),
  • «Легенда о Безголовом», (Харків: «КСД», 2016),
  • «Чужие скелеты», (Харків: «КСД», 2016),
  • «Аномальная зона», (Харків: «КСД», 2017),
  • «Пророчество», (Харків: «КСД», 2017)

Дитячі книги[ред.ред. код]

Екранізація книг[ред.ред. код]

10 березня 2016 року розпочалися зйомки однойменної екранізації роману Андрія Кокотюхи — «Червоний». Створений за фінансової підтримки Державного агентства України з питань кіно. Прем'єра стрічки відбулася весною 2017 року в Україні .

Нагороди та почесні відзнаки[ред.ред. код]

  • Диплом видавництва «Смолоскип», 1996 р.;
  • Диплом конкурсу «Золотий Бабай», 1999 р.;
  • Дипломи конкурсу «Коронація слова», 2001, 2002 рр.;
  • ІІІ премія конкурсу «Коронація слова», 2003, 2004 р.;
  • Премія журналу «Березіль», 2000 та 2003 рр.;
  • Премія фестивалю «Відкрита ніч» за найкращу публікацію про фестиваль, 2002 р.;
  • Нагрудний знак «За зразкову службу у внутрішніх військах МВС України», 2002 р;
  • Нагрудний знак «Срібний Георгій», за сценарій фільму «Тупик», 2003 р.
  • Диплом ХІ Форуму видавців у Львові «Найкращий журналіст, що пише на книжкову тему», 2004
  • І і ІІ премії конкурсу «Коронація слова» — 2006 р., номінація «Романи»;
  • Конкурс «Коронація слова», 2007, номінація «Кіносценарії», ІІІ премія;
  • Конкурс «Коронація слова», 2008, номінація «Кіносценарії», диплом;
  • Конкурс «Коронація слова», 2011, номінація «Романи», Спеціальна відзнака «Вибір видавців»;
  • Конкурс «Коронація слова», 2012, номінація «Романи», Спеціальна відзнака «Найкращий історико-патріотичний твір».
  • Відзнака «Золотий письменник України», 2012[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]