Перейти до вмісту

Андрій Валентинов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андрій Валентинов
Андрій Валентинов на романному семінарі «Партеніт» у 2010 р.
Ім'я при народженніАндрій Валентинович Шмалько
Народився18 березня 1958(1958-03-18) (68 років)
Харків
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпрозаїк
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська і українська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1995 — тепер. час
Напрямокфантастика
Нагороди
Сайт: odrozd.narod.ru/valentinov/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Андрі́й Валенти́нов, справжнє ім'я Андрі́й Валенти́нович Шмалько́ (нар. 18 березня 1958, Харків) — український історик, кандидат історичних наук, доцент Харківського національного Університету, відомий письменник-фантаст, автор численних романів та повістей російською мовою. Лауреат багатьох нагород та премій в галузі фантастичної літератури.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1958 року в Харкові. 1980 року закінчив Харківський університет. 1985 року здобув ступінь кандидата історичних наук. У 1985–1994 роках викладав у Харківському ін­ституті мистецтв. Потім працював доцентом Харківського університету[1].

Творчість

[ред. | ред. код]

Андрій Валентинов працює у жанрі «крипто­історії», а також пише пародійні трилери (оповіда­н­ня, повісті) та поезію (зокрема, збірка «Ловля ветра», 1997). Написав епопею з 9 книг «Око Силы», 1-а трилогія якої (книги «Волонтеры Челкеля», «Страж раны» й «Несущий свет») здобула премії на конвентах «Фанкон» (Україна, 1996) та «Аеліта» (Росія, 1997). Спів­автор романів «Рубіж» (1999) та «Пентакль» (2004), які вибороли перше місце на фестивалі «Зоряний Міст» у Харкові в 2000 і 2005 роках від­повід­но[1]. У 2013 році переміг на загальноєвропейському конвенті фантастики Єврокон-2013[2].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Твори російською

[ред. | ред. код]

Роман-епопея «Око сили»

Перша трилогія

  • 1996 «Волонтёры Челкеля»
  • 1996 «Страж раны»
  • 1996 «Несущий свет»

Друга трилогія

  • 1997 «Ты, уставший ненавидеть»
  • 1997 «Мне не больно»
  • 1997 «Орфей и Ника»

Третя трилогія

  • 1995 «Преступившие»
  • 1997 «Вызов»
  • 1997 «Когорта»

Четверта трилогія

  • 2010 «Царь-Космос»
  • 2011 «Генерал-марш»
  • 2012 «Век-волкодав»

Мікенський цикл

  • 1997 «Серый коршун»
  • 2000 «Диомед, сын Тидея»
    • 2000 «Я не вернусь»
    • 2001 «Вернусь не я»

«Ноосфера»

  • 2000 «Флегетон»
  • 2002 «Созвездье Пса»
  • 2003 «Сфера»
  • 2005 «Омега»
  • 2006 «Даймон»
  • 2007 «Капитан Филибер»

«Орія»

  • 1997 «Нарушители равновесия»
  • 1997 «Если смерть проснется»
  • 2000 «Печать на сердце твоём»

Спартак

  • 2002 «Спартак»
  • 2006 «Ангел Спартака»

Тропа відступників

  • 1997 «Серый коршун» (входить також і до Мікенського циклу)
  • 1997 «Овернский клирик»

Романи поза циклами

  • 1997 «Дезертир»
  • 2000 «Небеса ликуют»
  • 2001 «Ола»

Романи у співавторстві

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Твори українською

[ред. | ред. код]
  • Козаччина : поема з народних вуст // Шмалько А. Епос, якого нема. Київ : Зелений пес, 2007. 176 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 І. В. Чорний. Валентинов Андрій // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. ↑ Офіційний сайт Єврокону-2013. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 24 травня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Петрова В. «Его герой — интеллигент нечеловеческого происхождения» // Книжный клуб. 1997, июнь.
  • Чёрный И. В. Творчество А. Валентинова. Критический очерк. Харків, 1999.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Андрій Валентинов
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрій_Валентинов&oldid=46288060