Лада Лузіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лада Лузіна
Владислава Миколаївна Кучерова
Лада Лузіна на книжковій виставці, Київ, 2011

Лада Лузіна на книжковій виставці, Київ, 2011
При народженні Владислава Миколаївна Кучерова
Народження 21 жовтня 1975(1975-10-21) (42 роки)
  СРСР м. Київ, УРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Мова творів російська
Рід діяльності письменниця, журналіст, театральний критик
Сайт: luzina.kiev.ua

Лада Лузіна (нар.21 жовтня 1975(19751021), м. Київ) — українська російськомовна письменниця, журналістка, театральний критик. Справжнє ім'я Владислава Миколаївна Кучерова. На питання про національність відповідає - «Киянка».[1] Очолює Клуб київських відьом[1] та є послушницею Ордену Куртуазних Ман'єристів - групи московських поетів.[2]

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 21 жовтня 1975 у Києві.

Батьки розлучилися, коли Ладі (тоді ще Владі, Владиславі Кучеровій) було 4 роки.

« У мене золота мама, вона ніколи мені нічого не нав'язувала і не забороняла. Пізніше я зрозуміла те, що усвідомлювала в дитинстві інтуїтивно: батько міг би мене зламати. Мама ж виростила мене абсолютно вільною. Саме завдяки її виховання в мені сформувався головний життєвий принцип: у світі немає нічого неможливого! Всі правила і закони ілюзорні.  »

— Лада Лузіна [3]

Прізвище її матері — Лузіна — з часом стала псевдонімом Влади.

Після 8-го класу мати відвела в училище — будівельне ПТУ № 18, по закінченню якого вона працювала на будівництві. Пізніше вступила на факультет театральної критики Київського театрального інституту, одночасно з чим її статті та вірші почали друкувати у різних виданнях.

Працюючи в газеті «Бульвар» (пізніше «Бульвар Гордона»), стала відома як найскандальніша журналістка Україні[джерело?]. Світ побачило «банне» інтерв'ю Миколи Мозгового, в якому він жорстоко громив колег — «зірок» української естради. Скандал цього разу вибухнув грандіозний — на всю Україну![4]

У 2002 році випустила свою першу книгу «Моя Лолита». Пізніше опублікувала книгу «Как я была скандальной журналисткой»

4 «Я»[ред.ред. код]

Лада розділила свою особистість на 4 «Я»: Лада Лузіна, Владіслава Кучерова, «Гєна Б», та Я — закохана.

Нагороди[ред.ред. код]

У 2010 році увійшла до списку «Топ — 10 найуспішніших письменників України» за версією журналу «Главред», який оцінили загальний книжковий наклад письменниці проданий на території України починаючи з 1992 й по 2010 рік у близько 250 тисяч примірників.[5][6][7] У 2012 році увійшла до рейтинг Топ-30 найуспішніших письменників України за версією журналу "Фокус".[8][9] У 2012 році письменниця також увійшла до престижного списку «Золотих письменників України».[10]

Творчий доробок[ред.ред. код]

  • Збірка оповідань та п'єс «Моя Лолита» (2002)
  • Збірка оповідань і повістей «Я — ведьма!» (2003)
  • Роман «Мой труп» (2009)
Цикл «Киевские ведьмы»
  • Роман «Киевские ведьмы. Меч и крест» (2005)
  • Роман «Киевские ведьмы. Выстрел в опере» (2007)
  • Повість «Киевские ведьмы. Принцесса Греза» (2011)
  • Повість «Киевские ведьмы. Никола Мокрый» (2011)
Статті, есе
  • Збірка статей та інтерв'ю «Как я была скандальной журналисткой» (2004)
  • Збірка психологічних есе «Секс и город Киев» (2004)
  • Збірка психологічних есе «Замуж в 30 лет!» (2008)

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Лада Лузіна. Київські відьми. Меч і Хрест. Переклад з російської: В. С. Бойко. Харків: Фоліо, 2012. 431 стор. ISBN 978-966-03-6088-4
  • Лада Лузіна. Київські відьми. Постріл в Опері. Шабаш другий. Переклад з російської: Т. С. Безматьєва. Харків: Фоліо, 2013. 439 стор. ISBN 978-966-03-6638-1 (серія "Інтрига")


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.