Фольварочний Василь Іванович
Василь Іванович Фольварочний | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Василь Іванович Фольварочний | ||||||
Народився |
30 січня 1941 Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР | |||||
Помер | 5 лютого 2022 (81 рік) | |||||
Громадянство |
![]() ![]() | |||||
Національність | українець | |||||
Діяльність | письменник | |||||
Alma mater | ЛНУ імені Івана Франка | |||||
Мова творів | українська | |||||
Роки активності | 1962 — 2022 | |||||
Жанр | проза | |||||
Членство | НСПУ | |||||
Нагороди |
| |||||
Премії | літературно-мистецькі премії імені Дмитра Загула, імені Сидора Воробкевича, імені Братів Богдана та Левка Лепких, премія Фундації родини Воскобійників (США) | |||||
| ||||||
![]() |
Васи́ль Іва́нович Фольва́рочний (нар. 30 січня 1941, Нападівка, нині Україна — пом. 5 лютого 2022[1][2][3][4][5][6]) — український поет, прозаїк і драматург. Член НСПУ (1969), член НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Депутат Чернівецької обласної ради (1990). Чоловік письменниці Тетяни Пишнюк.
Життєпис[ред. | ред. код]
Василь Іванович Фольварочний народився 30 січня 1941 в селі Нападівці, нині Лановецького району Тернопільської області.
Навчався у Чернівецькому університеті (від 1958, нині національний університет), закінчив Львівський університет (1963).
Працював учителем; журналіст у редакціях газет Буковини і Житомирщини, завідувач літературною частиною Житомирського обласного музично-драматичного театру. В м. Чернівцях: заступник начальника обласного управління культури, заступник голови облвиконкому (1990), заступник голови ОДА (1991—1993), заступник директора Науково-дослідного центру буковинознавства при Чернівецькому університеті (1993—1997).
Від 1974 — секретар, 1976—1990 — відповідальний секретар Чернівецького осередку НСПУ. Голова обласної організації Конгресу української інтелігенції (1997—2001). Від жовтня 2003 — 1-й заступник голови Київської організації, 2003 — голова об'єднання драматургів НСПУ. 2002—2006 — директор Будинку письменників НСПУ. Від травня 2008 — 1-й заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член ради, заступник голови Громадської організації Земляцтво буковинців у м. Києві «Буковина», заступник Голови ради Київської організації Національної спілки письменників України, Голова творчого об'єднання драматургів та кінодраматургів, очільник столичного Клубу бібліотекарів.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкувати літературну творчість почав 1960 року.
На творчому вечері з нагоди 70-річчя письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю»[7]. З нагоди 75-річчя Буковинське земляцтво поздоровило Василя Івановича з ювілеєм з присвятою на вірші Володимира Мельникова[8].
У 2010 — прем'єра вистави у народному театрі «Дивосвіт» (Тернопільська ЗОШ № 22).
Доробок[ред. | ред. код]
- збірки поезій:
- «Тривога» (1966),
- «Ростуть сини» (1967),
- «Досвіток» (1968),
- «Уроки вірності» (1975),
- «Течія» (1982),
- «Родовід» (1992),
- «Поезії» (2000),
- «Соняшник на балконі» (2005);
- документальні повісті:
- «Сонце в зернині» (1972),
- «Цілющі джерела» (1975),
- «Під зорями братерства» (1975),
- «Земля Жижиянових правнуків» (1980);
- п'єси:
- «Складна гама» (1968),
- «Друге цвітіння» (1969),
- «Екзамен на зрілість» («Жива вода»; 1974),
- «Не проспати роси» (1976),
- «Вода з отчої криниці» (1978; 1983 поставлена у Тернопільському обласному музично-драматичному театрі)
- «Травнева музика» (1979),
- «І прийде день» (1988),
- «Світлиця для прийдешнього» (1988),
- «Дитячі забави» (1988),
- «Богдан» (2003),
- «Петлюра» (2005),
- «Доки море перелечу» (2005),
- «Пастка» (2006);
- збірники п'єс:
- драма «Спокуса» (2000),
- комедії «Пересолений мед» (2000);
- романи:
- «Сказ» (2004),
- «Обірвані струни» (2004),
- «Чорний бумер» (2006),
- «Симон Петлюра» — т. 1, 2, 3, 4,
- «Хрещеники Сталіна»,
- «Розчахнута душа»,
- «На висотах орлиного лету», присвячений Дмитру Гнатюку (презентація роману відбулася 16 листопада 2015 року в Національній музичній академії).
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — письменниця Тетяна Пишнюк[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
ордени та медалі:
- Повний кавалер ордена «За заслуги» (2006, 2010, 2016)[10][11][12],
- рівноапостольного Кирила і Мефодія (2006).
почесні відзнаки:
- «Знак пошани» (1986),
- «Будівничий України» (2001),
- «Золоті письменники України» (2018).
премії:
- Всесоюзного конкурсу за найкращу п'єсу (1977)
- обласна літературна премія імені Дмитра Загула (2009, м. Чернівці),
- літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2000),
- премії Фундації родини Воскобійників (США) (2010),
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2016)[13].
стипендії:
- Дворічна державна стипендія (2017)[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Помер відомий український письменник Василь Фольварочний. Українська літературна газета (ua). 5 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2022.
- ↑ Букінфо. Помер відомий буковинський письменник і громадський діяч
- ↑ Житомир-online. Помер відомий український письменник Василь Фольварочний
- ↑ Газета «Молодий буковинець. Пішов з життя відомий буковинський письменник Василь Фольварочний»
- ↑ Сайт НСПУ про смерть відомого українського письменника Василя Фольварочного
- ↑ Тернопільські новини. Віжійшов у вічність відомий письменник з Тернопільщини
- ↑ «Зорі отчого краю»: Фольварочний — Цибуху[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Вітання Буковинського земляцтва до 75-річчя В.Фольварочного
- ↑ Указ Президента України від 25 січня 2001 року № 49/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
- ↑ Відомі лауреати премії ім. Братів Лепких за 2016 рік / б. а. // Номер один. — 2016. — 25 грудня.
- ↑ Указ Президента України від 28 березня 2017 року № 85/2017 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва»
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мельничук Б. Фольварочний Василь Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 525—526. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 693.
Посилання[ред. | ред. код]
|
|
- Народились 30 січня
- Народились 1941
- Померли 5 лютого
- Померли 2022
- Випускники Львівського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені діячі мистецтв України
- Золоті письменники України
- Українські поети
- Українські прозаїки
- Українські драматурги
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени НСПУ
- Депутати Чернівецької обласної ради
- Письменники Києва
- Буковинське земляцтво
- Уродженці Лановецького району
- Лауреати Літературної премії імені Дмитра Загула
- Лауреати Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича
- Письменники-автори історичних романів
- Лауреати премії імені Богдана та Левка Лепких