Роздобудько Ірен Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько.jpg
Ірен Роздобудько. 2018, фото І.Жука.
Ім'я при народженні Роздобудько Ірен Віталіївна
Народилася 3 листопада 1962(1962-11-03) (60 років)
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменниця, ілюстраторка, сценаристка
Сфера роботи creative and professional writingd[1], ілюструванняd[1], журналістика[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мова творів українська[2]
Нагороди

CMNS: Роздобудько Ірен Віталіївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іре́н Віта́ліївна Роздобу́дько (нар. 3 листопада 1962, Донецьк) — українська письменниця, ілюстраторка та сценаристка, викладач кінодраматургії. До початку письменницької та сценарної кар'єри видала кілька російськомовних збірок поезій та працювала журналісткою.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету.

Працювала в Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телетайпісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу — журналісткою та дикторкою радіогазети.

З 1988 року живе в Києві, працювала в газеті «Родослав», коректоркою журналу «Сучасність», оглядачкою на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачкою в газеті «Всеукраїнські відомості», заступницею головного редактора в журналі «Наталі», головною редакторкою у журналі «Караван історій. Україна» та журналісткою у часописі «Академія». Нині доцент, художній керівник курсу кінодраматургів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Працювала також офіціанткою в ресторані, шпрехшталмейстеркою в цирку, снігуронькою[уточнити] у фірмі «Свято», завідувачкою відеосалону у кінотеатрі.[3]

Має доньку Яну, двох онуків. Вишиває бісером, грає на гітарі, малює вітражі.

Кар'єра письменниці та ілюстраторки[ред. | ред. код]

Роздобудько — авторка ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Оксани Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій російською: «Штрих на черной клейонке» (Молодь, 1990), «Ангелы на проводах» (Світовид, 1994)

В одному з інтерв'ю зізналася, що колись зовсім не володіла українською.[4] Вивчивши ж українську мову та почавши писати романи — стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України. Зараз є авторкою майже сорока романів та дитячих книжок, які стали бестселерами, були екранізовані. Авторка кіносценаріїв багатьох успішних фільмів та міні-серіалів.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Авторка таких романів:[5][6]

Авторка таких романів:[5][6]

Ірен Роздобудько на Книжковому Арсеналі 2021
Дорослі романи
Нехудожня література

Переклади[ред. | ред. код]

Переклади англійською
  • «The Lost Button». (Glagoslav Publications Ltd. 2012; translated from the Ukrainian: ?)
Переклади російською
  • «Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
  • «Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2007; пер. з укр: ?);
  • «Пуговица» (Фоліо, 2008; пер. з укр: ?);
  • «Две минуты правды» (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
  • «Мелкий бисер»[13] (Фоліо, 2009; пер. з укр: ?);
  • «Двенадцать, или Воспитание женщины в условиях, не пригодных для жизни» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
  • «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
  • «Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2012; пер. з укр: ?);
  • «Лицей послушных жен» (КСД, 2013; пер. з укр: Ольга Синюгіна);
  • «Сделай это нежно» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Я знаю, что ты знаешь, что я знаю...» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Смертельный эскорт» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Двенадцать. Увядшие цветы выбрасывают» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Амулет Паскаля. Последний бриллиант миледи» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Одолеть темноту» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Пуговица. Утренний уборщик. Шестая дверь» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Ловушка для жар-птицы» (Фоліо, 2014; пер. з укр: ?);
  • «Пуговицы» (Пуговица; Пуговица. 10 лет спустя) (КСД, 2016 пер. з укр: ?);

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • "Ґудзик" (2009)
  • "Почати спочатку. Марта" (4 серії) (2009)
  • "Осінні квіти" (4 серії) (2009).
  • "Таємничий острів" (1 серія), (2009)
  • "Пастка" (4 серії) (2010)
  • "Поводир" (2013)
  • "Жереб долі" (2015)
  • "Особистий інтерес" (2015)
  • "Вирок ідеальної пари" (2016)
  • "Два полюси любові" (2017)
  • "Родинні зв‘язки" (2017)
  • "Тінь кохання" (2018)
  • "Неймовірна" ("Одержима") – сценарій написаний за грантом УКФ 2018 р.
  • "Подвійний іммельманн" (2021)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Всеукраїнський конкурс “Коронація Слова” (2020): Перше місце в номінації "Кіносценарії" за сценарій фільму "Подвійний іммельманн" та спецвідзнака «Симпатія Одеської кіностудії» за кіносценарій “Кіготь і Велика Ханум”.[17]
  • “Гранд Коронація Слова” (2021): Перше місце в номінації "Видані романи" за роман "Фаріде"[18]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. до початку прозової кар'єри, видала також 2 збірки поезії російською
  3. Ірен Роздобудько: «„Масовість“ сприймаю, як ознаку попиту» [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.] - «ЛітАкцент», 2012/11/05
  4. Ірен Роздобудько, письменниця. У прифронтових містах є такі патріоти, що дай Боже нам такими бути [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 11.04.2018
  5. а б Ірен Роздобудько - "Золотий письменник України" (до 55-річчя від дня народження) [Архівовано 2 червня 2018 у Wayback Machine.]. Бібліографічний список. уклад. С. Настенко ; ред. С. Чачко; Київ: Держ. б-ка України для юнацтва. 2017. 13 с. (архів)
  6. а б Соколовська, Юлія Степанівна. Творчість Ірен Роздобудько в контексті української масової літератури: дис. ... канд. філол. наук; ДВНЗ "Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника". - Івано-Франківськ, 2017. - 196 с.
  7. II місце у номінації «роман» «Коронації слова 2001». Книга була згодом видана під назвою «Мерці» у видавництві Кальварія, всі подальші перевиданий вже під оригінальною назвою «Пастка для жар-птиці» (Фоліо, 2007, 2010)
  8. Перше місце на конкурсі «Коронація слова 2005» у номінації «роман»[джерело?]
  9. Коли оживають ляльки [Архівовано 2 жовтня 2008 у Wayback Machine.], grani-t.com.ua
  10. Олень і телевізор // Друг читатача, 26-01-2015
  11. Ірен Роздобудько, письменниця, сценарист - 03.09.2016 09:09 — Новини Укрінформ. Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. 
  12. Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна[недоступне посилання з липня 2019], grani-t.com.ua
  13. рос. переклад роману у оповіданнях „Гра в пацьорки"
  14. Онлайн-церемонія нагородження конкурсу "Гранд-Коронація" та "Золоті письменники України" - 2021 (uk-UA). Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021. 
  15. Золоті письменники України. Нагороджені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012. 
  16. Шевченківський комітет визначив короткі списки претендентів на здобуття премії [Архівовано 3 січня 2019 у Wayback Machine.] // Читомо, 26.12.2018.
  17. Переможці конкурсу «Коронація слова» – Коронація слова. koronatsiya.com. Процитовано 5 січня 2023. 
  18. Гранд Коронація слова – Коронація слова. koronatsiya.com. Процитовано 5 січня 2023. 
  19. Лауреати премії імені Дмитра Нитченка 2022 року — Ірен Роздобудько, Олександр Алфьоров і Тарас Кремінь

Посилання[ред. | ред. код]