Жадан Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Жадан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жадан Сергій Вікторович
2022.08.17. Serhiy Zhadan Photo Mariusz Kubik 08.JPG
Сергій Жада́н
Варшава, 17 серпня 2022
Народився 23 серпня 1974(1974-08-23)[1] (48 років)
Старобільськ, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство українське
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, есеїст, перекладач
Alma mater Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Мова творів українська
Роки активності 1990-ті — тепер. час
Нагороди
Золотий письменник України
Сайт:

CMNS: Жадан Сергій Вікторович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сергі́й Ві́кторович Жада́н (23 серпня 1974, Старобільськ Ворошиловградської області, Українська РСР, СРСР, нині Україна) — український письменник[2], перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та інших.

Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені більше ніж двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України та учасником мультимедійних мистецьких проєктів. У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Жадан на Книжковому Арсеналі 2021

Народився 23 серпня 1974 року в українськомовній родині. Дитинство минало у Старобільську, Ворошиловградський області (сучасна Луганська). У часи Перебудови 1990–1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.

Згодом, задля навчання в університеті, переїхав до Харкова. 1996 року закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

З 1996 до 1999 року навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік)[3].

Із 2000 року — викладач кафедри української та світової літератури університету.

Із 2004 року — письменник.

У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов в «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатора виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга в 2008 році увійшла в шорт-лист і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге висунув Жадана на звання «Людина року» в номінації «Письменники» за книгу «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося у 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики називають Сергія Жадана одним з найкращих літераторів з країн колишнього СРСР, відзначають його вміння бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. Особливу похвалу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління.

З 2016 до 2019 року був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[4].

11 лютого 2017 року Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд[5], проте наступного дня заборону на в'їзд скасували[6].

Живе і працює в Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами в різних містах України та Західної Європи — в тому числі в супроводі українських музикантів (зокрема, ска-панк-групи «Жадан і Собаки»).

У травні 2017 року «За особливий внесок у українську культуру та стійкість громадянської позиції» було нагороджено премією Василя Стуса[7].

У вересні 2017 року відбулася випуск нової книги «Інтернат».

18 грудня 2019 року американський ПЕН- клуб оголосив довгі списки 2020 PEN America Literary Awards. Книга вибраних віршів Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (англ. What We Live For, What We Die For) в перекладі театрального режисера Вірляни Ткач та американської поетеси Ванди Фіпс — серед номінантів у категорії «Перекладена поезія»[8].

У червні 2022 року отримав Премію миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels)[9]. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям»[10].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1992 році був одним із організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».

Під час Помаранчевої революції Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові.

Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса[11].

Неодноразово висловлював симпатії до анархістів, в багатьох його творах присутні «ліві» мотиви[12][13].

У 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі»[14].

Брав активну участь у харківському Євромайдані. Постраждав при захисті будівлі Харківської облдержадміністрації від штурму проросійськи налаштованих активістів. Під час штурму були чутні постріли, над активістами Євромайдану, котрі захищали обласну адміністрацію, чинили самосуд; у результаті за повідомленням Харківської міської ради постраждали 97 осіб: 76 з них було доставлено до лікарень швидкої та невідкладної допомоги, до обласної лікарні. Серед постраждалих був Сергій Жадан, який отримав струс мозку та розсічення голови, можливий перелом носа. Про деталі свого побиття письменник повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook[15].

Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова[16][17].

Член Українського ПЕН.

З початку російсько-української війни надавав волонтерську допомогу ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи.[18] Зокрема започаткував проєкт «Схід читає» щодо наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей.[19]

Піснею «Спи моє дитя [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]», слова на яку він написав для Руслана Горового, долучився до акції «Так працює пам'ять», присвяченої пам'яті Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.[20]

Письменницька і перекладацька творчість[ред. | ред. код]

Пише романи, поезії, есеї. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.

Роман «Ворошиловград» став книжкою 2010 року за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулася 7 квітня 2011 року під час Донбас-туру[21], проведеного Правозахисним центром «Поступ» і Літературним угрупованням СТАН у межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, заплановані в рамках Донбас-туру, скасували.

Перекладає поезію з німецької (в тому числі Пауля Целана), англійської (в тому числі Чарлза Буковскі), білоруської (в тому числі Андрія Хадановича), російської (в тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова) мов.

Тексти Жадана перекладалися німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською та вірменською мовами.

У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь у проєкті «роздІловІ».

Висунення на Нобелівську премію з літератури[ред. | ред. код]

У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури[22][23]. Зокрема, у відозві у зв'язку з можливими наслідками російської агресії проти України мова йшла про таке:[24]:

« Ми прийняли ухвалу про висунення Сергія Жадана на Нобелівську премію у галузі літератури. Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться. «

Лексика творів[ред. | ред. код]

Лексика, яку використовує Сергій Жадан у художніх творах, різноманітна за тематикою та сферою використання, стилістичним забарвленням і емоційним навантаженням, експресивністю, і саме такий синкретизм, строкатість дають змогу письменникові якнайвиразніше передати свої думки і почуття. Будь-яке слово, використане автором, не є випадковим. Кожна лексема, поєднуючись із іншою, кодує думки, характеризує суть проблеми, а неоднорідність і багатство лексичного складу свідчить про талант письменника, його освіченість, інтелектуальний рівень і національну свідомість, а також відображає багатство мовної картини письменника. Експресивна лексика є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Експресивність є однією з ключових ознак поетичних творів письменника[25].

Цитати[ред. | ред. код]

« Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української. (08.10.2010)[26]. «

Твори[ред. | ред. код]

Поетичні збірки
Проза

Романи

Оповідання, есе, повісті

  • Біґ Мак (Київ: Критика, 2003) — шість оповідань,
  • Гімн демократичної молоді (Харків: Фоліо, 2006) — шість оповідань,
  • Трициліндровий двигун любовіЮрієм Андруховичем та Любком Дерешем; Харків: Фоліо, 2007) — Жадану належить розділ «Блок НАТО», що складається з восьми оповідань-есе,
  • Біг Мак та інші історії (Харків: Фоліо, 2011) — п'ятнадцять оповідань,
  • Палата № 7 (з Ладою Лузіною; Харків: Фоліо, 2013) — Жадану належить повість «І мама ховала це у волоссі» (2012),
  • Біґ Мак. Перезавантаження (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — двадцять оповідань,
  • Коли спаде спека (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2015; книга-«перевертень», під однією обкладинкою зі збіркою Мірека Боднаря «Бриколаж») — колонки 2010—2013 рр., опубліковані на сайті «ТСН.ua».
  • ДНК (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016) — автор ідеї та одного з оповідань книги.
Драматургія
Вибрані твори
  • The very best poems, psychedelic stories of fighting and otherbullshit / Кращі поезії, психоделічні історії боротьби та інші інтимні колізії. Вибрані поезії 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000),
  • Цитатник (Харків: Фоліо, 2005) — збірки «Цитатник», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», вірші поза збірками, вертеп «Мері Крістмас, Джізус Крайст!», нова збірка «У. Р. С. Р.»,
  • Капітал (збірка) (Харків: Фоліо, 2006) — романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», збірки «Гімн демократичної молоді» та «Цитатник» (2005),
  • Біґ Мак² (Київ: Критика, 2007) — перевидання збірок «Біґ Мак» та «Історія культури початку століття» з додатком двох нових оповідань,
  • Лілі Марлен: Книга нових та вибраних віршів (Харків: Фоліо, 2009) — вірші зі збірок 1995—2009 рр., новий цикл «Лесбійки» й чотири оповідання,
  • Прощання слов'янки (Харків: Фоліо, 2011) — поетичні збірки 1995—2009 рр. (без перекладів та оповідань),
  • Госпелс і спірічуелс (духовні співи растаманів північного Причорномор'я) (Харків: Фоліо, 2012) — мініатюрна книжка, вибрані вірші з книжок 1995—2010 рр.,
  • Динамо Харків (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014) — вибрані вірші 1992—2014 рр.; у третьому виданні (2015) — вірші 1992—2015 рр.,
  • 30 доказів існування Бога (і 29 заперечень) (Київ: Laurus, 2014) — вибрані вірші 1993—2013 рр.,
  • Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — поетичні збірки 1995—2014 рр. (без перекладів, оповідань та вертепу),
  • Пливи, рибо, пливи (Чернівці: Чорні вівці; Книги — ХХІ, 2016) — артбук, окреме видання вірша; ілюстрації Христини Лукащук.
  • Постійне місце проживання (Харків: IST Publishing, 2020) — вибрані вірші 1993—2020 рр., артбук, ілюстрації Павла Макова.
Переклади
  • Діти Райнера і Марії: Антологія сучасної віденської поезії (Харків: Майдан, 2004),
  • Пауль Целян. Світлотиск (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014).
  • Дмитро Кузьмін «Ковдри не передбачені» (спільний переклад з російської: Сергій Жадан, Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Олесь Барліг, Лесик Панасюк, Михайло Жаржайло, Антон Полунін, Iгор Сiд, Фрiдрiх Чернишов, Марта Мохнацька та Іван Гнатів, Юрій Завадський) (Тернопіль: КРОК, 2018).
  • Педро Ленц. Мій друг машиніст крана: Поезії (переклад з німецької Сергія Жадана і Євгенії Лопати) (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018).
  • Бертольт Брехт. Похвала діалектиці: Поезії (Чернівці: Видавець Померанцев Святослав на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz, 2021).
  • Владімір Камінер. Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі (переклад з німецької Сергія Жадана і Оксани Щур) (Київ: Комора, 2021).
  • Адам Менсбах. Баю, бляха, бай (Харків: Віват, 2022).
Упорядник
  • Два міста. Антологія харківської поезії / Zwei Städte. Антологія нюрнберзької поезії (Харків: Майдан, 2000) — разом із Юргеном Бауером,
  • Готелі Харкова. Антологія нової харківської літератури (Харків: Фоліо, 2008),
  • Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010),
  • Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011),
  • Письменники про футбол. Літературна збірна України (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011),
  • Тотальний футбол (Київ: Грані-Т, 2012).
Мультимедійні проєкти
Переклади творів Сергія Жадана

Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг Жадана:

  • «Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005.
  • «Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія, 2011; Німеччина, 2011.
  • «Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009; Угорщина 2010; США, 2013; Швеція, 2014; Болгарія, 2019; Чехія, 2019; Естонія, 2020.
  • «Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина, 2007; Болгарія, 2007 (частковий переклад)[29]; Росія, 2008; Білорусь, 2012; Франція, 2016; Норвегія, 2017.
  • «Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009; Словаччина, 2018; Болгарія, 2019; Франція, Espace Instant, 2020.[30].
  • «Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009.
  • «Ворошиловград» — Україна, 2011, 2012 (російською); Німеччина, 2012; Росія, 2012; Угорщина, 2012; Польща, 2013; Франція, 2013; Білорусь, 2016; Італія, 2016; Латвія, 2016; США, 2016; Нідерланди, 2018; Словенія, 2018; Грузія, 2018.
  • «Месопотамія» — Польща, 2014; Німеччина, 2015; США, 2018; Італія, 2018; Данія, 2018; Латвія, 2019; Україна, 2019 (російською).
  • «З життя Марії» — Чехія, 2015.
  • «Українські авіалінії: Вибрані вірші» — Україна, 2015 (білоруською).
  • «Бігти, не зупиняючись» — Австрія, 2016.
  • «Вогнепальні й ножові» — Росія, 2016.
  • «Все залежить лише від нас: Вибрані вірші» — Латвія, 2016 (російською).
  • «Чому мене немає в соціальних мережах — Вірші з війни» — Німеччина, 2016.
  • «Інтернат» — Росія, 2017 (електронне видання); Німеччина, 2018; Білорусь, 2019; Румунія, 2019; Польща, 2019; Македонія, 2019; Данія, 2020; США, 2021; Литва, 2022.
  • «Дрогобич» (вірші) — Польща, 2018.
  • «Вірші» — Білорусь, 2018.
  • «Те, чим ми живемо, заради чого вмираємо» (вірші) — США, 2019.
  • «Тютюнові фабрики» (вірші) — Україна, 2020 (російською).
  • «Новий правопис» (вірші) — США, 2020.
  • «Антена» — Польща, 2020.
  • «Ніхто не повернеться з довгих нічних блукань» (вірші) — Польща, 2021.
  • «Небо над Харковом» (щоденникові записи перших шести місяців великого протистояння та опору) — Німеччина, 2022.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Кліпи
  • 2017 — Рокі (пісня групи «Brutto» на слова Жадана; німа роль янгола).
  • 2017 — Бухло («Жадан і Собаки»).
  • 2018 — Де твоя лінія? («Лінія Маннергейма»).
  • 2018 — Кобзон («Жадан і Собаки»).
  • 2018 — Ісус із Назарета («Лінія Маннергейма»).
  • 2019 — Тьолка барабанщика («Жадан і Собаки»).
  • 2019 — Мальви («Жадан і Собаки»)[33].

Нагороди та стипендії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Про Сергія Жадана в Електронній бібліотеці «Україніка». Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021. 
  3. Жадан С. В. Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]: Дис. … канд. філол. наук / Спец. 10.01.01 — українська література. — Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2000.
  4. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016. 
  5. У Білорусі затримали Сергія Жадана, заборонили в'їзд в країну і звинуватили в тероризмі. ukranews.com. Українські новини. 11 лютого 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. 
  6. Беларусь адмяніла забарону на ўезд Сяргею Жадану [Білорусь скасувала заборону на в'їзд Сергію Жадану]. Наша Ніва (біл.). 11 лютого 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. 
  7. Сергій Жадан отримав премію Василя Стуса. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 5 грудня 2021. 
  8. Збірка Жадана – у довгому списку 2020 PEN America Literary Awards. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 5 грудня 2021. 
  9. Сергій Жадан отримає Премію миру німецьких книгарів. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 червня 2022. 
  10. Serhij Zhadan - Friedenspreis des Deutschen Buchhandels. www.friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de (de-DE). Процитовано 27 червня 2022. 
  11. Сергій Жадан: Лісоповал імені Кернеса [Архівовано 12 липня 2010 у Wayback Machine.] — публікація на незалежному ресурсі «Інфопорн».
  12. Лівизна як «архітектурна прикраса» в творчості Сергія Жадана. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (uk-UA). 17 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017. 
  13. Сергій Жадан: «Нові ліві можуть і мають бути частиною політичного життя нашої країни». Спільне (укр.). 10-11-2014. Архів оригіналу за 23-12-2017. Процитовано 23-12-2017. 
  14. Дарія Трусова: Ненародженим// Український тиждень [1] [Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine.]
  15. Жадана били бітами по голові і вимагали стати на коліна. Він послав їх на х.... ipress.ua (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 7 квітня 2021. 
  16. С.Жадан: Найменше, що можна зробити [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] // Новое Время, 26 травня 2018.
  17. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  18. Жадан створив благодійний фонд для Сходу і збирає гроші дітям загиблих військових. Новинарня (укр.). 31 січня 2017. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  19. Фонд Сергія Жадана та Інститут книги починають проект на підтримку бібліотек Донбасу. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 26 лютого 2021. 
  20. 55 треків пам'яті Данила Дідіка, який загинув у 2015 році. Громадське радіо (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  21. / Сергій Жадан їде на Донбас боротися з цензурою!. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2011. 
  22. Сергія Жадана висунули на Нобелівську премію з літератури. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022. 
  23. У Польщі Сергія Жадана висунули на Нобелівську премію. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022. 
  24. Відозва Комітету літературознавчих наук Польської академії наук. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022. 
  25. Гоц, Б (2018). Емоційно-експресивна лексика Сергія Жадана. Київ: КМАНУМ. с. 34. 
  26. «Сергій Жадан: Боротися потрібно з системою, а не з одіозними табачниками» [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю інформ-агентству «Уніан»
  27. Сергій Жадан [офіційна сторінка]. 4 лютого 2021. Процитовано 6 липня 2021. 
  28. Гурт Лінія Маннергейма випустив другий EP за рік. MusicInUA (uk-UA). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018. 
  29. Сергий Жадан. Anarchy in the UKR. Прев. Райна Камберова. — Факел, II, 2005, с. 71. (фрагменти от роман)
  30. За кордоном вийшли чотири переклади книжок Жадана. www.chytomo.com (укр.). 7 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 8 вересня 2020. 
  31. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 2 грудня 2014. 
  32. Жадан перевтілиться в міліціонера. // Газета.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 
  33. Жадан і Собаки - Мальви на YouTube
  34. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  35. Объявлен шорт-лист ежегодного Национального конкурса «Книга года» — 2008
  36. «Ворошиловград» Сергія Жадана — Книга року Бі-Бі-Сі 2010. Архів оригіналу за 20 січня 2011. Процитовано 11 квітня 2011. 
  37. Золоті письменники України. Нагороджені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012. 
  38. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  39. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  40. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  41. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014. 
  42. Повідомлення про нагородження Жадана премією Angelus у «Дзеркалі тижня». Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015. 
  43. Указ Президента України № 314/2016 Про присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року». Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016. 
  44. «ЛітАкцент року — 2016»: названо переможців. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017. 
  45. Сергій Жадан отримав премію Василя Стуса. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 21 травня 2017. 
  46. «ЛітАкцент року — 2017»: переможці. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 26 січня 2018. 
  47. Українському письменникові Сергієві Жаданові вручили нагороду Вільгельма Телля 2019. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019. 
  48. [2]
  49. Люди 2020-го. “Українська правда” нагороджує журналістів, волонтерів і митців року. Українська правда. 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021. 
  50. Derek Walcott Prize for Poetry. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021. 
  51. Auszeichnung für Ayaan Hirsi Ali. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  52. Оприлюднено імена лауреатів «Книжки року’2021». Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  53. Człowiek Roku 2022 «Gazety Wyborczej»: Serhij Żadan. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
  54. Жадан отримав Літературну премію Європейського Банку реконструкції та розвитку. Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022. 
  55. Friedenspreis 2022: Serhij Zhadan. In: friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de.
  56. Serhij Zhadan ist Hannah-Arendt-Preisträger für politisches Denken 2022. 
  57. Яна Осадча (15 липня 2022). Сергій Жадан отримав премію Ханни Арендт за "політичне мислення". Українська правда. 
  58. Жадан отримав премію імені Єжи Ґедройця. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Іван Дзюба, Чорний романтик: Сергій Жадан. К.: Либідь, 2017.

Посилання[ред. | ред. код]