Рун та Кханд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рун (синд. Rhûn — Схід) та Кганд (синд. Khand) (значення топоніма невідоме) — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна землі розташовані у східній частині Середзем'я, населені народами, що знаходились під владою Саурона та його слуг.

Географія[ред. | ред. код]

Про ці країни у хроніках Середзем'я говориться дуже мало.

Землі Рун розташовані на схід від річок Карнен (Рудь) притоки Келдуїну (Бистриця), що впадає до великого озера Рун, котре також називають внутрішнім Рунним морем. За ранніми задумами Толкіна це був залишок великого внутрішнього моря Гелкар, що пересохло внаслідок змін рельєфу викликаних Війною Гніву. Згодом автор переглянув історію створення, написавши у «Людях Середзем'я», що Рунне озеро існувало також і в Першу епоху як окрема водойма.

Описуються як безкрайні степові рівнини (крім берега Рунного моря де росте ліс Таур Ромен) населені народами східнян або істерлінгів.

Кганд — країна на південь від Мордору, відділена від нього гірським пасмом Ефел-Дуат (Гори Тіні). Населена народом вар'ягів.

Історія[ред. | ред. код]

На початку Другої епохи, після Війни гніву, вцілілі східняни втекли від валарів, ельдарів та аданів у край розташований на схід від Рунного озера і оселились там. Коли у Мордорі оселився Саурон східняни та інші народи сходу і півдня Середзем' я визнали його володарем і богом. Він навчив цих людей багатьом ремеслам, зокрема, вмінню будувати великі кам' яні міста та кувати залізо для зброї. Однак, його влада трималася на страху і тиранії[1].

Відомо також що один з ватажків східнян Хамул отримав від Саурона перстень і згодом став найсильнішим і найжахливішим з назгулів після Короля-Чаклуна[2].

У час Війни Останнього Союзу східняни билися на боці Мордору, після поразки Саурона межі Гондору розширилися до Рунного озера і східняни були у васальній залежності від Південнного королівства. Також сильними супротивниками для східнян були народи півночі. Гондорські королі та їх придворні полювали на диких биків і турів у степах Руну.

Втім загони з часів правління Намаркіла І східняни стали напададати на землі Гондору. У 1248 році Третьої Епохи регент Гондору Міналькар на чолі великого війська розбив східнян і зруйнував усі їхні табори та поселення на схід від Рунного моря. Після цього Міналькар прийняв корону та ім' я Ромендакіл ІІ[3].

У 1856 р. Т. Е. з землі Рун на Гондор та Рованіон напав союз кочових племен відомих під назвою Люди Возів. На берегах Андуїну в битві з ними загинув король Намаркіл ІІ. Населення південного та східного Рованіону було частково перебите, а частково потрапило в рабство. Кордони Гондору скоротились до Андуїну та Емін-Майл (можливо саме тоді до Мордору повернулись назгули). Калімехтар, син Намаркіла ІІ розбив східнян в битві при Дагорладі у 1899 р. Т. Е[4].

У 1944 р. візники уклали союз з вар'ягами з Кханду та правителями Ближнього Гараду (до того вони ворогували) і напали на Гондор одночасно з півночі та півдня. У битві біля Мораннону загинули король Ондогер та його сини Артамир та Фарамир і вороги прорвались в Ітіліен, але командувач Південного гарнізону Еарніл розбив армії Гараду та Кханду, і прорвавшись на північ раптово напав на кочовиків, коли вони бенкетували впевнені у своїй повній перемозі. Еарніл захопив табір, спалив вози, і змусив ворогів тікати. При втечі більшість візників загинули в Мертвих болотах[5].

У час правління Кіріона у 2480 — ті рр. Т. Е. в землі Рованіону з Руну прийшли нові кочовики — балкоти, що знаходились під впливом Дол — Гулдуру. Нові племена східнян в союзі з орками з Імлистих гір вторглись у край Каленардон на півночі Гондору, розоривши його та витіснивши місцеве населення. Становище Гондору було тяжким, його війська потрапили в оточення. Але тут з півночі прийшли еотеоди на чолі з Еорлом, котрі розбили балкотів та орків і переслідували їх доти поки не винищили всіх. В нагороду за допомогу Кіріон віддав союзникам землі Каленардону, де відтоді розташувалось королівство Роганська Марка і перший король рогіримів Еорл Юний виголосив клятву бути вічним союзником Гондору[6].

Відтоді рогіріми були найпершими захисниками Гондору від східнян та інших противників. У бою зі східнянами загинув Еорл Юний і був похований у Першому кургані.

Під час Війни за Перстень навесні 3019 р. Т. Е. армія східнян вторглася в землі королівства Дейл. У битві з ними загинули королі Дейлу та Еребору Бранд та Даїн ІІ Залізний Чобіт. Нападники обложили Самотню Гору, де сховались гноми та багато людей.

Водночас армада орків Мордору, гарадримів та кхандців обложила Мінас-Тіріт. Зокрема, люди Кханду будували переправи біля Осгіліата. 15 березня 3019 р. вони бились на полях Пеленнора і були відтіснені лицарями Дол-Амроту. У ході розгрому сауронових полчищ арміями Гондору і Рогану вар'яги, вочевидь, також всі загинули.

Одночасно з перемогою на півдні гноми та люди Дейла розгромили східнян і з них вціліло небагато, що втекли назад у землі Рун.

Після падіння Саурона зі східнянами та вар'ягами було укладено мир. Однак протягом початку першого століття Четвертої Епохи король Гондору Елессар та король Рогану Еомер здійснювали військові походи за Рунне озеро з метою розбиття решток сауронових прислужників.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Про Перстені Влади та Третю Епоху (укр.). Львів:: "Астролябія". с. 302. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  2. Толкин, Дж. Р. Р. (2016). [www. litmir. com Неоконченные сказания Нуменора и Средиземья] Перевірте схему |url= (довідка). литмир (рос.). Процитовано 02. 02. 2017. 
  3. Толкин, Дж. Р. Р. (2008). Властелин колец - Ч. 3. Возвращение короля - Приложение 1. Гондор и наследники Анариона. (рос.). Санкт - Петербург: "Астролябія". с. 358 – 359. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  4. Толкин, Дж. Р. Р. (1991). Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение короля - Приложение 1. Гондор инаследники Анариона (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 362. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  5. Толкин, Дж. Р. Р. (1991). Властелин Колец - Ч.3. Возвращение Корроля - Приложение 1. Гондор и наследники Анариона (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 362. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  6. Толкин, Дж. Р. Р. (1991). Властелин Колец - Ч.3. Возвращение короля - Приложение 1. Наместники (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 368. ISBN 5 -8352 - 0031 - 5.