Ельфи (Середзем'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Раси Середзем'я
Айнури

Валар
Майар
Ельфи
Люди
Люди Півдня і Сходу
Гноми
Гобіти
Енти
Хуорни
Орли
Орки
Уруки
Тролі
Дракони
Велетні
Річні Діви
Балроги
Варги
Вовки-перевертні
Гобліни
Вампіри
Мертві
Назгули
Нежить з Могильників
Павуки
Том Бомбадил

Ельфи — (самоназва Квенді анг. Quendi ті що говорять голосами) в творах Джона Толкіна один із народів що проживав в середземї, старші діти Ілюватара, створені ним в третій темі музики Айнур, названі ще Ельдар і Першородними.

Походження образу[ред.ред. код]

Початково ельфами називали чарівних істот в німецько-скандинавському і кельтському фольклорі. Саме слово "ельф", по суті, є узагальненням - до ельфів відносили лісових духів, фей, Фейрі, гномів і навіть тролів. У німецької міфології походження ельфів тісно пов'язується з історією всієї світобудови і ці істоти поділяють на два типи: альви - білі, світлі, добрі ельфи, і двергі - похмурі, хитрі карлики, які більши відповідають сучасним уявленням про гномів. Англійці, на відміну від жителів Скандинавського півострова та Німеччини, не поділяли ельфів на «світлих» і «темних». Ельфи уявлялися англійцям скоріше в образі Фейрі - не злих, але і не добрих істот.

У деяких графствах Англії люди вірили в більш-менш добрих, хоча і бешкетливих ельфів. В інших же - в жорстоких, злих і потворних чоловічків, котрі так само називалися ельфами. Такі злі істоти за повір'ями заводили в пагорби наречених зразу після вінчання і забирали нехрещених дітей, заміняючи їх вередливими карликами.

Феї були прийняті як утопічна тема письменниками кінця 19 століття і використовувалися для критики суспільних і релігійних цінностей, традицій, які Толкін відстоював. Традиційні вікторіанські феї і ельфи з'являються в більшій частині ранньої поезії Толкіна, і вплинули на його більш пізні роботи, зокрема у зв'язку з впливом «Пітера Пена» Дж.М.Баррі і знайомством з роботами католицького поета-містика Френсіса Томпсона в 1914 році.

Історія[ред.ред. код]

Ельфи пробудилися на берегах озера Куівіенен. Першим, що побачили ельфи були зорі, тому Першородні завжди любили сяйво зір і шанували Варду більше ніж інших валарів. Себе ельфи називали квенді або ті що говорять голосами, оскільки інших розумних істот вони тоді не бачили. Деякі з квендів були впіймані прислужниками Мелькора і перетворені ним на потворну расу орків. Спочатку боялися Валар, але потім частина ельфів прийняла їх пропозицію жити у Валінорі, щоб не жити в темряві (на небі не було інших світил, окрім зірок) і рушила на Захід вслід за валою Ороме Мисливцем. Так розпочався Великий Похід на Захід в ході якого ельфи розділилися на різні народи. Першим із них став поділ на елдарів (Зоряний Народ- назва дана Ороме) і аварів.

Народи ельфів[ред.ред. код]

Аварі[ред.ред. код]

Аварі (Несхітливі або Відступники) - це частина ельфів, що відмовилась іти на Захід, залишившись у Середзем`ї. Один з народів Моріквендів (Темних Ельфів), що ніколи не бачили Світла Дерев. У війнах проти Моргота аварі участі не брали. Після Війни Гніву інші ельфійські народи, що залишились у Середзем`ї зустріли багатьох аварі. Їх нащадки жили, зокрема, серед ельфів Морок - Лісу та Лоріену (галадріми).

Ваньяри[ред.ред. код]

Ваньяри (Ясні) - перше з елдарських племен на чолі з Інгве. Найпершими вирушили на Захід і дісталися Аману. Разом з нолдорами та частиною телерів мали назву Калаквенди (Ельфи Світла або Високі Ельфи, що були в Амані). Ваньяри мали золотаве волосся. Спочатку як і нолдори тривалий час жили в місті Тіріон на пагорбі Туна, найвищою з споруд якого була Вежа Інгве - Міндон - Енладіева. Потім переселились у Валлінор. Манве і Варда найбільше любили ваньярів.

Нолдори[ред.ред. код]

Нолдори (Потайні, Мудрі) - друге елдарське плем 'я. На чолі з Фінве вирушили на Захід і дісталися Аману. Разом з ваньярами і частиною телерів отримакли назву Калаквенди (Ельфи Світла або Високі Ельфи). Частина їх оселились у Тіріоні. Ауле та його майари найбільше любили нолдорів і навчили їх ковальському мистецтву. У горах нолдори знайшли самоцвіти і добували їх, також вони винайшли різноманітні знаряддя для тесання та обробки дорогоцінних каменів і вирізьблювали найкращі прикраси різної форми. Вони збагатили весь Валінор різноманітними прикрасами та коштовностями.

Королем нолдор був Фінве. Від його шлюбу з дружиною Міріель Сірінде народився син Куруфінве більш відомий як Феанор. Після смерті Міріель Фінве одружився вдруге на Індіс з ваньярів і мав від неї синів Фінголфіна, Фінарфіна та дочку Іріме.

Феанор мав семеро синів Маезроса Високого, Маглора Чудоспівця, Келегорма Прекрасного, Карантіра Темного, Куруфіна Умілого, Амрода та Амроса. Куруфін мав сина Келебрімбора, що у Другу Епоху правив королівством Ерегіон і викував сам Три Ельфійські Персні,а в спілці з Сауроном Сім Гномівських і Дев`ять Людських.

Фінголфін мав синів Фінгона - короля Півночі, Тургона - короля Гондоліну та дочку Арезель Білу. Сином Фінгона був Ерейніон Гіл - Галад.

Синами Фінарфіна були Фінрод Вірний (що згодом після заснування Нарготронда отримав прізвисько Фелагунд, Володар Печер), Ородрет, Ангрод і Аегнор. Також Фінарфін мав дочку Галадріель, що вийшла заміж за Келеборна з Доріату і в середині Третьої Епохи стала володаркою Лотлоріену.

Наймайстернішим з нолодорів був Феанор, що створив чимало прекрасних творінь найкращими серед яких були Сильмарили, що увібрали в себе Світло Дерев Валар. Коли Мелькор вбив Фінве і викрав Сильмарили Феанор та більшість нолодорів дали клятву ім 'ям Еру Ілуватара здобути їх знову, накликавши на себе Пітьму якщо ця обітниця не буде виконана. Таким чином, вони повстали проти волі валарів і рушили до Альквалонде, де стали вимагати в телерів, щоб вони відвезли їх до Середзем 'я, але ті відмовились, оскільки не хотіли виступати проти волі валарів. Наслідком цього стала різанина нолдорами телерів і захоплення кораблів. Тоді Суддя Валарів Мандос виголосив Вирок, згідно якого Валінор був відмежований від нолдорів, а ті будуть змушені поневірятись і всі їх справи обернуться проти них. Наслідком цих подій стали війни з Морготом, що раз по раз зруйнував всі королівства елдарів Белеріанду. Після Війни Гніву більшість нолдорів повернулись на Захід і оселились на Тол - Ересеа, позаяк до Валінору повертатись їм було заборонено після повстання й братовбивства в Альквалонде. Інші залишились у Середзем 'ї, оселившись у Ліндоні, Ерегіоні, Імладрисі та Лоріені

Верховними Королями нолдорів були Фінве, Феанор, Фінголфін, Фінгон, Тургон та Гіл - Галад. Останній залишився в Середзем 'ї по закінченні Першої Епохи, заснувавши королівство Ліндон. Разом з Еленділом уклав союз проти Саурона, що отримав назву Останнього. Загинув у 3441 р. Другої Епохи разом з Еленділом в поєдинку з Сауроном біля стін Барад -Дура. Після нього спадкоємцем мав стати Елронд Напівельф, але він відмовився від титулу Верховного Короля.

Фінарфін з невеликою частиною нолдорів залишився в Тіріоні, але його діти вирушили в Середзем 'я вслід за Феанором та його синами.

Телери[ред.ред. код]

Телери (Останні, Задні) - найчисельніше з елдарських племен. Самі себе вони називали ліндари - співці. Їх вождів звали Елве (Тінгол) та Олве Під час Великого Походу телери розділились на декілька родів. Дійшовши до великої ріки, згодом названої Андуїним і, побачивши за нею високий гірський хребет зведений Мелькором (згодом вони стали називатись Гітаелір - Імлисті гори, що у той час були значно вищими) частина з них злякались і повернули на південь вздовж течії Андуїна.

Це були нандори або зелені ельфи, що стали окремим народом і оселялись у долинах річок та водоспадів. Їх вождем став ельф Ленве з народу Олве. Нащадками нандорів були більшість ельфів Морок - Лісу та Лоріену (галадріми), а також мешканці ельфійського поселення Еллелонд в гирлі річки Мортонд (згодом у складі королівства Гондор). Вони жили там до 1981 року Третьої Епохи, коли останні з них відпливли до Аману.

Частина нандорів на чолі з Денетором сином Ленве прийшла в Белеріанд на початку Першої Епохи, коли на небі зійшли Сонце і Місяць. Вони оселились в Оссіріанді, отримавши назву лайквенди - зелені ельфи Оссіріанду. Після загибелі Денетора в першій битві за Белеріанд на вершині пагорба Амон - Ереб вони більше не мали ватажків.

Друга частина телерів залишилась у Белеріанді, отримавши назву синдарів або сірих ельфів, котрих також називали Ельфами Сутінків, заснувавши королівство Доріат, яким правив Елве або Елу Тінгол (Сірий Плащ).Самі себе вони називали езіл та езели. Також до синдарів належали народи краю Мітрім у Гітлумі та фалатріми, що оселились за порадою васала Володаря Морів Оссе у краї Фалас на березі Моря. Правителем ельфів Фаласу став Кірден. Своїм верховним королем синдари вважали Тінгола. Разом з лайквендами ці народи називали уманьяри, що були не з Аману. Аварі, нандори й синдари відносились до Моріквендів - Темних Ельфів. Проте самого Елу Тінгола відносили до Калаквендів - Ельфів Світла, оскільки він разом з Інгве, Фінве і Олве побував у Валлінорі перед Великим Походом.

З ельфів Доріату походили чоловік Галадріелі Келеборн та родини Амдіра, що у Другу Епоху став королем Лауреліндоренана (згодом Лоріен) та Орофера - короля ельфів Великого Зеленолісся (у Третю Епоху Морок - Ліс).

Нащадки синдарів, нандорів та нолдор складали населення королівств Ліндон, Ерегіон та Імладріс.

Третя частина телерів на чолі з Олве разом з ваньярами та нолдорами на острові Тол - Ересеа перенеслась у Аман. Одна їх частина залишилась на острові, заснувавши місто Авалонне (Гавань біля Валінору). Ці телери отримали назву фалмарі - морські ельфи і говорили відмінною від інших племен говіркою.

Інші оселились в Амані у краї Ельдамар (Ельфійський Дім), заснувавши місто Альквалонде (Лебедина Гавань), де оселився король Олве. Після викрадення Мелькором сильмариллів нолдори на чолі з Феанором вимагали в телерів Альквалонде щоб ті переправили їх на своїх кораблях до Середзем`я. Однак, ті відмовились, оскільки не хотіли виступати проти волі валарів, які були проти виходу нолдорів. Це спричинило першу братовбивчу різанину, в ході якої нолдори захопили кораблі. Під час Війни Гніву телери привезли на кораблях валарів, майарів і ваньярів до Белеріанду, однак самі, пам`ятаючи різанину в Альквалонде, на берег не зрушили.

Ельфи в Середзем 'ї[ред.ред. код]

Перша Епоха була Епохою ельфів. У Другій епосі їхня культура стала в'янути. Третя Епоха стала часом занепаду Елдарів. Багато з них, особливо Нолдори, переселилися до Валінору.

Зрештою, в Середзем 'ї з ельфів залишились одиниці, що, перетворившись на примар, жили в лісових гущавинах.

Культура[ред.ред. код]

Ельфи є висококультурним і доброзичливим народом з дуже розвиненими мистецтвами, такими як музика, поезія і література. Ельфам властиво ставити себе в центр основних подій - у переказах ельфів навіть люди згадуються мимохідь, а про хоббітів і зовсім нічого немає.

Крім того, у них розвинене кораблебудування, металургія, ювелірна справа і зброярство, кулінарія (нічого рівного ельфійського похідному хлібу лембасу інші раси створити не змогли) і ткацтво.

Подружні зради відсутні, шлюб зазвичай укладається один раз в житті (виняток - батько Феанора Фінве, який після смерті першої дружини одружився вдруге). Однією з основних особливостей ельфів є те, що діти в шлюбі у них можуть народжуватися лише за обопільною згодою подружжя і тільки в спокійний час, коли ні мати, ні батько не турбуються про подальшу долю дитини. Через це чисельність ельфів зростає вкрай повільно, а в епохи воєн і лих катастрофічно падає. Ельфи не безсмертні в прямому розумінні - довжина їх життя дорівнює довжині життя Арди, і коли не стане її, не стане і їх, до того ж вони не захищені від насильницької смерті. Оскільки це дуже довго, за людськими мірками ельфи безсмертні. На додаток до безсмертя, ельфи можуть виживати після ран, які, як правило, вбивають людей.