Гобіти
Гобіти (інколи також Хобіти, англ. Hobbits) — один з вигаданих народів, що мешкав в Середзем'ї в легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна. Є одними з центральних персонажів в циклі романів «Володар Перснів», а також в повісті-казці «Гобіт, або Туди і Звідти»[1].
Раси Середзем'я |
---|
Айнури
Гобіти |
Зміст
Походження[ред. | ред. код]
Гобіти одного походження з людьми, однак немає докладних даних, щоб з'ясувати рівень їх спорідненості. Відомо що колись мали спільну мову і однакові вподобання з людьми. Літописання гобітів почалося після заселення Краю, куди вони прийшли зі сходу.
Народності гобітів[ред. | ред. код]
Розрізняються три давніх племені гобітів, що розділилися задовго до заселення Краю:
- Хутроноги (англ. Harfoots) — були більш смаглявими за інших гобітів, селилися на пагорбах і схилах гір. З давніх-давен спілкувались з гномами. Автор називає їх найтиповішими з гобітів.
- Стурси (англ. Stoors) — були присадкуватіші, більш широкоплечі, селилися в рівнинах і долинах річок. Менше за інших гобітів цуралися людей. Пізніше інших гобітських племен вирушили в дорогу на захід, довго мешкали в Трикутнику, після ангмарських воєн близько 1300 р. почасти переселилися західніше, почасти повернулися в Рованіон і оселилися на берегах Андуїну. Стурсами були Смеаґол-Голум і Деаґол, багато стурсівської крові в жителях східного Ширу, зокрема в роду Брендіцапів.
- Ясноголові (англ. Fallohides) — мали яснішу шкіру й волосся, порівняно з іншими, були стрункіші і вищі на зріст, селилися переважно в лісах. Частіше дружили з ельфами. Були найменш численним з родів.
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Гобіти — істоти невисокого зросту, менші на зріст за гномів, в середньому від 2 до 3 футів (приблизно 60-90 сантиметрів), в окремих випадках могли досягати 4 футів. На відміну від гномів, не мають борід, однак мають густу брунатну вовну на ногах, а також міцну шкіру на підошві, тож вони практично не носять взуття, за винятком області Топлінь, в Східній чверті, де у вологу погоду мешканці взувають гном'ячі чоботи. Мають довгі і вправні пальці, а також добродушні обличчя. Здебільшого всі гобіти товстуваті, це зумовлено їхньою любов'ю смачно попоїсти, що вони й намагються зробити до шести разів на день, якщо звісно є чим.
Гобіти славляться вмінням бути непомітними і безшумно пересуватися. Крім того маючи гострий слух, вони намагаються швидко щезнути, як тільки почують шум від наближення людей, чи інших великих істот.
Ще однією особливістю гобітів є тривалість їх життя. Живуть гобіти довше за людей, дорослішаючи аж років під п'ятдесят.
Життя гобітів[ред. | ред. код]
Житло[ред. | ред. код]
Залежно від місцевості, гобіти живуть у норах або наземних будинках.
Нори є традиційним житлом гобітів, вириваються в невисоких пагорбах, або схилах гір. Кожна нора має вигляд розгалужених тунелів(сміалів), що заглиблюються в землю. До нори ведуть круглі двері, такі самі двері знаходяться і в самому помешканні, розділяючи між собою кімнати, як жилі так і господарського призначення. Вікна, круглі і глибоко посаджені, є лише в кімнатах, що знаходяться біля входу. Помешкання гобітів, крім власне жилих кімнат, містить також ванні кімнати, гардероби, кухні, їдальні, льохи і безліч комірчин, кількість яких може різнитись залежно від знатності і багатства роду.
Будинки почали будуватись у Краї, по мірі його розростання, оскільки важко було знайти достатньо гарних місць для риття нори. Будувалися будинки з дерева, цегли або каменю. Будівлі гобітів були довгі і приземкуваті. Старовинні будинки були схожими на нори, винесені на землю, це були сміали вкриті соломою чи очеретом, обкладені дереном з опуклими стінами. Як і нори, будинки мали круглі двері й вікна.
Побут[ред. | ред. код]
Гобіти не будують великих міст чи укріплених фортець, надаючи перевагу сільській місцевості. Займаються переважно сільським господарством, люблять обробляти землю. В ремісництві виготовляють механізми які б допомогли їм вести господарство, як то ткацький верстат, водяний млин, тощо. З розвитком Краю почали будувати кам'яні ферми та стодоли.
Є дуже гостинними, люблять свята, а також дарувати і приймати подарунки. В одязі надають перевагу яскравим кольорам, переважно жовтому і зеленому.
Гобіти люблять палити люльку, є великими поціновувачами якісного зілля для люльок.
Поселення гобітів[ред. | ред. код]
Гобітанія або Край[ред. | ред. код]
Основне поселення гобітів на момент подій, що відбувалися в «Володарі Перстнів». Розташувалась на 40 ліг (193 кілометри) від Далеких Пагорбів до Брендівіни, та на 500 ліг (2414 кілометрів) від північних боліт до багнищ на півдні.
Бригора[ред. | ред. код]
Поселення гобітів, що знаходилось у Дужому лісі, десь за сорок миль (майже 65 кілометрів) на схід від межі Краю. Було засновано Ясноголовими, після їх зустрічі з людьми і ельфами в Еріадорі.
Відомі гобіти[ред. | ред. код]
Фродо Торбин
Беладонна Тук
- Мати Більбо Торбина, дружина Бунго Торбина і донька Старого Тука.
Бунго Торбин
- Батько Більбо Торбина, чоловік Беладонни Тук.
Бандобрас Тук Бикорик
- Син Ізенгрима Другого. Був 4,5 фути зросту і міг їздити верхи на справжньому коні. В 2747 році Третьої епохи (1147 рік за гобітським літочисленням) бився на Зелених Ланах з бандою орків з гори Грам. Під час битви, кийком збив голову королю орків Гольфімбулу.
Ізенгрим Другий
- Батько Бандобраса Бикорика.
Мархо та Бланко з роду Ясноголових
- Брати з роду Ясноголових, що в 1601 році Третьої епохи, залишили Бригору і з великим загоном гобітів перебралися через Берендуїн і перейшовши кам'яний міст оселилися на землях за річкою аж до Далеких Пагорбів, поклавши цим початок заселення Краю.
Див. також[ред. | ред. код]
У популярній культурі[ред. | ред. код]
- «Вино хоббитов» — пісня російського рок-гурту «Король и Шут»
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори: Повість-казка. Для мол. шк. в. / Пер. з англ. О. М. Мокровольського; Мал. М. С. Біломлинського. — К.: Веселка, 1985. — 303 с., іл. — (Бібл. сер.).
![]() |
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|