Фарамир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фа́рамир (англ. Faramir) — герой книги Дж. Р. Р. Толкіна «Володар перснів», син Денетора ІІ.

Фарамир був молодшим сином Намісника Ґондору і характером дуже відрізнявся від свого брата Боромира, що входив якийсь час до Братства Персня. Боромир піддався спокусі Персня, а Фарамир зумів протистояти і зрештою допоміг Фродо в одну з важких хвилин його мандрівки.

Попри те, що батько більшою мірою виявляв прихильність старшому синові, між братами не було суперництва. Якщо Боромир завжди мріяв про військову славу і цікавився історією великих битв, то Фарамир волів битись знаннями. Від Ґандалфа Сірого він дізнався чимало цікавого про історію своєї країни і Середзем'я в цілому, хоча Денетор завжди був проти дружби сина з чарівником.

Любов до знань не заважала Фарамиру удосконалювати бойові навички, і у військовому мистецтві він мало кому поступався. Був Капітаном Ґондору і ватажком загону Слідопитів, що охороняли кордон між своєю державою і Мордором, раз у раз сміливо відбиваючи ворожі атаки. Однак на відміну від Боромира молодший брат не знаходив у битвах сенсу всього життя, вважаючи їх лише неминучою частиною.

Напередодні Війни за Перстень Фарамир кілька разів бачив пророчий сон, який радив іти до Імладріса (Рівенделл). Одного разу той самий сон приснився і його братові. Молодший хотів піти до Елронда, але його батько наказав іти Боромиру, адже вважав, що цей сон дуже важливий та має зв'язок з майбутнім Ґондору.

Пізніше в одному зі своїх походів Фарамир наблизився до берегів Андуїна, там і зустрівся востаннє з братом: він побачив човен, в якому лежало тіло брата та уламки його меча. Фарамир був шокований тим, що побачив, а коли прийшов до тями, то спитав у брата: "Боромире, куди ти пливеш, Боромире". Але було вже пізно. Човен з Боромиром зник. Тоді він міг лише здогадуватися про те, що сталося. Але чим більше часу проходило, тим більше розумів Фарамир, що сталося. І коли Фарамир отримує докази цього, він вже не здивований, адже за цей час зрозумів, що це було зовсім не видіння, а він бачив свого мертвого брата.

Через деякий він дізнався про долю Боромира від Сема і Фродо, яких зустрічає в дорозі. Сем ненавмисно обмовився про те, яку цінну річ вони несуть, але Фарамир був стійким і не спокусився на Єдиний Перстень. Більш того, він не повів гобітів до свого батька, знаючи, що той, напевно, захоче заволодіти Перснем, а це — вірна загибель для Ґондору і для самого Денетора.

Денетор, почувши розповідь сина, розлютився через втрачену можливість отримати Перстень і відіслав Фарамира воювати, не вимовивши благословення. Згодом він шкодував про це, коли син повернувся до міста зі славою, але важко пораненим. Впавши у відчай, Денетор наказав скласти похоронне багаття для них обох, і якби не Піпін, який встиг попередити Ґандалфа, син Намісника загинув би не від рук ворогів, а від безумства власного батька.

Зрештою Денетор все ж спалив себе, а Фарамира вдалось врятувати. Він довго пролежав у палатах Зцілення, де зустрів прекрасну Еовін — свою майбутню дружину. Коли ж Араґорн повернувся з останньої битви з перемогою, син Денетора вручив йому Скіпетр Намісника. Король не прийняв його, залишаючи за Фарамиром заслужений титул. А невдовзі після коронації Араґорна Фарамир і Еовін одружилися.

Арда Це незавершена стаття про твори Дж. Р. Р. Толкіна.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.