Елдаріон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Елдаріон Телконтар (кв. Eldarion, у перекладі — «Син Ельдарів» або «Син Ельфів») — вигаданий персонаж у творах Дж. Р. Р. Толкіна. Він був єдиним відомим сином Араґорна та Арвен, який народився у Четверту Епоху. Після смерті батька став другим Верховним Королем Возз'єднаного Королівства Арнору і Ґондору. У «Історії Араґорна і Арвен» згадується про те, що у нього було як мінімум дві сестри[1].

Елдаріон був нащадком не тільки кількох королівських домів Ельфів, включаючи Трьох Верховних Королів Ельфів, але також і Аданів. Він доводився онуком Елронду, а через свою бабусю Келебріан по лінії матері також правнуком Ґаладріелі, і був племінником синів Елронда Еладана та Елрогіра. Еаренділові Мореплавцю він також доводився правнуком як по батьківській, так і по материнській лінії, і у ньому з'єдналися обидві лінії Напівельфів. По батьківській лінії він був нащадком великих Королів Нуменора.

Король Возз'єднаного Королівства[ред. | ред. код]

Як писав Толкін, у часи, коли Елдаріон успадкував трон Возз'єднаного Королівства, він «уже змужнів для королівської влади»[2]. Відомо, що Араґорн перед тим, як добровільно піти з життя, передав йому символи королівської влади — Крилату корону Ґондору та скіпетр Аннумінаса[3].

За часів правління Елдаріона у 172 році Четвертої Епохи королівським літописцем Фіндеґілом було зроблено копію з Книги Тану, найповнішої копії з Червоної Книги Західних Земель, у якій розповідалося про пригоди Більбо Торбина, Фродо Торбина та Семуайза Ґемджі. У контексті творів Толкіна Книга Тана і була тим «першоджерелом», на підставі якого автором було створено «Володаря Перстенів» та «Гобіта». Фіндеґілову копію було привезено до Ширу, де вона зберігалася главою родини Туків, ширським Таном, у Великих Сміалах[4].

Після опублікування «Володаря Перстенів» Толкін думав над написанням продовження, яке він назвав «Нова Тінь», дія якого мала розгортатися у часи правління Елдаріона, однак згодом відмовився від цього наміру. 1972 року у одному з листів він писав, що правління Елдаріона тривало близько 100 років з часу смерті Араґорна[5].


У «Історії Середзем'я» говориться, що Елдаріон, син Елесара, правитиме великою країною, і що його рід продовжуватиметься на сотні поколінь і згодом правитиме багатьма землями[6].

У кінематографії[ред. | ред. код]

У фільмі Пітера Джексона «Повернення Короля» Елдаріона показано у видінні Арвен, коли вона, підкорившись волі батька їде до Сірих Гаваней, щоб назавжди залишити Середзем'я та Араґорна. У її видінні Елдаріон постає маленьким хлопчиком (саме ім'я «Елдаріон» згадується лише одного разу у титрах), і це змушує її повернутися до Рівендолу та залишитися. Ця сцена суттєво відрізняється від книги.

Рід Напівельфів[ред. | ред. код]

Фінве
з Нолдорів
 
Індіс
з Ваньярів
 
Дім Гадора
 
Дім Галет
 
Дім Беора
 
Тінґол
з Телері
 
Меліан
Мая
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фінґолфін
 
 
 
Ґалдор
 
Гарет
 
Барагір
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Турґон
 
Еленве
 
Гуор
 
 
 
Берен
 
 
 
Лутієн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ідріль
 
 
 
Туор
 
 
Німлот
 
Діор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Еаренділ
 
 
 
Елвінґ
 
Елуред
 
Елурін
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ґаладріель
 
Келеборн
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елрос
 
 
 
Елронд
 
Келебріан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Королі Нуменору
Правителі Андуніе
Верховні Королі Арнору
Королі Артедайну
Провідники Дунаданів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Араґорн
 
Арвен
 
Еладан
 
Елрогір
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елдаріон

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 989;
  2. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 988;
  3. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 988;
  4. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 23;
  5. Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-31555-7; Letter № 338;
  6. Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-82760-4; Volume XII, «The Heirs of Elendil», p. 218.

Джерела[ред. | ред. код]

  • J.R.R.Toklien. The Lord of the Rings. 50th Anniversary edition. Houghton Mifflin Company. Boston — New York, 2004;
  • Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-82760-4.
  • Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, ISBN 0-395-31555-7;
  • Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006;

Див. також[ред. | ред. код]