Володар перснів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Володар перснів»
Видання «Астролябії» у трьох книгах
Автор Дж. Р. Р. Толкін
Назва мовою оригіналу The Lord of the Rings
Дизайн обкладинки Алан Лі
Країна Велика Британія Велика Британія
Мова англійська
Жанр фентезі
Місце Велика Британія
Видавництво Allen & Unwin
Видано 1954—1955
Видано українською 2002
Перекладач(і) О. Мокровольський (2002)
А. Немірова (2003)
О. Фешовець (2004-2005)
К. Оніщук (2013)
Сторінок 1088
Попередній твір Гобіт, або Туди і Звідти
Наступний твір Сильмариліон

«Володар перснів» (також «Володар перстенів»[1]; англ. «The Lord of the Rings»)  — епічний роман-трилогія у жанрі «фентезі» англійського письменника, філолога та професора Оксфордського університету Дж. Толкіна. Оповідь почалася як продовження до попередньої роботи Толкіна, «Гобіт», але згодом розвинулась у набагато більшу історію. Її було написано поетапно між 1937 та 1949 роками, істотну частину — під час Другої світової війни.[2] Роман є другим у світі бестселером, кількість проданих примірників якого перевищила 150 млн.[3] Книга також входить у Рейтинг 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік під номером 35[4] а у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії роман посів перше місце.

На початку 2000-их з'явилося два неліцензійні українськомовні переклади Володаря перснів зроблені Олександром Мокровольським (Київ: Школа) та Аліною Неміровою (2003, Харків: Фоліо). А перші ліцензійні українськомовні переклади Володаря перснів, зроблені Оленою Фешовець (2003-2005) та Катериною Оніщук (2013), з'явилися трохи згодом у видавництві Астролябія яке поставило собі за мету "видати українською мовою всі твори Джона Рональда Руела Толкіна".[5]

Ґенеза ідеї написання[ред. | ред. код]

За даними англійського видання The Guardian Толкіна на написання роману надихнула історія золотого персня, знайденого селянином у 1785 році на околицях села Сільчестер, на місці якого знаходилось місто-фортеця часів римського завоювання Британії. Золотий перстень був настільки великим, що його можна було надіти тільки на палець в рукавичці, і містив напис латиною: "Сініціане, живи в світі з богом" Через кілька десятиліть недалеко від першої знахідки була знайдена стародавня табличка з написом, в якому римлянин Сильвіан просив язичницького бога Ноденса покарати за викрадення персня чоловіка на ім'я Сініціан. Сильвіан просив божество відняти здоров'я у злодія і його нащадків до тих пір, поки перстень не принесуть на вівтар Ноденса. Толкін вивчав кельтського бога Ноденса і був знайомий з цією історією.[6]

Видання та назва[ред. | ред. код]

Хоча для більшості читачів роман відомий як трилогія, Толкін задумував його як перший том у двотомнику, другою книгою якого мав стати «Сильмариліон». Проте, коли Толкін подав у видавництво першу книгу під назвою «Володар Перснів» (The Lord of the Rings), з економічних міркувань було вирішено надрукувати її в трьох томах упродовж 1954—1955 рр. Відтоді книга неодноразово передруковувалася й перекладалася багатьма мовами[7], що зробило її одним з найпопулярніших та найвпливовіших літературних творів ХХ століття.

Назва книжки стосується головного антагоніста оповіді, Темного Володаря Саурона, який в ранню епоху створив Єдиний Перстень, щоб керувати іншими Перснями Влади і зрештою використати їх як знаряддя для завоювання і підкорення цілого Середзем'я. Оповідь починається в спокійному Ширі — землі гобітів, що немало нагадує англійську сільську місцевість, а далі розгортається в північно-західному Середзем'ї, описуючи перебіг Війни за Перстень з точки зору її героїв, а саме гобітів Фродо Беґінза, Семвайза Ґемджі, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука, а також їхніх основних союзників та супутників: Араґорна, Боромира, Ґімлі, Леґоласа і Ґендальфа.

Назви трьох томів:

  1. «Братство персня»
  2. «Дві вежі»
  3. «Повернення короля»

Сюжет[ред. | ред. код]

Історія відбувається в контексті історичних подій північно-західного Середзем'я. Задовго до початку роману, в 1600 році Другої епохи, Темний Володар Саурон викував Єдиний Перстень, щоб здобути владу над іншими перснями, які перебувають в руках вождів людей, ельфів та гномів. Він зазнає поразки в битві 3441 року Другої епохи, й Ісілдур, син Еленділа, відрубує Перстень разом з пальцем і називає його сімейною реліквією. Пізніше Ісілдура вбивають орки, а Перстень губиться в ріці Андуїн. Через дві тисячі років Перстень потрапляє до рук гобіта Деаґола, а від нього — до Смеаґола, який вбиває свого друга і відбирає Перстень. Смеаґола виганяють з селища, і він ховається в глибині гір, де за сотню років під впливом Персня перетворюється на жалюгідне, зіпсоване створіння — Ґолума. Згодом він губить Перстень, котрого, як про це оповідається в «Гобіті», знаходить Більбо Беґінз. Тим часом Саурон набуває нової фізичної форми і відвойовує Мордор, своє колишнє володіння. Ґолум вирушає на пошуки Персня, але потрапляє в полон до Саурона, який довідується від нього, що Перстень в Більбо Беґінза. Ґолума відпускають, а Саурон, якому потрібен Перстень, щоб повернути собі абсолютну владу, шле своїх темних, страхітливих слуг Назґулів відібрати Перстень.

Один з них керує, Один — всіх знайде,
Один їх збере й у пітьмі всіх зведе

Роман починається в Ширі, з моменту, коли Фродо Беґінз успадковує Перстень від Більбо, свого дядька і наставника. Обидвоє нічого не знають про його походження, але чарівник Ґандалф Сірий з'ясовує історію Персня і радить Фродо винести його з Ширу. Фродо покидає Шир, взявши з собою за супутників свого садівника і друга Семвайза Ґемджі та двох кузенів, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука. Ще в Ширі вони мало не наражаються на Назґулів, але відриваються від переслідувачів, пішовши напрямки через Праліс, де їм допомагає таємничий і могутній Том Бомбадил, на якого Перстень явно не має впливу. Вийшовши з лісу, вони зупиняються в селищі Брі, де знайомляться з Араґорном, спадкоємцем Ісілдура, який приєднується до них в ролі провідника й охоронця. Вони втікають з Брі, ледве уникнувши нападу, але Назґули переслідують їх до сторожової гори Грозової і ранять Фродо проклятим кинджалом. Араґорн веде гобітів до сховку в Рівендолі, а тим часом Фродо мало не вмирає від рани. На броді Бруїнен Назґули нову атакують, але їх змітають хвилі повені, викликаної Елрондом, правителем Рівендолу, і загін рятується.

Фродо видужує в Рівен долі під наглядом Елронда. На Раді Елронда розкривається багато важливих фактів про Саурона і Перстень, а також повідомляється новина про те, що Саурон схилив на свій бік чарівника Сарумана. Рада приходить до думки, що загроза від Саурона є надто великою і що найкращим рішенням є знищити Перстень, кинувши його у Судну Гору в Мордорі, там, де його було викувано. Фродо погоджується взяти Перстень, а щоб супроводжувати й охороняти його формується «Братство Персня»: Сем, Мері, Піпін, Араґорн, Ґандалф, гном Ґімлі, ельф Леґолас і Боромир, син Денетора, правлячого намісника королівства Ґондор.

Не змігши подолати Імлисті гори через перевал Карадрас, загін проходить копальнями Морії, де на нього нападають орки. Ґандалф падає в безодню, борючись із древнім та жахливим Балроґом, що дає можливість іншим врятуватися. Загін ховається в ельфійському лісі Лотлорієні. Отримавши човни і подарунки від Володарки Ґаладріель, загін пливе вниз рікою Андуїн до вершини Амон-Ген. Там Боромир піддається спокусі Персня і пробує відібрати його від Фродо. Тоді Фродо втікає від Братства і сам-один вирушає до Мордору, але Сем пристає до нього, щоб допомагати й охороняти.

Тим часом, надіслані Сауроном та Саруманом орки вбивають Боромира і викрадають Мері та Піпіна. Араґорн, Ґімлі та Леґолас йдуть за орками в королівство Роган. Мері та Піпін рятуються, коли на орків нападають рогірими. Гобіти втікають до лісу Фанґорн, в якому вони заводять дружбу з деревоподібними ентами. В лісі, Араґорн, Ґімлі та Леґолас знаходять не гобітів, а Ґандалфа, який воскрес після битви з Балроґом і тепер є значно могутнішим «Ґандалфом Білим». Ґандалф запевняє їх, що гобіти в безпеці, і вони йдуть до Теодена, короля Рогану, щоб вивести його з пригніченого заціпеніння, заподіяного Саруманом, і допомогти рогіримам протистояти армії Сарумана. Теоден укріплюється у фортеці Гельмів Яр разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом, а Ґандалф від'їжджає, щоб зібрати більше військо. Гельмів Яр беруть в облогу орки Сарумана, але Ґандалф прибуває з підкріпленням і розбиває орків.

Енти нападають на Ізенґард, оточивши Сарумана у вежі Ортханк. Ґандалф, Теоден та інші прибувають до Ізеґарда, щоб зіткнутися з Саруманом. Саруман відмовляється визнати помилковість своїх методів і Ґандалф позбавляє його чину та більшості його сил. Мері з Піпіном приєднуються до загону і Піпін заглядає в палантир, камінь яснобачення, за допомогою якого Саурон спілкувався з Саруманом. Це наводить Саурона на думку, що Саруман схопив Персненосця, через що Ґандалф відвозить Піпіна в Ґондор.

По дорозі до Мордору Фродо з Семом ловлять Ґолума, який ішов слідом за ними від Морії, і примушують його провести їх до Мордору. Виявивши, до через головні ворота Мордору пройти неможливо, вони йдуть до проходу, якого знає Ґолум. Ґолум зраджує Фродо, привівши його до великої павучихи Шелоб, що живе в тунелях Кіріт-Унґолу. Здається, Фродо вмирає від укусу Шелоб, але Сем відбиває її напад. Сем бере Перстень і примушує себе залишити Фродо. Орки знаходять тіло Фродо, і Сем виявляє, що Фродо насправді не мертвий, а непритомний. Фродо відносять до вежі Кіріт-Унґол, а Сем вирішує його врятувати.

Саурон розпочинає військову кампанію проти Ґондору. Ґандалф прибуває в столицю Ґондору Мінас-Тіріт з Піпіном, щоб попередити Денетора про навислу загрозу. Мінас-Тіріт беруть в облогу, і Денетор, під впливом Саурона через ще один палантин, втрачає надію і вчиняє самогубство. Араґорн, Леґолас та Ґімлі приходять до Ґондору через Стежину Мертвих, де Араґорн піднімає невмирущу армію порушників клятви, щоб збулося старе пророцтво. Примарна армія допомагає йому подолати корсарів Умбару, що захопили південний Ґондор, і вивільнені збройні сили разом з вершниками Рогану розбивають облогу Мінас-Тіріта.

Сем рятує Фродо, і вони пробираються через Мордор. Фродо слабшає, чим ближче вони підходять до Судної Гори, але Сем його підтримує. Тим часом, у вирішальній битві біля Чорної Брами Мордору об'єднані сили Ґондору й Рогану відчайдушно воюють зі значно чисельнішою армією Саурона, з наміром відвернути увагу Саурона від Судної Гори. Над самим проваллям вулкану Фродо не може опертися спокусі Персня і привласнює його. Тут з'являється Ґолум, бореться з Фродо і відкушує йому палець разом з Перснем, а тоді падає у вогняну лаву, забираючи з собою Перстень. Таким чином Перстень знищується. В цю мить Саурон гине, його армія відступає, вежі розсипаються в порох, Назґули зникають і Війна за Перстень неначе завершується. Араґорна коронують як Елессара, правителя Арнору і Ґондору, і він одружується зі своїм давнім коханням — Арвен, донькою Елронда.

Однак, тим часом Саруман втікає з полону і підкорює Шир. Повернувшись додому, четверо гобітів піднімають повстання і скидають його. Сарумана вбиває його колишній слуга Ґріма Червослов, котрого в свою чергу застрелюють гобіти-лучники. Таким чином, Війна за Перстень доходить до свого завершального кінця на самому порозі дому Фродо. Мері й Піпіна проголошують героями. За допомогою своїх дарів від Ґаладрієль Сем відновлює Шир і одружується з Розою Котон. Фродо не вдається зцілити ран тіла й душі, і через кілька років разом з Більбо і Ґандалфом він відпливає з Сірих Гаваней на захід, до Невмирущих Земель, де знаходить спокій. Після смерті Rosie Сем дарує своїй доньці «Червону Книгу Західної Марки», в якій описано історію та пригоди Більбо, Фродо, Сема, Піпіна та Мері. Тоді Сем, останній з Персненосців, вирушає за Море, на Заобрійний Захід.

Відгуки у пресі[ред. | ред. код]

Часопис The Sunday Times зазначало що «Світ поділяється на тих, хто вже прочитав Володаря Перстенів і Гобіта, і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги» .[8] А часопис New statesman підкреслювало, що «Володар перснів - це чарівно розказана історія, з переливами усіх барв, руху та величі».

Переклади українською[ред. | ред. код]

Володар Перснів в одній книзі, переклад Олени Фешовець. Астролябія, 2006 рік

До того як на початку 2000-их почали з'являтися повні переклади толкієвого Володаря перснів українською вже було видано кілька уривків роману. Зокрема три перші розділи роману у 2003-2005 роках переклав українською та видав у часописах Ґіль-Естель/Рівен-діл Богдан Стасюк, а згодом уривок Старий Ліс у 2006 році переклав українською та видав у часописі Всесвіт Андрій Веселовський.

Станом на 2013 рік, українською мовою друком з'явилися вже чотири різні повні переклади «Володаря Перснів». За словами перекладознавця Максима Стріхи, «Два перші — не надто вдалі. Версія Олександра Мокровольського (Київ: Видавництво „Школа“ 2002) є [скороченою та] спрощеною адаптацією для дітей, версія Аліни Немірової (Харків: Видавництво „Фоліо“ 2003) — найімовірніше, переклад з її ж російського перекладу, що з'явився роком раніше. Зате останній в часі[9] переклад Олени Фешовець (Львів: Видавництво „Астролябія“, 2004—2005) анітрохи не поступається найкращим російським чи польським інтерпретаціям.»[10]

  • Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів: В 3-х частинах/ [Для молодшого та середнього шкільного віку]; переказ з англійської — Олександр Мокровольський. Худ. оформлення Світлана Желєзняк. — К.: Видавництво «Школа», 2002. ISBN 966-661-072-8 (комплект з 3-ьох книг) (Золота бібліотека).
    • Частина перша: Перстень з Мордору.  — 398 с. ISBN 966-661-063-9
    • Частина друга: Дві твердині.  — 271 с. ISBN 966-661-064-7
    • Частина третя: Повернення короля.  — 270 с. ISBN 966-661-081-7
  • Толкієн Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3-х книгах / переклад з російської — Аліна Немірова; Худож.-оформлювач П. С. Риженко. Харків: Фоліо, 2003.
  • Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2013. ISBN 978-617-664-021-9 (комплект з 3-ьох книг)
  • Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2016. (2-ге видання, виправлене)
  • Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2020. ISBN 978-617-664-210-7 (комплект з 3-ьох книг) (3-тє видання, виправлене)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. серед українськомовних перекладів назви використаної у різних виданнях, окрім «Володар перстенів/перснів», також вживається варіант «Володар Каблучок», який використовував перекладач Богдан Стасюк у журнальній публікації уривку роману
  2. World War I and World War II (англ.). Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2006-06-16. 
  3. Wagner, Vit (2007-04-16). Tolkien proves he's still the king (англ.). The Star. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2011-03-08. 
  4. Newsweek's Top 100 Books (Топ 100 книжок за версією Ньюсвік) Архівовано 14 листопад 2013 у Wayback Machine. (англ.)
  5. Видавництво «Астролябія» поставило собі за мету видати українською мовою всі твори Джона Рональда Руела Толкіна. astrolabium.com.ua. 2021
  6. The Hobbit ring that may have inspired Tolkien put on show (англ.)
  7. Tolkien FAQ: How many languages have The Hobbit and The Lord of the Rings been translated into? Архівовано 26 лютий 2007 у Wayback Machine. (англ.)
  8. Толкін Дж. Р. Р. Володар Перстенів. / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006. — 1088 с.
  9. дані на 2006 р., у 2013 році з'явився ще один (див.нижче) переклад „Володаря перснів“ — ред.
  10. Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. Київ: Факт, 2006. С. 305.

Посилання[ред. | ред. код]