Мітрил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мі́трил[1] (англ. mithril) — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна міцний ковкий метал, який плавили гноми Морії. Мітрилова жила проходить під землею настільки глибоко, що є недосяжною всюди крім Морійських копалень[2], де її добували біля гори Карадрас. Гноми мали свою назву цього металу, однак нікому її не відкривали (взагалі свою мову вони тримали в глибокій таємниці від інших).

Ельфійська назва металу утворена від з синдаринських слів «міт», mith («сірий», «імлистий») + «ріл», ril («сяйво», «блиск»).

У Толкіна[ред. | ред. код]

Властивості[ред. | ред. код]

Ерегіонські нолдори розробили на основі мітрилу сплав під назвою ітильдин (англ. ithildin, з синдарину — «зоряно-місячний»), використовуваний для вбрання воріт, порталів і гірських доріг. Він був видний тільки при місячному або зоряному світлі, звідки й дістав свою назву. З ітильдину, наприклад, були зроблені руни напису на воротах Морії, очевидно, цей же сплав використаний для «місячних рун» на мапі Еребору, згаданих у «Гобіті».

Поширеність[ред. | ред. код]

У давнину цей метал коштував вдесятеро більше від золота, а наприкінці Третьої епохи не мав ціни, бо на поверхні виробів з нього залишилося дуже мало. З мітрілу було виготовлено один з трьох ельфійських перснів — Ненью, котрий належав володарці Лотлоріену Ґаладріель.

Розробляючи мітрил гноми потривожили Глибинний Жах — одного з останніх балрогів Моргота, що вцілів від загибелі під час битви під Тангородримом. Після вбивства балрогом короля Дуріна VI, а згодом і його сина Наїна І, гноми були змушені тікати з Морії. Потім Казад Дум захопили орки і, не знаючи справжню ціну металу, заплатили ним данину Сауронові.

У 2941 р. Третьої Епохи Торін ІІ Дубощит подарував Більбо Торбину мітрилову кольчугу, яку він спочатку передав у музей Мічел Дельвінга, однак згодом забрав її звідти і в Рівенділі віддав її своєму племіннику Фродо. Ця кольчуга неодноразово рятувала йому життя, але в фортеці на Кіріт-Унголі була забрана у нього орками, які перенищили через неї один одного.

Згодом глашай Саурона, намісник Барад-Дура показав її Гендальфові як доказ полону Фродо. Однак той, відкинувши всі умови Ворога, відібрав кольчугу у сауронового посланця.

У Четверту Епоху гноми Еребора збудували нові ворота Мінас-Тіріта (замість старих які зруйнував Предводитель назгулів) з мітрилу, що стало можливим тільки після повернення їх до Морії.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Толкин Дж. Р. Р. Властелин колец Москва: АСТ 2008- Ч.1. Братство кольца, Ч.3. — Возвращение государя

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно з додатку Е (Appendix E) оригінального тексту «Володаря Перснів», у двоскладових словах з елфійських мов наголошується практично завжди перший склад
  2. У Другу Епоху невелике мітрилове родовище було відкрите на острові Нуменор, але після його затоплення у 3319 р. Д. Е. воно опинилось на морському дні і стало недосяжним.