Сардак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Сардак
Serdak 1889.jpg
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
 
Категорія КатегоріяPortal ПорталCommons page Ілюстрації

Сарда́к, серда́к (очевидно, від тур. şirdag, şerdak — «вид одягу»)[1] — верхній короткий сукняний одяг з рукавами, який був поширений у західних областях України, в тому числі у представників етнографічної групи українців гуцулів.

Сардак носили поверх кептаря не застібнутим або навпаки.

Опис[ред. | ред. код]

Шили сардаки з темно-сірого, чорного сукна. Оздоблювали вишивкою, шнурковим гаптуванням, китицями та іншим.

Крій сардака був надзвичайно простий. Брали два клаптики сукна. Один клаптик залишався цілим, а інший (перед) розрізався на дві поли (частини). Сардак шили прямим, не до стану і без вусів, а по боках внизу пришивали великі клини. Рукави були теж прямо викроєні та зарублені внизу.

Такі сардаки носили в горах, на Підгірцю, на Задністовї. Сердаки були чорної або білої барви та розшиті крученими шнурками. В горах сардаки були короткі, а чим ближче до долини, тим довшим ставав сардак. Над Дністром сардаки були довжиною до середини гомілки. В Станіславському повіті, біля Калуша та Лисця носили білі сардаки особливого крою, з виложистим коміром та оздоблені обшивкою.

Інше[ред. | ред. код]

  • Лапсердак (їд. labserdak) — довгий сюртук галицьких і польських євреїв[2]. Перша частина цього слова походить від lab («ліф», «корсет»), а друга пов'язана з сердак, сардак[3].

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Лапсердак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.