Лисець (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Лисець
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тисменицький район
Рада Лисецька селищна рада
Код КОАТУУ: 2625855600
Основні дані
Засноване 1652
Площа 5,03 км²
Населення 2969 (01.01.2011)[1]
Густота 590 осіб/км²
Поштовий індекс 77455
Телефонний код +380 3436
Географічні координати 48°52′18″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 48.87167° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 48.87167; 24.60472Координати: 48°52′18″ пн. ш. 24°36′17″ сх. д. / 48.87167° пн. ш. 24.60472° сх. д. / 48.87167; 24.60472
Водойма Бистриця Солотвинська
Відстань
Найближча залізнична станція: Івано-Франківськ
До станції: 10 км
До райцентру:
 - автошляхами: 12 км
До обл. центру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 77455, Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, смт. Лисець, вул. Січових Стрільців, 55
Карта
Лисець is located in Україна
Лисець
Лисець
Лисець is located in Івано-Франківська область
Лисець
Лисець

Лисець (пол. Łysiec, вірм. Լիսեց) — селище міського типу Тисменицького району Івано-Франківської області.

Історія[ред.ред. код]

У податковому реєстрі 1515 року в селі Lyszecz документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 11 ланів (близько 275 га) оброблюваної землі[2].

Відоме як село Мочар з 1628 року, Лисець з 1652 року.

В січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала Антонію Протазію Потоцькому маєток у Лисці.[3]

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в містечку був осередок ґміни Лисєц та постерунку поліції.

Релігія[ред.ред. код]

Чудотворна ікона («образ») Пресвятої Богородиці з Лисця[ред.ред. код]

Ще півсторіччя тому у Лисці вирувало активне життя. Населення містечка було багатонаціональним, різних конфесій. Поруч з українцями дружно жили поляки, вірмени (оселилися тут на початку XVII століття). Тоді вірмени вибудували в Лисці свій дерев'яний храм, 1883 року разом із місцевими римо-католиками перебудували його на кам'яний. Унікальність нового лисецького храму полягала в тому, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської і вірменської релігійних християнських конфесій, священиком переважно був етнічний вірменин, тому що міг справляти літургію за латинським і східним вірменським обрядом вірменською мовою. Найбільш примітною визначною пам'яткою храму був Чудодійний образ Пресвятої Богородиці з Лисцю, написаний, за словами вірменського львівського архиєпископа Якуба Стефана Августиновича (1751–1783 рр.), капеланом Колумбом у XVI столітті зі стародавньої ікони Божої матері Вірменської, що тривалий час зберігалася у вірменському катедральному соборі Кам'янця-Подільського. Ця ікона у ХІІІ столітті була привезена з Константинополя або з Вірменії, в 30-ті роки XX століття, коли було знищено собор ікона зникла. За переказами, Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці з Лисця була дуже шанована представниками усіх християнських конфесій, яких можна було часто зустріти біля чудодійної ікони. За свідченнями очевидців, вірменська ікона багатьом допомогла позбутися хвороб. Опис чудодійної Лисецької ікони з'явився давно, про неї ще у середині XIX століття згадував історик-краєзнавець Садок Баронч. Після примусового виселення (депортації) польської, вірменської і частково української частки населення та закриття галицьких храмів почалося нищення й викрадення церковного майна. 1945 року о. Йозеф Могеровський (останній повоєнний канонік, помер 1950 р. у польському місті Гливице) зняв з іконостаса в лисецькому храмі Чудотворний образ Пресвятої Богородиці, який мав золоту корону, сріблу сукню і разом із частиною депортованих парафіян вивіз до Польщі. Цей чудотворний образ є зараз у вірменській церкві св. Трійці польського міста Гливіце. 1946 р. у храмі сталася велика пожежа, у якому живцем згоріли люди. Тоді ж було спалено церковний іконостас. Після цього тут було влаштовано рентген-кабінет, а в 1961 році в костелі зробили кінотеатр. Лише за часи Незалежності України храм повернули парафіянам. Про Чудотворну ікону з Лисця ще відомо, що 3 вересня 1989 року у Гливіце відбувся обряд коронації чудотворного образа освяченого Папою Римським Іваном Павлом ІІ.

Храми[ред.ред. код]

Фундатором римо-католицького костелу був власник Станиславова шляхтич Анджей Потоцький.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Пов'язані з Лисцем[ред.ред. код]

Дідичі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Zielińska Zofia. Potocki Antoni Prot (Antoni Protazy Jacek) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. - t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 133–136. (пол.)
  4. Łysiec 1… — S. 860.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.