Грушецький Іван Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Самійлович Грушецький
Іван Самійлович Грушецький
1-й секретар Чернівецького обласного комітету КП (б) України
серпень 1940 — серпень 1941
1-й секретар Львівського обласного комітету КП України
1944 — грудень 1962 (з перервами)
1-й секретар Волинського обласного комітету КП України
1951 — лютий 1961
Голова Президії Верховної Ради УРСР
28 липня 1972 — 24 червня 1976
Попередник: Ляшко Олександр Павлович
Спадкоємець: Ватченко Олексій Федосійович
 
Партія: КПРС
Професія: політик
Народження: 9 (22) вересня 1904(1904-09-22)
Комишуваха
Смерть: 26 листопада 1982(1982-11-26) (78 років)
Київ
Поховання: Байкове кладовище
Громадянство
(підданство):
Flag of Ukraine.svg Україна
 
Військова служба
Звання: генерал-майор
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня

Іван Самійлович Грушецький (9 (22) вересня 1904(19040922), Комишуваха — 26 листопада 1982, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, Голова Президії Верховної Ради УРСР19721976 роках), Герой Соціалістичної Праці1974 року).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 9 (22 вересня) 1904 року в (тоді селі) Комишувасі (тепер селище міського типу Оріхівського району Запорізької області) в родині селянина-бідняка.

Трудову діяльність розпочав у 1922 році секретарем сільської ради у селі Дудникове Запорізької округи. У 19221929 роках — уповноважений Всеукраїнської профспілки працівників землі і лісу («Всеробітземлісу»), голова сільської ради, голова сільського, з 1928 — голова Запорізького районного комітету незаможних селян Запорізької округи.

Член ВКП (б) з 1928 року. У 19291937 роках на керівній радянській роботі в Запорізькій окрузі, Дніпропетровській області. З 1930 року — завідувач Василівського районного фінансового відділу, заступник голови виконкому Василівської районної Ради депутатів трудящих. У 19351937 роках — завідувач Велико-Білозерського районного фінансового відділу та голова виконкому Велико-Білозерської районної Ради депутатів трудящих Дніпропетровської області. З 1937 року — у Виконавчому комітеті Дніпропетровської обласної Ради, секретар Президії облвиконкому. З 1938 року — третій секретар Дніпропетровського обласного комітету КП (б) України. З 27 листопада 1939 року — другий секретар Станіславського обласного комітету КП (б) України. Був обраний депутатом Народних Зборів Західної України, членом Секретаріату. З 4 липня 1940 року — секретар Чернівецького повітового комітету КП (б) України. З серпня 1940 по серпень 1941 року — перший секретар Чернівецького обласного комітету КП (б) України.

З серпня 1941 року — член Військової Ради 40-ї армії, бригадний комісар, полковник. Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 26 травня 1943 року № 592 полковнику Грушецькому І. С. присвоєно військове звання генерал-майор. У 1943 році — член Військової Ради Степового фронту, а з жовтня 1943 року — член Військової Ради 2-го Українського фронту.

З 1944 року по 12 січня 1949 року і з січня 1950 по лютий 1951 року — перший секретар Львівського обласного комітету КП (б) України. Дружив з майбутнім генеральним секретарем ЦК КПРС Леонідом Брежнєвим, котрий з липня 1945 року по червень 1946 в розпал боротьби з українськими націоналістами працював начальником Політуправління Прикарпатського військового округу та брав участь у придушенні руху за незалежність України — ОУН і проживав у самому центрі міста — готелі «Жорж».[1]

У 19491950 роках — слухач курсів перепідготовки при ЦК ВКП (б).

З 1951 до лютого 1961 року — перший секретар Волинського обласного комітету КП України. У 1959 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС (заочно). З лютого 1961 до грудня 1962 року — перший секретар Львівського обласного комітету КП України.

З 25 грудня 1962 до 18 березня 1966 року — голова Комітету партійно-державного контролю Ради міністрів Української РСР і ЦК КП України. Одночасно — секретар ЦК КП України і заступник голови Ради міністрів Української РСР. З 18 березня 1966 до липня 1972 року — голова Партійної комісії при ЦК КП України.

У 19521981 роках — член ЦК КП України. У 19611981 роках — член ЦК КПРС. У грудні 1962– липні 1972 роках — кандидат у члени Політбюро ЦК КП України. У липні 1972– жовтні 1976 роках — член Політбюро ЦК КП України. Учасник XXII (1961), XXIII (1966), XXIV (1971), XXV (1976) з'їздів КПРС. Депутат ВР СРСР 1—9-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 1-го, 6-го і 8—9-го скликань.

Від 28 липня 1972 по 24 червня 1976 — Голова Президії Верховної Ради УРСР.

Могила Івана Грушецького

З 1976 року — персональний пенсіонер. Жив в Києві. Помер 26 листопада 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 серпня 1974 року Івану Самійловичу Грушецькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений ще 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945, за успішне виконання плану хлібозаготівель 1944 року), медалями.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]