Москва (протичовновий крейсер): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м вікіфікація
Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Рядок 37: Рядок 37:
== Історія проектування і будівництва ==
== Історія проектування і будівництва ==


З початком [[Холодна війна|«холодної війни»]] і появою на озброєнні [[Військово-морські сили|військово-морських сил]] країн [[НАТО]] [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|атомних підводних човнів з балістичними ракетами]], які представляли серйозну небезпеку для [[СРСР]], змінилася [[Військова тактика|тактика]] застосування і [[Військово-морський флот СРСР|радянського військово-морського флоту]]: як основна ударна сила були обрані стратегічні й ударні підводні човни&nbsp;— носії ракет, а надводний флот зорієнтований переважно на протичовнові дії. Наприкінці [[1950-ті|1950-х]] років в рамках реалізації цієї концепції почалося проектування великого [[Військовий корабель|корабля]] [[Протичовнова оборона|ПЧО]] дальньої зони з груповим базуванням [[Палубна авіація|корабельних]] [[Вертоліт|вертольотів]], на які в той час вже покладалися великі великі надії<ref name="militaryrussia">{{cite web
З початком [[Холодна війна|«холодної війни»]] і появою на озброєнні [[Військово-морські сили|військово-морських сил]] країн [[НАТО]] [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|атомних підводних човнів з балістичними ракетами]], які представляли серйозну небезпеку для [[СРСР]], змінилася [[Військова тактика|тактика]] застосування і [[Військово-морський флот СРСР|радянського військово-морського флоту]]: як основна ударна сила були обрані стратегічні й ударні підводні човни&nbsp;— носії ракет, а надводний флот зорієнтований переважно на протичовнові дії. Наприкінці [[1950-ті|1950-х]] років в рамках реалізації цієї концепції почалося проектування великого [[Військовий корабель|корабля]] [[Протичовнова оборона|ПЧО]] дальньої зони з груповим базуванням [[Палубна авіація|корабельних]] [[Вертоліт|вертольотів]], на які в той час вже покладалися великі великі надії<ref name="militaryrussia">
{{cite web
| url = http://militaryrussia.ru/blog/topic-364.html
|url = http://militaryrussia.ru/blog/topic-364.html
| title = Проект 1123 «Кондор» (Moskva)
|title = Проект 1123 «Кондор» (Moskva)
| first =
|first =
| last =
|last =
| author =
|author =
| authorlink =
|authorlink =
| coauthors =
|coauthors =
| date =
|date =
| month =
|month =
| year =
|year =
| work = ''на сайті'' «Militaryrussia. Отечественная военная техника»
|work = ''на сайті'' «Militaryrussia. Отечественная военная техника»
| publisher =
|publisher =
| location =
|location =
| page =
|page =
| pages =
|pages =
| at =
|at =
| language = [[Російська мова|рос.]]
|language = [[Російська мова|рос.]]
| trans_title =
|trans_title =
| format =
|format =
| doi =
|doi =
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6JAuUJHRS
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6JAuUJHRS?url=http://militaryrussia.ru/blog/topic-364.html
| archivedate = 2013-08-27
|archivedate = 2013-08-27
| accessdate = 2013-04-02
|accessdate = 2013-04-02
| quote =
|quote =
| ref =
|ref =
| separator =
|separator =
| postscript =
|postscript =
|deadurl = no
⚫
}}</ref>.
}}
⚫
</ref>.


Розробка проекту протичовнового [[крейсер]]а-[[Вертольотоносець|вертольотоносця]] стала продовженням ряду [[НДДКР]] проведених при створенні великого протичовнового корабля [[Великі протичовнові кораблі проекту 61|проекту 61]] і розвитком ідеї застосування для [[Протичовнова оборона|протичовнової оборони]] вертольотів групового корабельного базування. Згідно з [[Технічне завдання|тактико-технічним завданням]], визначеним Головним штабом ВМФ, основним призначенням корабля визначалися пошук і знищення швидкохідних атомних підводних човнів з балістичними ракетами в дальніх зонах ПЧО у складі групи кораблів у взаємодії з [[Протичовнова авіація|протичовновою авіацією]]. Центральний науково-дослідний інститут ВМФ виконав обґрунтування концепції корабля дальньої зони ПЧО, яке передбачало забезпечення безперервного цілодобового пошуку підводних човнів не менше, ніж двома вертольотами, що було неможливо при базуванні на кораблі малого їх числа<ref name="militaryrussia"/>.
Розробка проекту протичовнового [[крейсер]]а-[[Вертольотоносець|вертольотоносця]] стала продовженням ряду [[НДДКР]] проведених при створенні великого протичовнового корабля [[Великі протичовнові кораблі проекту 61|проекту 61]] і розвитком ідеї застосування для [[Протичовнова оборона|протичовнової оборони]] вертольотів групового корабельного базування. Згідно з [[Технічне завдання|тактико-технічним завданням]], визначеним Головним штабом ВМФ, основним призначенням корабля визначалися пошук і знищення швидкохідних атомних підводних човнів з балістичними ракетами в дальніх зонах ПЧО у складі групи кораблів у взаємодії з [[Протичовнова авіація|протичовновою авіацією]]. Центральний науково-дослідний інститут ВМФ виконав обґрунтування концепції корабля дальньої зони ПЧО, яке передбачало забезпечення безперервного цілодобового пошуку підводних човнів не менше, ніж двома вертольотами, що було неможливо при базуванні на кораблі малого їх числа<ref name="militaryrussia"/>.
Рядок 98: Рядок 101:
}}</ref>. У пояснювальній записці до попереднього опрацювання корабля ПЧО дальньої зони проекту 1123 головний конструктор проекту О.&nbsp;С.&nbsp;Савічев у вересні [[1959]] року виклав тактику дій корабельної протичовнової пошуково-ударної групи (КПУГ) і навів розрахунки потрібного наряду вертольотів. Сценарій дій корабля передбачав, що вертольотоносець мав підійти до місця передбачуваного пошуку ПЧ на відстань близько 50&nbsp;км, і, залишаючись поза зоною виявлення підводним човном противника, двома вертольотами, діючи один раз на добу, встановити по контуру обстежуваної акваторії радіогідроакустичні [[Буй|буї]] 24-годинного дії; далі для забезпечення зв'язку з найбільш віддаленими буями мав вилітати один вертоліт, потім в зону направлялася пара пошукових вертольотів, у завдання яких входить знищення виявленої цілі. Тактична модель визначала оптимальну кількість вертольотів корабельної групи в 14 одиниць<ref name="militaryrussia"/>.
}}</ref>. У пояснювальній записці до попереднього опрацювання корабля ПЧО дальньої зони проекту 1123 головний конструктор проекту О.&nbsp;С.&nbsp;Савічев у вересні [[1959]] року виклав тактику дій корабельної протичовнової пошуково-ударної групи (КПУГ) і навів розрахунки потрібного наряду вертольотів. Сценарій дій корабля передбачав, що вертольотоносець мав підійти до місця передбачуваного пошуку ПЧ на відстань близько 50&nbsp;км, і, залишаючись поза зоною виявлення підводним човном противника, двома вертольотами, діючи один раз на добу, встановити по контуру обстежуваної акваторії радіогідроакустичні [[Буй|буї]] 24-годинного дії; далі для забезпечення зв'язку з найбільш віддаленими буями мав вилітати один вертоліт, потім в зону направлялася пара пошукових вертольотів, у завдання яких входить знищення виявленої цілі. Тактична модель визначала оптимальну кількість вертольотів корабельної групи в 14 одиниць<ref name="militaryrussia"/>.


Технічний проект корабля затверджений [[25 січня]] [[1962]] року. Головний конструктор О.&nbsp;С.&nbsp;Савічев (з [[1967]] року&nbsp;— [[Маринич Аркадій Васильович|А.&nbsp;В.&nbsp;Маринич]], який до призначення головним конструктором проекту був головним конструктором по корпусу корабля). В ході проектування здійснювалася тісна кооперація з ОКБ-938 [[Камов Микола Ілліч|М.&nbsp;І.&nbsp;Камова]]&nbsp;— розробника вертольотів [[Палубна авіація|палубної авіації]]. У розробці засобів вертолітного-протичовнового комплексу брав участь НДІ-15 [[ВПС СРСР]]. Опрацьовувалося вісім варіантів ескізного проекту, у тому числі корабель з бічним розташуванням льотної [[Палуба|палуби]], вертольотоносець-[[катамаран]] тощо. Ескізний проект був затверджений у грудні [[1960]] року. Після затвердження ескізного проекту опрацьовано 16 конфігурацій компонування корабля<ref name="militaryrussia"/>. Колективу конструкторів на чолі з Савічевим довелося відпрацьовувати «з нуля» форму корпусу з клиновидним носом і широкою кормою, що нагадувала подвійний клин; вирішувати питання розміщення потужного [[Сонар|гідроакустичного комплексу]], аеродинамічні проблеми, розміщувати [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкову смугу]] і [[ангар]]и. Підпалубний ангар корабля вміщував в себе 14 вертольотів, які доставлялися на палубу двома [[Ліфт|підйомниками]], а у надбудові розміщувався ангар для чергових вертольотів і [[тягач]]ів<ref name="bsu">{{cite web
Технічний проект корабля затверджений [[25 січня]] [[1962]] року. Головний конструктор О.&nbsp;С.&nbsp;Савічев (з [[1967]] року&nbsp;— [[Маринич Аркадій Васильович|А.&nbsp;В.&nbsp;Маринич]], який до призначення головним конструктором проекту був головним конструктором по корпусу корабля). В ході проектування здійснювалася тісна кооперація з ОКБ-938 [[Камов Микола Ілліч|М.&nbsp;І.&nbsp;Камова]]&nbsp;— розробника вертольотів [[Палубна авіація|палубної авіації]]. У розробці засобів вертолітного-протичовнового комплексу брав участь НДІ-15 [[ВПС СРСР]]. Опрацьовувалося вісім варіантів ескізного проекту, у тому числі корабель з бічним розташуванням льотної [[Палуба|палуби]], вертольотоносець-[[катамаран]] тощо. Ескізний проект був затверджений у грудні [[1960]] року. Після затвердження ескізного проекту опрацьовано 16 конфігурацій компонування корабля<ref name="militaryrussia"/>. Колективу конструкторів на чолі з Савічевим довелося відпрацьовувати «з нуля» форму корпусу з клиновидним носом і широкою кормою, що нагадувала подвійний клин; вирішувати питання розміщення потужного [[Сонар|гідроакустичного комплексу]], аеродинамічні проблеми, розміщувати [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкову смугу]] і [[ангар]]и. Підпалубний ангар корабля вміщував в себе 14 вертольотів, які доставлялися на палубу двома [[Ліфт|підйомниками]], а у надбудові розміщувався ангар для чергових вертольотів і [[тягач]]ів<ref name="bsu">
{{cite web
| url = http://ship.bsu.by/ship/100022
|url = http://ship.bsu.by/ship/100022
| title = Проект 1123 «Кондор»
|title = Проект 1123 «Кондор»
| first =
|first =
| last =
|last =
| author =
|author =
| authorlink =
|authorlink =
| coauthors =
|coauthors =
| date =
|date =
| month =
|month =
| year =
|year =
| work = ''на сайті'' «Энциклопедия кораблей»
|work = ''на сайті'' «Энциклопедия кораблей»
| publisher =
|publisher =
| location =
|location =
| page =
|page =
| pages =
|pages =
| at =
|at =
| language = [[Російська мова|рос.]]
|language = [[Російська мова|рос.]]
| trans_title =
|trans_title =
| format =
|format =
| doi =
|doi =
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6JAuXfV9K
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6JAuXfV9K?url=http://ship.bsu.by/ship/100022
| archivedate = 2013-08-27
|archivedate = 2013-08-27
| accessdate = 2013-04-02
|accessdate = 2013-04-02
| quote =
|quote =
| ref =
|ref =
| separator =
|separator =
| postscript =
|postscript =
|deadurl = no
⚫
}}</ref>.
}}
⚫
</ref>.


Протичовнові кораблі дальньої морської зони проекту 1123 будувалися на [[Чорноморський суднобудівний завод|суднобудівному заводі №&nbsp;198]] в [[Миколаїв|Миколаєві]]. Головним будівельником кораблів цього типу був призначений [[Вінник Іван Йосипович|Іван Йосипович Вінник]], наглядачами&nbsp;— офіцери ВМФ В.&nbsp;Ф.&nbsp;Федін та І.&nbsp;С.&nbsp;Платонов<ref name="bsu"/>. Будівництво «Москви» було розпочато в [[Миколаїв|Миколаєві]] [[15 грудня]] [[1962]] року на [[Чорноморський суднобудівний завод|Миколаївському суднобудівному заводі]]. Корабель отримав заводський номер 701. [[14 січня]] [[1965]] року «Москву» було [[Церемонія спуску судна на воду|спущено на воду]].
Протичовнові кораблі дальньої морської зони проекту 1123 будувалися на [[Чорноморський суднобудівний завод|суднобудівному заводі №&nbsp;198]] в [[Миколаїв|Миколаєві]]. Головним будівельником кораблів цього типу був призначений [[Вінник Іван Йосипович|Іван Йосипович Вінник]], наглядачами&nbsp;— офіцери ВМФ В.&nbsp;Ф.&nbsp;Федін та І.&nbsp;С.&nbsp;Платонов<ref name="bsu"/>. Будівництво «Москви» було розпочато в [[Миколаїв|Миколаєві]] [[15 грудня]] [[1962]] року на [[Чорноморський суднобудівний завод|Миколаївському суднобудівному заводі]]. Корабель отримав заводський номер 701. [[14 січня]] [[1965]] року «Москву» було [[Церемонія спуску судна на воду|спущено на воду]].
Рядок 132: Рядок 138:
== Особливості конструкції і озброєння ==
== Особливості конструкції і озброєння ==


Корабель мав [[Борт (морський термін)|високобортний]] [[Сталь|сталевий]] корпус, виготовлений по поздовжній системі набору зі [[Шпація|шпацією]] 500 [[мм]]. Злітно-посадковий майданчик із чотирма стартовими позиціями розміщувався в [[Корма|кормовій]] частині, найбільш захищеній від заливання [[Хвилі на поверхні води|хвилями]] ([[площа]] польотної палуби&nbsp;— 2400 [[Квадратний метр|м²]], [[ангар]]у&nbsp;— 2000 м²<ref name="militaryrussia"/>). Усі [[Корабельна зброя|комплекси озброєння]] розміщувалися в носовій частині. У середній частині розташовувалася багатоярусна надбудова з [[Вежа|баштоподібною]] [[Щогла|щоглою]]. Надбудова виконувалася з [[Алюмінієві сплави|алюмінієво-магнієвих сплавів]]<ref name="moskva">{{cite web
Корабель мав [[Борт (морський термін)|високобортний]] [[Сталь|сталевий]] корпус, виготовлений по поздовжній системі набору зі [[Шпація|шпацією]] 500 [[мм]]. Злітно-посадковий майданчик із чотирма стартовими позиціями розміщувався в [[Корма|кормовій]] частині, найбільш захищеній від заливання [[Хвилі на поверхні води|хвилями]] ([[площа]] польотної палуби&nbsp;— 2400 [[Квадратний метр|м²]], [[ангар]]у&nbsp;— 2000 м²<ref name="militaryrussia"/>). Усі [[Корабельна зброя|комплекси озброєння]] розміщувалися в носовій частині. У середній частині розташовувалася багатоярусна надбудова з [[Вежа|баштоподібною]] [[Щогла|щоглою]]. Надбудова виконувалася з [[Алюмінієві сплави|алюмінієво-магнієвих сплавів]]<ref name="moskva">
{{cite web
| url = http://flot.sevastopol.info/ship/cruiser/moskva.htm
|url = http://flot.sevastopol.info/ship/cruiser/moskva.htm
| title = Противолодочный крейсер «Москва»
|title = Противолодочный крейсер «Москва»
| first =
|first =
| last =
|last =
| author =
|author =
| authorlink =
|authorlink =
| coauthors =
|coauthors =
| date =
|date =
| month =
|month =
| year =
|year =
| work = ''на порталі'' «Черноморский флот»
|work = ''на порталі'' «Черноморский флот»
| publisher =
|publisher =
| location =
|location =
| page =
|page =
| pages =
|pages =
| at =
|at =
| language = [[Російська мова|рос.]]
|language = [[Російська мова|рос.]]
| trans_title =
|trans_title =
| format =
|format =
| doi =
|doi =
| archiveurl = http://www.webcitation.org/6JAuZufN0
|archiveurl = https://www.webcitation.org/6JAuZufN0?url=http://flot.sevastopol.info/ship/cruiser/moskva.htm
| archivedate = 2013-08-27
|archivedate = 2013-08-27
| accessdate = 2013-04-02
|accessdate = 2013-04-02
| quote =
|quote =
| ref =
|ref =
| separator =
|separator =
| postscript =
|postscript =
|deadurl = no
⚫
}}</ref>.
}}
⚫
</ref>.


[[Авіакрило]] складалося з 14 [[Вертоліт|вертольотів]] [[Ка-25]]: 12 Ка-25ПЛ, 1 Ка-25ПС, 1 Ка-25Ц/РЦ (або [[Мі-8]]). З них дванадцять знаходились в підпалубному ангарі і два (чергові) в малому ангарі на верхній палубі. На польотну палубу вертольоти піднімалися за допомогою двох 10-тонних [[Ліфт|підйомників]]. Корабельне базування вертольотів забезпечувала напівавтоматизована система транспортування вертольотів в ангарі [[Ланцюг (техніка)|ланцюговими]] транспортерами. На льотної палубі транспортування вертольотів здійснювалося спеціальними [[тягач]]ами<ref name="militaryrussia"/>.
[[Авіакрило]] складалося з 14 [[Вертоліт|вертольотів]] [[Ка-25]]: 12 Ка-25ПЛ, 1 Ка-25ПС, 1 Ка-25Ц/РЦ (або [[Мі-8]]). З них дванадцять знаходились в підпалубному ангарі і два (чергові) в малому ангарі на верхній палубі. На польотну палубу вертольоти піднімалися за допомогою двох 10-тонних [[Ліфт|підйомників]]. Корабельне базування вертольотів забезпечувала напівавтоматизована система транспортування вертольотів в ангарі [[Ланцюг (техніка)|ланцюговими]] транспортерами. На льотної палубі транспортування вертольотів здійснювалося спеціальними [[тягач]]ами<ref name="militaryrussia"/>.

Версія за 12:51, 22 квітня 2019

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Москва (значення).
«Москва»
Москва
Служба
Тип/клас протичовновий крейсер
Держава прапора СРСР СРСР
Належність ВМФ СРСР
Корабельня Суднобудівний завод ім. І. І. Носенко, Миколаїв
Закладено 5 грудня 1962
Спущено на воду 14 січня 1965
Введено в експлуатацію 25 грудня 1967
Виведений зі складу флоту 7 листопада 1996
Статус порізаний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж нормальний — 13 740 т,
повний — 15 280 т
Довжина 189,1 м
Ширина по ватерлінії 25,9 м
по злітній палубі — 34 м
Осадка 7,7 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ Паротурбінна: 2 парові турбіни по 45000 к.с. (4 котли КВН 98/64) та ЕЕУ 2 турбогенератори по 1500 кВт і 2 дизель-генератори по 500 кВт
Гвинти 2 гвинти
Швидкість повного ходу — 24 вузли
економічного ходу — 18 вузлів
Автономність плавання 6 000 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 15 діб
Екіпаж 700 чол. (у тому числі 130 офіцерів)
Озброєння
Артилерія 2×2 57-мм АУ АК-725
Торпедно-мінне озброєння 2×5 533-мм торпедних апарати ПТА-53-1123, 2×12 РБУ-6000 (144 РГБ-60)
Ракетне озброєння 1×2 ПУ ПЧРК «Віхрь» (8 ракето-торпед)
Зенітне озброєння 2×2 ПУ ЗРК М-11 «Шторм» (96 ракет)
Авіація 14 вертольотів Ка-25 різних модифікацій
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Москва (протичовновий крейсер)

«Москва» — радянський протичовновий крейсер проекту 1123 (шифр «Кондор», англ. Moskva class за класифікацією НАТО), відомих також як крейсери-вертольотоносці. Головний корабель серії. Входив до складу Чорноморського флоту.

Історія проектування і будівництва

З початком «холодної війни» і появою на озброєнні військово-морських сил країн НАТО атомних підводних човнів з балістичними ракетами, які представляли серйозну небезпеку для СРСР, змінилася тактика застосування і радянського військово-морського флоту: як основна ударна сила були обрані стратегічні й ударні підводні човни — носії ракет, а надводний флот зорієнтований переважно на протичовнові дії. Наприкінці 1950-х років в рамках реалізації цієї концепції почалося проектування великого корабля ПЧО дальньої зони з груповим базуванням корабельних вертольотів, на які в той час вже покладалися великі великі надії[1].

Розробка проекту протичовнового крейсера-вертольотоносця стала продовженням ряду НДДКР проведених при створенні великого протичовнового корабля проекту 61 і розвитком ідеї застосування для протичовнової оборони вертольотів групового корабельного базування. Згідно з тактико-технічним завданням, визначеним Головним штабом ВМФ, основним призначенням корабля визначалися пошук і знищення швидкохідних атомних підводних човнів з балістичними ракетами в дальніх зонах ПЧО у складі групи кораблів у взаємодії з протичовновою авіацією. Центральний науково-дослідний інститут ВМФ виконав обґрунтування концепції корабля дальньої зони ПЧО, яке передбачало забезпечення безперервного цілодобового пошуку підводних човнів не менше, ніж двома вертольотами, що було неможливо при базуванні на кораблі малого їх числа[1].

Проектування корабля проекту 1123, що отримали шифр «Кондор», почалося в ЦКБ-17 в Ленінграді під керівництвом Олександра Савічева, а всього в конкурсі зі створення першого радянського вертольотоносця брали участь 24 різних проекти[2]. У пояснювальній записці до попереднього опрацювання корабля ПЧО дальньої зони проекту 1123 головний конструктор проекту О. С. Савічев у вересні 1959 року виклав тактику дій корабельної протичовнової пошуково-ударної групи (КПУГ) і навів розрахунки потрібного наряду вертольотів. Сценарій дій корабля передбачав, що вертольотоносець мав підійти до місця передбачуваного пошуку ПЧ на відстань близько 50 км, і, залишаючись поза зоною виявлення підводним човном противника, двома вертольотами, діючи один раз на добу, встановити по контуру обстежуваної акваторії радіогідроакустичні буї 24-годинного дії; далі для забезпечення зв'язку з найбільш віддаленими буями мав вилітати один вертоліт, потім в зону направлялася пара пошукових вертольотів, у завдання яких входить знищення виявленої цілі. Тактична модель визначала оптимальну кількість вертольотів корабельної групи в 14 одиниць[1].

Технічний проект корабля затверджений 25 січня 1962 року. Головний конструктор О. С. Савічев (з 1967 року — А. В. Маринич, який до призначення головним конструктором проекту був головним конструктором по корпусу корабля). В ході проектування здійснювалася тісна кооперація з ОКБ-938 М. І. Камова — розробника вертольотів палубної авіації. У розробці засобів вертолітного-протичовнового комплексу брав участь НДІ-15 ВПС СРСР. Опрацьовувалося вісім варіантів ескізного проекту, у тому числі корабель з бічним розташуванням льотної палуби, вертольотоносець-катамаран тощо. Ескізний проект був затверджений у грудні 1960 року. Після затвердження ескізного проекту опрацьовано 16 конфігурацій компонування корабля[1]. Колективу конструкторів на чолі з Савічевим довелося відпрацьовувати «з нуля» форму корпусу з клиновидним носом і широкою кормою, що нагадувала подвійний клин; вирішувати питання розміщення потужного гідроакустичного комплексу, аеродинамічні проблеми, розміщувати злітно-посадкову смугу і ангари. Підпалубний ангар корабля вміщував в себе 14 вертольотів, які доставлялися на палубу двома підйомниками, а у надбудові розміщувався ангар для чергових вертольотів і тягачів[3].

Протичовнові кораблі дальньої морської зони проекту 1123 будувалися на суднобудівному заводі № 198 в Миколаєві. Головним будівельником кораблів цього типу був призначений Іван Йосипович Вінник, наглядачами — офіцери ВМФ В. Ф. Федін та І. С. Платонов[3]. Будівництво «Москви» було розпочато в Миколаєві 15 грудня 1962 року на Миколаївському суднобудівному заводі. Корабель отримав заводський номер 701. 14 січня 1965 року «Москву» було спущено на воду.

Особливості конструкції і озброєння

Корабель мав високобортний сталевий корпус, виготовлений по поздовжній системі набору зі шпацією 500 мм. Злітно-посадковий майданчик із чотирма стартовими позиціями розміщувався в кормовій частині, найбільш захищеній від заливання хвилями (площа польотної палуби — 2400 м², ангару — 2000 м²[1]). Усі комплекси озброєння розміщувалися в носовій частині. У середній частині розташовувалася багатоярусна надбудова з баштоподібною щоглою. Надбудова виконувалася з алюмінієво-магнієвих сплавів[4].

Авіакрило складалося з 14 вертольотів Ка-25: 12 Ка-25ПЛ, 1 Ка-25ПС, 1 Ка-25Ц/РЦ (або Мі-8). З них дванадцять знаходились в підпалубному ангарі і два (чергові) в малому ангарі на верхній палубі. На польотну палубу вертольоти піднімалися за допомогою двох 10-тонних підйомників. Корабельне базування вертольотів забезпечувала напівавтоматизована система транспортування вертольотів в ангарі ланцюговими транспортерами. На льотної палубі транспортування вертольотів здійснювалося спеціальними тягачами[1].

Озброєння корабля складали дві спарені пускові установки ЗРК «Шторм» (48 ракет), одна установка протичовнового ракетного комплексу «Віхрь» (8 ракето-торпед), дві двоствольні 57-мм артилерійські установки АК-725, два реактивні бомбомети РБУ-6000 (144 реактивні глибинні бомби РГБ-60). За проектом на кораблях були встановлені також два пя'титрубних 533-мм торпедних апарати ПТА-53-1123, але у ході модернізації в 1976 році вони були демонтовані. Радіотехнічне озброєння складалось з ГАС «Оріон», «Вега» і «Хоста», РЛС «Схід», «Ангара-А» тощо. Вперше у радянському флоті вся інформація від радіолокаційних, гідроакустичних та оптичних засобів спостереження надходила в бойову інформаційно-керуючу систему «Корінь-1123»[1].

Експлуатація

Входив до складу 21-ї бригади протичовнових кораблів, потім 11-ї бригади протичовнових кораблів 30-ї дивізії Чорноморського флоту.

7 листопада 1996 року виведений зі складу флоту. Проданий на металобрухт Індії. 27 травня 1997 року відбуксований з Севастополя до Алангу (Індія) для розборки на метал.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Проект 1123 «Кондор» (Moskva). на сайті «Militaryrussia. Отечественная военная техника» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  2. ↑ Проект 1123 «Кондор» (Moskva class). на сайті «АТРИНА» (рос.) . Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 2 квітня 2013. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  3. ↑ а б Проект 1123 «Кондор». на сайті «Энциклопедия кораблей» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  4. ↑ Противолодочный крейсер «Москва». на порталі «Черноморский флот» (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 квітня 2013.
  5. ↑ а б Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.

Література

  • Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.
  • Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. — ISBN 966-7726-69-X.
  • Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — М. : Попурри, 2003. — 576 с. — ISBN 985-438-979-0.
Протичовнові крейсери проєкту 1123
Авіаносні крейсери проєкту 1143 (1143.1—1143.6)
Важкий атомний авіаносний крейсер проєкту 1143.7
Ульяновськ (проєкт)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Москва_(протичовновий_крейсер)&oldid=24968369