Старак Теодозій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старак Теодозій Васильович
Starak.jpg
Народився 12 серпня 1931(1931-08-12)
Межибрід, Гміна Сянік, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 1 жовтня 1999(1999-10-01) (68 років)
Львів, Львівська область, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Діяльність філолог
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Нагороди
Командорський хрест ордена «За заслуги перед Польщею»

Теодозій Васильович Старак (нар. 12 серпня 1931, с. Межибрід, Сянок, Польща — † 1 жовтня 1999, Львів, Україна) — український дисидент, громадський діяч і дипломат. Перший посол незалежної України у Польщі (1991).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Лемківщині, син Василя Старака — діяча українського суспільно-освітнього товариства Просвіта.

У березні 1945 на початковому етапі вирівнювання кордонів був депортований із родиною до Львова. У листопаді 1949 року заарештований НКВС як син ворога народу і учасник самоосвітніх гуртків у школі. Після короткого слідства засланий до концентраційного табору — (лаґеру) в Караганді. Після шести років лаґеру і заслання, у межах хрущовської амністії повертається до Львова. У 1956—1961 роках навчався на факультеті славістики Львівського університету, отримав фах польського філолога. Відтак працював у Львівському університеті, брав участь у русі шестидесятників — молодого покоління української інтелігенції, яке активізувалося в часи відлиги після XX і XXII з'їздів КПРС. Найважливішими постатями того покоління були також Дмитро Павличко, Василь Стус, Іван Драч, В'ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Михайло Горинь і Левко Лук'яненко. Левко Лук'яненко, юрист, за організацію підпільної партії — Української Робітничо-Селянської Спілки був засуджений у 1961 до смертної кари (покарання було пом'якшене до п'ятнадцяти років ув'язнення, які він відбув повною мірою).

Теодозій Старак у 1965 році був звільнений з роботи та заарештований разом із Богданом і Михайлом Горинями на хвилі арештів української інтелігенції, одночасній із показовим процесом Даніеля і в Москві. Після виходу на волю утримувався з принагідних занять, зокрема як сільський учитель (с. Підбірці), у 1969 році отримав роботу редактора у польській редакції видавництва Радянська Школа, де працював офіційно до 1990 року. Водночас редагував підпільну газету забороненої в СРСР від 1946 року Греко-католицької Церкви  — Віра Батьків.

Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності (1991) став першим дипломатичним представником незалежної української держави в Польщі у ранзі повіреного у справах — charge d'affaires. Він організував дипломатичне представництво від основ — значною мірою за власні кошти — звідси прізвисько літаючого амбасадора (адже він не мав навіть власного водія). Після підвищення ранги дипломатичних представництв Польща та України до рівня Посольств — до квітня 1998 року перший радник Посольства України у Польщі (перший заступник посла).

У 1997 році обраний Головою Світової федерації українських лемківських об'єднань (СФУЛО). Співавтор (разом із С. Левинською) Słownika polsko-ukraińskiego 1998. Після 1991 року автор численних інтерв'ю та публікацій в українській та польській пресі.

Помер після тривалої важкої хвороби у Львові 1 жовтня 1999 року. Похований у сегменті репресованих і політичних в'язнів Личаківського Цвинтаря у Львові.

За представленням Економічного Товариства Польща-Україна 13 жовтня 1999 року Теодозій Старак був посмертно відзначений Командорським Хрестом Ордену Заслуги ПР. Відзнаку вдові, українській поетесі Любові Горбенко, вручили 19 березня 2002 в Ратуші у Львові від імені уряду Польської Республіки Анджей Росінський і Збіґнєв Місяк. Теодозій Старак — єдиний, окрім пізнішого посла України в Польщі Дмитра Павличка (поета і дисидента), громадянин України, відзначений подібною нагородою.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Słownik polsko-ukraiński, Львів 1998; ISBN 5-7773-0884-8
  • Літаючий амбасадор. Теодозій Старак: особистість, Львів 2001; ISBN 5-7773-0450-8 

Посилання[ред. | ред. код]