Стенлі Метьюз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стенлі Метьюз
Stanley Matthews 1962 (crop).jpg
Стенлі Метьюз у 1962 році
Особові дані
Народження 1 лютого 1915(1915-02-01)
  Генлі, Стаффордшир, Англія
Смерть 23 лютого 2000(2000-02-23) (85 років)
  Сток-он-Трент, Англія
Зріст 174 см
Вага 69 кг
Прізвисько Чарівник дриблінгу,
Перший джентльмен футболу
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція правий крайний нападник,
правий атакувальний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1932—1947 Англія «Сток Сіті» 259 (51)
1947—1961 Англія «Блекпул» 379 (17)
1961—1965 Англія «Сток Сіті» 59 (3)
Всього 697 (71)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1934–1957 Англія Англія 54 (11)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1967—1968 Англія «Порт Вейл»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сте́нлі Ме́тьюз (*1 лютого 1915, Генлі, Англія — †23 лютого 2000, Сток-он-Трент, Англія) — англійський футболіст. Його вважають одним з найвидатніших гравців у історії англійського футболу, він став першим футболістом, який удостоївся лицарського звання. Відомий своєю джентльменською поведінкою. Зіграв більше 700 ігор і не отримав жодного попередження. Його також було занесено до Англійської футбольної зали слави (англ. English Football Hall of Fame) у 2002 році.

Прославився своїм футбольним довголіттям — дебютувавши за національну збірну Англії у 19 річному віці, він виступав за неї протягом 27 років (до і після Другої світової війни), брав участь у чемпіонаті світу 1950 року. Останню гру за збірну Англії провів у 1957-му, у 42-річному віці. Історичний, перший лауреат «Золотого м'яча» (1956) — цю нагороду для найкращого футболіста Європи Меттьюз отримав у 41-річному віці. Розширив діапазон дія крайнього нападника — він відзначався точними пасами, технікою і розумними діями на фланзі. До того крайні нападники діяли значно шаблонніше і простіше. Виділявся блискучою технікою, великим набором обманних рухів і високою швидкістю.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї англійського боксера Джека Метьюза, який виступав у найлегшій вазі, був третім з його чотирьох синів. З дитинства виявляв хороші здібності до спортивних ігор. У 13 років він зіграв перший міжнародний матч на рівні шкільних команд, після чого був помічений клубом «Сток Сіті», куди був зарахований на канцелярську посаду після закінчення школи.

До 17 років він пробився до основного складу команди. У 20 років він одружився на дочці свого тренера — Джиммі Волленса, з яким незабаром відкрив спільний магазин. Дебютував за збірну Англії 29 вересня 1934 року в грі проти Уельсу (4:0). Всього за збірну провів 54 матчі, в тому числі, один на чемпіонаті світу 1950 року, і два на чемпіонаті світу 1954 року. Останній матч провів 15 травня 1957 року в рамках відбіркового турніру до чемпіонату світу 1958 року. На той момент йому було 42 роки і 102 дні і це рекорд для збірної Англії. Також рекордним за тривалістю є весь період його виступів за першу команду країни (1934—1957, майже 23 роки).

Друга світова війна перервала кар'єру футболіста з 24 до 30 років, а сам Метьюз вступив в ряди Королівських ВПС, служив під Блекпулом. Однак, це не завадило йому провести 29 неофіційних матчів, забивши 2 м'ячі, за збірну Англії і взяти участь в 1943 році в розгромі шотландців (8:1) в Манчестері. Також він брав участь у матчах регіональних ліг, на запрошення таких клубів, як «Арсенал», «Кру Александра», «Манчестер Юнайтед», «Рейнджерс», «Рексем», «Грінок Мортон», «Стенхаузмур» та Блекпул".

Стенлі Метьюз після перемоги у фіналі Кубка Англії 1953 року.

У 1947 році він орендував приватний готель у Блекпулі і перейшов до місцевого однойменного клубу, який викупив його 10 травня за 11 500 £. Стадіон команди «Блумфілд Роуд» розташовувався зовсім неподалік від неї. У 1948 році Метьюза визнали футболістом року в Англії (звання було присуджене вперше в історії). У нападі він склав сильний тандем з центрфорвардом Стеном Мортенсеном, для якого створював безліч небезпечних моментів. Тренер клубу Джо Сміт говорив Метьюзу: «Багато вважатиме мене божевільним, але хоч тобі і 37 років, я вважаю, що найкращий свій футбол ти ще не показав»[1].

Фінал кубка Англії 1953 року, в якому «Блекпул» переграв «Болтон Вондерерз» (4:3), був названий ім'ям Метьюза, хоча хет-триком відзначився саме Мортенсен. У 1956 році Стенлі став першим володарем Золотого м'яча.

У 1961 році нападник повернувся в свій рідний клуб, за який провів ще чотири сезони. Про високий рівень його гри в ті роки говорить хоча б повторне визнання його футболістом року в Англії в 1963 році, і це при тому, що команда виступала у другому по силі дивізіоні, ставши його чемпіоном. 6 лютого 1965 року Стенлі, якому за 5 днів до цього виповнилося 50 років, після річної перерви, пов'язаної з травмою коліна, знову вийшов на поле. Цей матч, в якому «Сток Сіті» переграв «Фулгем» (3:1), став останнім його офіційним матчем, причому, він забив гол. У тому ж році закінчив кар'єру, попрощавшись з футболом на домашньому стадіоні «Сток Сіті» «Вікторія Граунд». У прощальному матчі брали участь такі зірки світового футболу, як Альфредо Ді Стефано, Йозеф Масопуст, Ференц Пушкаш і Лев Яшин[2]. Королева Єлизавета II надала йому тоді лицарський титул, який вперше був присвоєний футболістові.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат Національний кубок Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1931—1932 Англія «Сток Сіті» 2 0 КА 0 0 2 0
1932—1933 15 1 КА 0 0 15 1
1933—1934 29 11 КА 4 4 33 15
1934—1935 36 10 КА 1 1 37 11
1935—1936 40 10 КА 5 0 45 10
1936—1937 40 7 КА 2 0 42 7
1937—1938 38 6 КА 3 0 41 6
1938—1939 36 2 КА 2 0 38 2
1939—1940 3 0 3 0
1945—1946 КА 8 0 8 0
1946—1947 23 4 КА 5 1 28 4
1947—1948 Англія «Блекпул» 33 1 КА 6 0 39 1
1948—1949 25 3 КА 3 0 28 3
1949—1950 31 0 КА 3 0 34 0
1950—1951 36 0 КА 8 0 44 0
1951—1952 18 1 КА 1 0 19 1
1952—1953 20 4 КА 7 1 27 5
1953—1954 30 2 КА 7 0 37 2
1954—1955 34 1 КА 1 0 35 1
1955—1956 36 3 КА 1 0 37 3
1956—1957 25 2 КА 4 0 29 2
1957—1958 28 0 КА 1 0 29 0
1958—1959 19 0 КА 6 0 25 0
1959—1960 15 0 КА 0 0 15 0
1960—1961 27 0 КА 1 0 28 0
1961—1962 2 0 КА 2 0 2 0
Усього за «Блекпул» 379 17 49 1 428 18
1961—1962 Англія «Сток Сіті» 18 2 КА 3 1 21 2
1962—1963 31 1 КА 0 0 31 1
1963—1964 9 0 КА 4 1 13 1
1964—1965 1 0 КА 0 0 1 0
Усього за «Сток Сіті» 318 54 37 8 355 62
Усього за 697 71 86 9 783 80

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Англія Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
29-9-1934 Кардіфф Уельс Уельс 0 – 4 Англія Англія Домашній чемпіонат 1
14-11-1934 Лондон Англія Англія 3 – 2 Італія Італія товариський матч -
4-12-1935 Лондон Англія Англія 3 – 0 Німеччина Німеччина товариський матч -
17-4-1937 Глазго Шотландія Шотландія 3 – 1 Англія Англія Домашній чемпіонат -
17-11-1937 Мідлсбро Англія Англія 2 – 1 Уельс Уельс Домашній чемпіонат 1
1-12-1937 Лондон Англія Англія 5 – 4 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч 3
9-4-1938 Лондон Англія Англія 0 – 1 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
14-5-1938 Берлін Німеччина Німеччина 3 – 6 Англія Англія товариський матч 1
21-5-1938 Цюрих Швейцарія Швейцарія 2 – 1 Англія Англія товариський матч -
26-5-1938 Париж Франція Франція 2 – 4 Англія Англія товариський матч -
22-10-1938 Кардіфф Уельс Уельс 4 – 2 Англія Англія Домашній чемпіонат 1
9-11-1938 Ньюкасл-апон-Тайн Англія Англія 4 – 0 Норвегія Норвегія товариський матч -
16-11-1938 Манчестер Англія Англія 7 – 0 Ірландія Ірландія Домашній чемпіонат 1
15-4-1939 Глазго Шотландія Шотландія 1 – 2 Англія Англія Домашній чемпіонат -
13-5-1939 Мілан Італія Італія 2 – 2 Англія Англія товариський матч -
18-5-1939 Белград Югославія Югославія 2 – 1 Англія Англія товариський матч -
12-4-1947 Лондон Англія Англія 1 – 1 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
18-5-1947 Цюрих Швейцарія Швейцарія 1 – 0 Англія Англія товариський матч -
25-5-1947 Лісабон Португалія Португалія 0 – 10 Англія Англія товариський матч 1
21-9-1947 Брюссель Бельгія Бельгія 2 – 5 Англія Англія товариський матч -
18-10-1947 Кардіфф Уельс Уельс 0 – 3 Англія Англія Домашній чемпіонат -
5-11-1947 Ліверпуль Англія Англія 2 – 2 Ірландія Ірландія Домашній чемпіонат -
10-4-1948 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 2 Англія Англія Домашній чемпіонат -
16-5-1948 Турин Італія Італія 0 – 4 Англія Англія товариський матч -
26-9-1948 Копенгаген Данія Данія 0 – 0 Англія Англія товариський матч -
9-10-1948 Белфаст Ірландія Ірландія 2 – 6 Англія Англія Домашній чемпіонат 1
10-11-1948 Бірмінгем Англія Англія 1 – 0 Уельс Уельс Домашній чемпіонат -
2-12-1948 Лондон Англія Англія 6 – 0 Швейцарія Швейцарія товариський матч -
9-4-1949 Лондон Англія Англія 1 – 3 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
2-7-1950 Ріо-де-Жанейро Іспанія Іспанія 1 – 0 Англія Англія ЧС 1950 -
7-10-1950 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 1 – 4 Англія Англія Домашній чемпіонат -
14-4-1951 Лондон Англія Англія 2 – 3 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
11-11-1953 Ліверпуль Англія Англія 3 – 1 Північна Ірландія Північна Ірландія Відбір до ЧС 1954 -
25-11-1953 Лондон Англія Англія 3 – 6 Угорщина Угорщина товариський матч -
17-6-1954 Базель Англія Англія 4 – 4 Бельгія Бельгія ЧС 1954 -
26-6-1954 Базель Уругвай Уругвай 4 – 2 Англія Англія ЧС 1954 -
2-10-1954 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 0 – 2 Англія Англія Домашній чемпіонат -
10-11-1954 Лондон Англія Англія 3 – 2 Уельс Уельс Домашній чемпіонат -
1-12-1954 Лондон Англія Англія 3 – 1 ФРН ФРН товариський матч -
2-4-1955 Лондон Англія Англія 7 – 2 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
15-5-1955 Париж Франція Франція 1 – 0 Англія Англія товариський матч -
18-5-1955 Мадрид Іспанія Іспанія 1 – 1 Англія Англія товариський матч -
22-5-1955 Порту Португалія Португалія 3 – 1 Англія Англія товариський матч -
22-10-1954 Кардіфф Уельс Уельс 2 – 1 Англія Англія Домашній чемпіонат -
9-5-1956 Лондон Англія Англія 4 – 2 Бразилія Бразилія товариський матч -
6-10-1956 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 1 – 1 Англія Англія Домашній чемпіонат 1
14-11-1956 Лондон Англія Англія 3 – 1 Уельс Уельс Домашній чемпіонат -
28-11-1956 Лондон Англія Англія 3 – 0 Югославія Югославія товариський матч -
5-12-1956 Вулвергемптон Англія Англія 5 – 2 Данія Данія Відбір до ЧС 1958 -
6-4-1957 Лондон Англія Англія 2 – 1 Шотландія Шотландія Домашній чемпіонат -
8-5-1957 Лондон Англія Англія 5 – 1 Ірландія Ірландія Відбір до ЧС 1958 -
15-5-1957 Копенгаген Данія Данія 1 – 4 Англія Англія Відбір до ЧС 1958 -
Усього Матчів 52 Голів 10

Характеристика гравця[ред. | ред. код]

На відміну від багатьох гравців того часу, Метьюз пильно стежив за своєю фізичною формою, регулярно здійснював пробіжки, підтримував здорову вагу, не пив[3] і не курив[4]. Він також серйозно ставився до підбору екіпіровки[5].

Жодного разу за кар'єру Метьюз не отримав жодного попередження[6], незважаючи на те, що проти нього самого регулярно грали жорстко або навіть грубо[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Пам'ятник Стенлі Метьюза у Сток-он-Тренті.

У 1934 році Метьюз одружився на Бетті Велланс, дочці тренера «Стока» Джиммі Велланса[8]. У пари народилися двоє дітей, Жан і Стенлі-молодший. У 1967 році під час турне з «Порт Вейл» по Чехословаччині футболіст познайомився з Мілою, яка працювала для команди перекладачкою[9]. Все ще одружений Метьюз був переконаний, що знайшов любов всього свого життя і вирішив розлучитися з Бетті. Він прожив з Мілою аж до її смерті в 1999 році. Після цього, за словами Леса Скотта, який допомагав Метьюзу писати автобіографію, «він вже не був таким як раніше»[6].

Метьюз помер у 2000 році під час відпочинку в Тенеріфе[10]. Щоб вшанувати пам'ять футболіста на вулиці Сток-он-Трента вийшло близько 100 тисяч осіб.

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Про Метьюза[ред. | ред. код]

Франц Бекенбауер заявляв, що при такій швидкості і навичках володіння м'ячем як у Метьюза, «майже ніхто не міг його зупинити»[11], а Джон Чарльз зазначав, що він краще, ніж хто-небудь виконував навіси, навіть притому, що грав у часи, коли м'ячі були незручними і важкими[12].

Англійський футбольний журналіст Брайан Гленвілл писав:

«Він був моїм героєм, він досі мій герой. Жоден інший футболіст не приносив мені стільки ж задоволення своєю грою; його незрівнянна техніка, витончена гнучкість, невловимість привида. У кожному матчі на полі була фігура, якій хотілось щиросердно співчувати – це був захисник, що змушений грати проти нього. Протягом 15 років люди йшли на стадіон аби, як вони припускали, побачити цього генія "востаннє". Але він грав і грав, і було непросто повірити, коли день прощання дійсно настав.»[13]

Після смерті англійця про нього так висловився легендарний Пеле:

«Нас покинула людина, яка навчила нас усіх, як треба грати у футбол…»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стенлі Метьюз | Золотий м'яч 1956. gold-ball.com. Процитовано 2016-05-05. 
  2. Sir Stanley Matthews's Testimonial remembered. BBC News. 2005. Процитовано 9 August 2007. 
  3. Matthews, Scott, 2000, с. 439
  4. Matthews, Scott, 2000, с. 434
  5. Matthews, Scott, 2000, с. 338
  6. а б Matthews, Scott, 2000, с. 596
  7. Matthews, Scott, 2000, с. 290
  8. Matthews, Scott, 2000, с. 51
  9. Matthews, Scott, 2000, с. 557
  10. Sir Stanley Matthews 1915-2000: A Potteries hero (en). Birmingham Post. 2000. Процитовано 2014-11-24. 
  11. Matthews, Scott, 2000, с. 600
  12. Matthews, Scott, 2000, с. 601
  13. Слободяник, Тарас. Стенлі Метьюз | Золотий м'яч 1956. http://gold-ball.com.ua (українська). 

Посилання та література[ред. | ред. код]

  • France Football — Classement-1956(фр.)
  • Малов В. И. 100 великих футболистов. — Москва: Вече, 2004. — 432 с. (серия «100 великих») ISBN 5-9533-0265-7
  • «Великие сборные» (Приложение к еженедельнику «Футбол») № 12, грудень 2006