Фабіо Каннаваро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Фабіо Каннаваро
Fabio Cannavaro 2011.jpg
Особові дані
Повне ім'я Фабіо Каннаваро
Народження 13 вересня 1973(1973-09-13) (44 роки)
  Неаполь
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992—1995
1995—2002
2002—2004
2004—2006
2006—2009
2009—2010
2010—2011
Італія Наполі
Італія Парма
Італія Інтернаціонале
Італія Ювентус
Іспанія Реал (Мадрид)
Італія Ювентус
ОАЕ Аль-Аглі
58 (1)
212 (4)
50 (2)
74 (6)
94 (0)
27 (0)
16 (2)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1997—2010 Італія Італія 136 (2)
Тренерська діяльність**
2013—2014 ОАЕ «Аль-Аглі» (асист.)
2014—2015 КНР «Гуанчжоу Евергранд»
2015—2016 Саудівська Аравія «Аль-Наср» (Ер-Ріяд)
2016— КНР «Тяньцзінь Сунцзян»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Фа́біо Каннава́ро (*13 вересня 1973, Неаполь) — колишній італійський футболіст, капітан і центральний захисник збірної Італії з футболу. Чемпіон світу 2006 року. Кращий футболіст світу 2006 року. Старший брат Паоло Каннаваро

Швидкий, добре читав гру, попри невисокий зріст (176 см) непогано грав головою.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13 вересня 1973 року у Неаполі. Кумири юного Фабіо — Дієґо Марадона та Чиро Феррара.

Почав грати у футбол у восьмирічному віці. Вже через три роки потрапив у футбольну школу «Наполі». Подавав м'ячі футболістам під час матчів цього клубу, в тому числі і знаменитому Дієго Марадоні. За основну команду клубу Фабіо дебютував у сезоні 1992/93, а всього в «Наполі» він провів три сезони.

У 1995-му захисник перебрався в Парму, де до нього прийшли і перші трофеї. Разом з клубом Фабіо двічі вигравав Кубок Італії, а також Суперкубок і Кубок УЄФА. Всього за пармезанців він виступав протягом семи сезонів, провівши за цей час тільки в Серії А 212 матчів і відзначившись у них 5 голами.

22 лютого 1997 року дебютував у збірній Італії.

Влітку 2002-го футболіст пішов на підвищення і перебрався в Інтернаціонале, однак у міланському клубі кар'єра Фабіо не вдалася. Так, у першому своєму сезоні в «нерадзуррі» футболіст дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів, проте велику частину наступного він пропустив через травму.

Після чемпіонату світу та корупційних скандалів навколо «Ювентуса» влітку 2006 перебрався до мадридського «Реала». Влітку 2009 року повернувся до «Ювентуса». 8 листопада 2009 року Каннаваро провів свій 400-й матч в Серії A[1].

2 червня 2010 року Каннаваро перейшов в клуб «Аль-Ахлі» (Дубай), підписавши контракт на два роки[2]. Сам Фабіо хотів завершити кар'єру в «Наполі», де починав грати, але керівництво клубу не хотіло підписувати контракт із захисником[3].

25 червня 2010 року Каннаваро оголосив, що завершує кар'єру у збірній, у складі якої зіграв 136 матчів, що є рекордом[4].

9 липня 2011 року Фабіо оголосив про завершення професійної кар'єри гравця через травму коліна[5]. У 2012 році планувалася його участь у новій футбольній лізі Індії — Бенгальській прем'єр-лізі[6], проте цей турнір, так і не стартував.

У 2012 році отримав кваліфікацію «професійний тренер другої категорії». Це стало можливим завдяки спеціальним курсам, які колишня зірка Серії A пройшла в кінці весни — початку літа 2012 року.

Після його виходу на пенсію, 25 серпня 2011 року Каннаваро був призначений технічним консультантом «Аль-Ахлі»[7]. У липні 2013 року став новим головним тренером «Аль-Аглі»[8], з яким виграв Про-Лігу ОАЕ і Кубок Ліги ОАЕ.

У червні 2014 року Каннаваро був пов'язаний з тренерським штабом клубу «Реал Мадрид», де мав замінити Зінедіна Зідана як помічника тренера Карло Анчелотті. Тим не менше на цю посаду був приначений Фернандо Єрро.

5 листопада 2014 року Каннаваро був названий новим головним тренером клубу китайської Суперліги «Гуанчжоу Евергранд»[9], замінивши іншого італійця Марчелло Ліппі. 4 червня 2015 року «Гуанчжоу» несподівано оголосив, що Каннаваро був замінений на Луїс Феліпе Сколарі після матчу Суперліги проти «Тяньцзинь Теда»[10][11].

24 жовтня 2015 року Каннаваро був призначений новим головним тренером клубу Саудівської Аравії «Аль-Наср» (Ер-Ріяд)[12], замінивши Хорхе да Сілву. 11 лютого 2016 року Каннаваро скасував свій контракт з «Аль-Насром»[13].

9 червня 2016 року Каннаваро став новим менеджером клубу «Тяньцзінь Сунцзян», замінивши Вандерлея Лушембурго[14], і в тому ж році виграв з командою другий дивізіон Китаю, вивівши її до Суперліги[15].

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

Італія «Парма»

Іспанія «Ювентус»

Іспанія «Реал Мадрид»

Італія Збірна Італії

Особисті[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Каннаваро провів 400-й матч в серії A
  2. Дубайський «Аль-Ахлі» підтвердив перехід Каннаваро
  3. Фабіо Каннаваро: «Перехід у „Наполі“ був неможливий із-за байдужості керівництва клубу»
  4. Каннаваро заявив про завершення кар'єри в збірній Італії
  5. Фабіо Каннаваро оголосив про завершення кар'єри
  6. Каннаваро, Креспо, Пірес і Фаулер продовжать кар'єру в Індії Новину на сайті Sports.ru від 14 січня 2012 року
  7. Fabio Cannavaro starting as ambassador for Dubai-based club Al Ahli. Take Dubai.com. 25 August 2011. 
  8. Cosmin Olaroiu confirmed as Al Ahli coach on three-year deal. alahliclub.ae (official website). 6 July 2013. 
  9. Agence France-Presse. Fabio Cannavaro officially leaves Al Ahli Dubai, takes Guangzhou Evergrande helm - The National. Процитовано 16 June 2015. 
  10. 广州恒大淘宝足球俱乐部-关于卡纳瓦罗先生不再担任广州恒大淘宝足球队执行主教练的公告. Процитовано 16 June 2015. 
  11. 广州恒大淘宝足球俱乐部-关于聘任斯科拉里先生担任广州恒大淘宝足球队主教练的公告. Процитовано 16 June 2015. 
  12. Al-Nassr hire Cannavaro | Football Italia. football-italia.net. Процитовано 7 February 2016. 
  13. Fabio Cannavaro saluta l'Arabia: rescissione consensuale con l'Al Nassr (it). Goal.com. 11 February 2016. Процитовано 11 February 2016. 
  14. 天津权健官宣卡纳瓦罗挂帅 有信心带队升中超 (Chinese). QQ.com. 9 June 2016. Процитовано 9 June 2016. 
  15. Tianjin and Guizhou win promotion to the Chinese Super League. South China Morning Post. 22 October 2016. Процитовано 22 October 2016. 
  16. «Ювентус» був позбавлений двох чемпіонських титулів 2005 і 2006 років

Джерела[ред.ред. код]

  • Тижневик «Футбол» № 33(463) 2006 р.

Посилання[ред.ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.