Астат
Астат, At (англ. astatine, нім. Astat) — неметалічний радіоактивний хімічний елемент, атомний номер 85, атомна маса 210.
Зміст
Загальний опис[ред. | ред. код]
Відноситься до групи галогенів, у природі зустрічається дуже рідко. Астат дуже нестабільний, має багато ізотопів.
Має ізотопи з атомною масою 202—219, із них найбільші періоди піврозпаду мають At211 (7,5 год.) і At210 (8,3 год.). Астат вперше одержано штучно 1940 бомбардуванням бісмуту α-частинками. Астат за хімічними властивостями подібний до галогенів і до металів.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше астат був отриманий штучно у 1940 Д. Корсоном, К. Р. Маккензі та Е. Сеґре (Каліфорнійський університет у Берклі). Для синтезу ізотопу 211At вони опромінювали бісмут альфа-частинками.
У 1943—1946 ізотопи астату були виявлені в складі природних радіоактивних елементів.
Походження назви[ред. | ред. код]
Від грец. ἀστατέω — бути нестійким. Через його радіоактивний розпад.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Рідкісний. У поверхневому шарі земної кори товщиною 1,6 км міститься бл. 70 мг астату[5]. Ізотопи астату радіоактивні, вони недовгоживучі, і період їхнього напіврозпаду становить 5—8 годин.
Отримання[ред. | ред. код]
Отримують опроміненням металевого бісмуту чи торію α-частинками високої енергії з наступним відділенням астату співосадженням, екстракцією, хроматографією або дистиляцією на платинову пластинку.
- .
Фізичні властивості[ред. | ред. код]
Зважаючи на малу кількість доступної для вивчення речовини, фізичні властивості цього елемента погано вивчені і, як правило, побудовані на аналогіях з доступнішими елементами.
Астат — тверда речовина синьо-чорного кольору, за зовнішнім виглядом схожий на йод[6]. Для нього характерно поєднання властивостей неметалів (галогенів) і металів (полоній, свинець тощо). Як і йод, астат добре розчиняється в органічних розчинниках і легко ними екстрагується. За леткістю трохи поступається йоду, але також може легко переганятися[6].
Температура плавлення 302 °C, кипіння (сублімації) 337 °C.
Хімічні властивості[ред. | ред. код]
За властивостями астат найбільше нагадує йод: переганяється, екстрагується чотирьоххлористим вуглецем CCl4 з водних розчинів, відновлюється цинком або сірчистим газом до астатид-йона At−:
- ,
який з йонами срібла утворює нерозчинний астатид срібла AgAt. Останній кількісно співоосаджується з йодидом срібла як носій. Астатат-йон AtO−3 утворюється при окисненні астатид-йона перйодатною кислотою H5IO6 або церієм(IV):
Формалізований запис цього рівняння відповідає умові електронейтральності. Фактично йони Ce (IV) існують у вигляді гідратованих йонів [Ce(H2O)n]4, які відщіплюють йон водню і, за винятком дуже кислих розчинів (рН~1), далі піддаються гідролізу і полімеризації. Йони AtO3− кількісно співоосаджуються з нерозчинними у воді Pb(IO3)2.
Біологічна роль[ред. | ред. код]
Навіть фізіологічно астат поводить себе подібно до йоду — наприклад, концентрується в щитовидній залозі. Оскільки астат супроводжує йод, то це дозволяє разом з препаратами йоду вводити радіоактивний астат і використовувати його при радіотерапії ракових пухлин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Astatine: radii of atoms and ions(англ.)
- ↑ About Astatine(англ.)
- ↑ Astatine: physical properties(англ.)
- ↑ Astatine(англ.)
- ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1.
- ↑ а б Школьная энциклопедия. Химия. Москва, Дрофа, 2003 год.
Джерела[ред. | ред. код]
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
![]() |
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |