Тімірязєв Климент Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Климент Аркадійович Тімірязєв
рос. Климент Аркадьевич Тимирязев
Тімірязєв Климент Аркадійович.jpg
К. А. Тімірязєв
Народився 22 травня (3 червня) 1843(1843-06-03)
Петербург, Російська імперія
Помер 28 квітня 1920(1920-04-28) (76 років)
Москва, Російська РФСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство Російська імперія і Радянська Росія[d]
Національність росіянин
Діяльність природознавець, біолог, фізіолог
Відомий один з основоположників російської фізіологічної школи
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Титул член-кореспондент Петербурзької АН1890)
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Климе́нт Арка́дійович Тіміря́зєв (рос. Климент Аркадьевич Тимирязев; *22 травня (3 червня) 1843(18430603), Петербург, Російська імперія — 28 квітня 1920, Москва, Російська РФСР) — російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської і радянської школи фізіологів рослин; член-кореспондент РАН (1917 рік; член-кореспондент Петербурзької АН з 1890 року).

Життєпис[ред.ред. код]

Климент Аркадійович Тімірязєв народився в Петербурзі у 1843. Початкову освіту отримав удома. В 1866 році закінчив Петербурзький університет як вільний слухач (оскільки 1861 року Тімірязєва виключили з університету за участь у студентських заворушеннях).

У 186870 роках Тімірязєв навчався і працював за кордоном в лабораторіях німецьких (К.Гірхофа, Г.Гельмгольца, Р.Бунзена, Ф.Гофмейстера) та французьких (П.Бертло, Ж.Буссенго, К.Бернара) вчених.

Повернувшись до Росії, Тімірязєв захистив дисертацію на тему: «Спектральний аналіз хлорофілу», і в 1871 році його було призначено на професорську посаду у Петровську сільськогосподарську академію в Москві.

Протягом 187092 років Тімірязєв викладав ботаніку у Московській сільськогосподарській академії, з 1875 р. — ординарний професор, з 1877 р. — завідувач першою в Росії кафедрою анатомії і фізіології рослин, одночасно з 1877 р. — професор Московського університету.

У 1911 році залишив Московський університет (на знак протесту проти дій міністра освіти Кассо)

Останні 10 років Тімірязєв займався лише науковою та літературно-публіцистичною діяльністю. Відомо, що він гаряче вітав більшовицький Жовтневий переворот 1917 року, а у рік смерті (1920) навіть був обраний робітниками депутатом московської ради.

Вчений помер 28 квітня 1920 року в Москві від тяжкої двобічної крупозної пневмонії.

Наукова діяльність і вшанування Тімірязєва[ред.ред. код]

Наукові погляди Тімірязєва[ред.ред. код]

Першу наукову працю 25-річний К. А. Тімірязєв надрукував якраз перед закордонним відрядженням — «Прилад для дослідження розкладу вуглекислоти» (рос. Прибор для исследования разложения углекислоты, 1868).

Наукові праці Тімірязєва, що вирізняються стрункістю структури, чіткістю і послідовністю викладення фактичного матеріалу, присвячені експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу. Тімірязєв встановив, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії; інтенсивність фотосинтезу тісно пов'язана з інтенсивністю світла. Тімірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, а й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши тим самим розвиток сучасної науки.

К. А. Тімірязєв за роботою

Дослідження Тімірязєва енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв'язок живої та неживої матерії в процесі кругообігу речовин і енергії в природі. К. А. Тімірязєв порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла свій розвиток у сучасній науці.

Тімірязєв розробляв також питання водного режиму та мінерального живлення рослин; у впровадженні досягнень фізіології рослин і агрохімії в сільськогосподарську практику вчений бачив основи раціонального землеробства.

Крім теоретичних досліджень, до заслуг Тімірязєва варто віднести практичні успіхи — він першим запровадив у Російській імперії дослідження з окультуренням рослин у штучних ґрунтах. Саме задля цього у Петровській сільськогосподарській академії було влаштовано першу теплицю, досвід організації якої вчений перейняв, навчаючись у Німеччині.

Тімірязєв був у Росії одним з найпослідовніших прихильників, пропагандистів і теоретиків дарвінізму. Вчений уточнив значення багатьох його важливих понять, захищав вчення Чарлза Дарвіна в публічних лекціях і друкованих працях. Тімірязєв став першим вченим з Російської Імперії, якому доручили прочитати у Великій Британії так звану Круніанську лекцію[en], яку Лондонське королівське товариство (англ. The President, Council, and Fellows of the Royal Society of London for Improving Natural Knowledge) разом з Королівським медичним коледжем (англ. Royal College of Physicians) щорічно присвячує найзначнішому відкриттю в галузі природознавства згідно заповіту доктора Вільяма Круна[en]. Тімірязєв прочитав таку лекцію на тему «Про космічну роль рослини» у 1903 році, де зокрема висунув положення стосовно дії світла на рослину — «асиміляція лише при відносно малих напруженнях світла зростає пропорційно кількості його, але потім відстає від нього і досягає максимуму при напрузі, приблизно рівній половині напруги сонячного променя, що падає на лист у нормальному напрямку. Подальше зростання напруги вже не супроводжується посиленням асиміляції світла».

Вибрана бібліографія творів Тімірязєва[ред.ред. код]

Професорський корпус Московського університету, обведено обличчя К. А. Тімірязєва, 1911

Твори Тімірязєва публікувались як окремими виданнями, так і в складі наукових збірників:

  • «Публичные лекции и речи», М., 1888
  • «Некоторые основные задачи современного естествознания», М., 1895
  • «Земледелие и физиология растений» М., 1893
  • «Чарлз Дарвин и его учение» випуск 4., М., 1898
  • «Жизнь растения», М., 1898
  • Сочинения, т.1-10, М., 1937-40
  • Вибрані твори, т.1-4., К.-Х., 1949-50 (укр.)
  • Наука и демократия., М., 1963

Вшанування Тімірязєва[ред.ред. код]

К. А. Тімірязєву були присуджені звання член-кореспондента Академії наук, почесного члена Санкт-Петербурзького університету, багатьох наукових і громадських товариств і організацій. Почесним професором зробив Тімірязєва також і Харківський університет.

Нині ім'я Тімірязєва носить Російський Державний аграрний університет (колишня сільгоспакадемія). У Москві є вулиця Тімірязєва, район «Тімірязєвка», станція Московського метро імені Тімірязєва (відкрито у 1991 році).

В Україні, утворені від імені вченого, популярними є топоніми Тімірязєве і Тімірязєвка. А вулиці, названі на честь К. А. Тімірязєва, є у Києві, Львові, Харкові, Запоріжжі, Ужгороді, Вінниці, Луганську та багатьох інших містах.

У 1931 році на миколаївському суднобудівному заводі імені 61 комунара був спущений на воду теплохід «Тімірязєв».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 1920 році К. А. Тімірязєв один з перших примірників своєї праці «Наука і демократія» вислав В.Леніну.
  • Критичні відгуки при загальній зацікавленості генетикою К. А. Тімірязєвим були достатньою підставою для несумлінного використання творчості вченого прибічниками Т. Д. Лисенка у 1930—50-і роки у боротьбі з генетиками.
  • Якщо назви поселень з використанням прізвища Тімірязєва популярні виключно в Криму і на Лівобережжі України, то назви вулиць Тімірязєва є частими у Західній Україні; а в Києві, на відміну від більшості міст країни, взагалі офіційно прийнятою назвою вулиці є Тимірязєвська.

Джерела, посилання література[ред.ред. код]