Тімірязєв Климент Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Климент Аркадійович Тімірязєв
рос. Климент Аркадьевич Тимирязев
Тімірязєв Климент Аркадійович.jpg

К. А. Тімірязєв
Народився 22 травня (3 червня) 1843(1843-06-03)
Петербург, Російська імперія
Помер 28 квітня 1920(1920-04-28) (76 років)
Москва, Російська РФСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag the Russian SFSR (1918).svg Радянська Росія
Національність росіянин
Діяльність природознавець, біолог, фізіолог
Відомий один з основоположників російської фізіологічної школи
Alma mater  • Санкт-Петербурзький державний університет
 • Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Титул член-кореспондент Петербурзької АН1890)
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова і Імператорський Московський університет[d]
Рід House of Timiryazev[d]
Діти Q4457408?

Климе́нт Арка́дійович Тіміря́зєв (рос. Климент Аркадьевич Тимирязев; *22 травня (3 червня) 1843(18430603), Петербург, Російська імперія — 28 квітня 1920, Москва, Російська РФСР) — російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської і радянської школи фізіологів рослин; член-кореспондент РАН (1917 рік; член-кореспондент Петербурзької АН з 1890 року).

Життєпис[ред.ред. код]

Климент Аркадійович Тімірязєв народився в Петербурзі у 1843. Початкову освіту отримав удома. В 1866 році закінчив Петербурзький університет як вільний слухач (оскільки 1861 року Тімірязєва виключили з університету за участь у студентських заворушеннях).

У 186870 роках Тімірязєв навчався і працював за кордоном в лабораторіях німецьких (К.Гірхофа, Г.Гельмгольца, Р.Бунзена, Ф.Гофмейстера) та французьких (П.Бертло, Ж.Буссенго, К.Бернара) вчених.

Повернувшись до Росії, Тімірязєв захистив дисертацію на тему «Спектральний аналіз хлорофілу», і в 1871 році його було призначено на професорську посаду у Петровську сільськогосподарську академію в Москві.

Протягом 187092 років Тімірязєв викладав ботаніку у Московській сільськогосподарській академії, з 1875 р. — ординарний професор, з 1877 р. — завідувач першою в Росії кафедрою анатомії і фізіології рослин, одночасно з 1877 р. — професор Московського університету.

У 1911 році залишив Московський університет (на знак протесту проти дій міністра освіти Кассо)

Останні 10 років Тімірязєв займався лише науковою та літературно-публіцистичною діяльністю. Відомо, що він гаряче вітав більшовицький Жовтневий переворот 1917 року, а у рік смерті (1920) навіть був обраний робітниками депутатом московської ради.

Вчений помер 28 квітня 1920 року в Москві від тяжкої двобічної крупозної пневмонії.

Наукова діяльність і вшанування Тімірязєва[ред.ред. код]

Наукові погляди Тімірязєва[ред.ред. код]

Першу наукову працю 25-річний К. А. Тімірязєв надрукував якраз перед закордонним відрядженням — «Прилад для дослідження розкладу вуглекислоти» (рос. Прибор для исследования разложения углекислоты, 1868).

Наукові праці Тімірязєва, що вирізняються стрункістю структури, чіткістю і послідовністю викладення фактичного матеріалу, присвячені експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу. Тімірязєв встановив, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії; інтенсивність фотосинтезу тісно пов'язана з інтенсивністю світла. Тімірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, а й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши тим самим розвиток сучасної науки.

К. А. Тімірязєв за роботою

Дослідження Тімірязєва енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв'язок живої та неживої матерії в процесі кругообігу речовин і енергії в природі. К. А. Тімірязєв порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла свій розвиток у сучасній науці.

Тімірязєв розробляв також питання водного режиму та мінерального живлення рослин; у впровадженні досягнень фізіології рослин і агрохімії в сільськогосподарську практику вчений бачив основи раціонального землеробства.

Крім теоретичних досліджень, до заслуг Тімірязєва варто віднести практичні успіхи — він першим запровадив у Російській імперії дослідження з окультуренням рослин у штучних ґрунтах. Саме задля цього у Петровській сільськогосподарській академії було влаштовано першу теплицю, досвід організації якої вчений перейняв, навчаючись у Німеччині.

Тімірязєв був у Росії одним з найпослідовніших прихильників, пропагандистів і теоретиків дарвінізму. Вчений уточнив значення багатьох його важливих понять, захищав вчення Чарлза Дарвіна в публічних лекціях і друкованих працях. Тімірязєв став першим вченим з Російської Імперії, якому доручили прочитати у Великій Британії так звану Круніанську лекцію[en], яку Лондонське королівське товариство (англ. The President, Council, and Fellows of the Royal Society of London for Improving Natural Knowledge) разом з Королівським медичним коледжем (англ. Royal College of Physicians) щорічно присвячує найзначнішому відкриттю в галузі природознавства згідно заповіту доктора Вільяма Круна[en]. Тімірязєв прочитав таку лекцію на тему «Про космічну роль рослини» у 1903 році, де зокрема висунув положення стосовно дії світла на рослину — «асиміляція лише при відносно малих напруженнях світла зростає пропорційно кількості його, але потім відстає від нього і досягає максимуму при напрузі, приблизно рівній половині напруги сонячного променя, що падає на лист у нормальному напрямку. Подальше зростання напруги вже не супроводжується посиленням асиміляції світла».

Вибрана бібліографія творів Тімірязєва[ред.ред. код]

Професорський корпус Московського університету, обведено обличчя К. А. Тімірязєва, 1911

Твори Тімірязєва публікувались як окремими виданнями, так і в складі наукових збірників:

  • «Публичные лекции и речи», М., 1888
  • «Некоторые основные задачи современного естествознания», М., 1895
  • «Земледелие и физиология растений» М., 1893
  • «Чарлз Дарвин и его учение» випуск 4., М., 1898
  • «Жизнь растения», М., 1898
  • Сочинения, т.1-10, М., 1937-40
  • Вибрані твори, т.1-4., К.-Х., 1949-50 (укр.)
  • Наука и демократия., М., 1963

Вшанування Тімірязєва[ред.ред. код]

К. А. Тімірязєву були присуджені звання член-кореспондента Академії наук, почесного члена Санкт-Петербурзького університету, багатьох наукових і громадських товариств і організацій. Почесним професором зробив Тімірязєва також і Харківський університет.

Нині ім'я Тімірязєва носить Російський Державний аграрний університет (колишня сільгоспакадемія). У Москві є вулиця Тімірязєва, район «Тімірязєвка», станція Московського метро імені Тімірязєва (відкрито у 1991 році).

В Україні, утворені від імені вченого, популярними є топоніми Тімірязєве і Тімірязєвка. А вулиці, названі на честь К. А. Тімірязєва, є у Києві, Дніпрі, Львові, Харкові, Запоріжжі, Ужгороді, Вінниці, Луганську та багатьох інших містах.

У 1931 році на Миколаївському суднобудівному заводі був спущений на воду теплохід «Тімірязєв».

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У 1920 році К. А. Тімірязєв один з перших примірників своєї праці «Наука і демократія» вислав В.Леніну.
  • Критичні відгуки при загальній зацікавленості генетикою К. А. Тімірязєвим були достатньою підставою для несумлінного використання творчості вченого прибічниками Т. Д. Лисенка у 1930—50-і роки у боротьбі з генетиками.
  • Якщо назви поселень з використанням прізвища Тімірязєва популярні виключно в Криму і на Лівобережжі України, то назви вулиць Тімірязєва є частими у Західній Україні; а в Києві, на відміну від більшості міст країни, взагалі офіційно прийнятою назвою вулиці є Тимірязєвська.

Джерела, посилання література[ред.ред. код]