Жалійка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жалійка
Zhaleika.svg
Інші назви Ріжок
Класифікація Духовий язичковий (гобоєвий)
Класифікація Горнбостеля-Закса 422.211.2
Подібні інструменти Сурма, Шоломія
CMNS: Жалійка у Вікісховищі

Жалійка або ріжок [1]  — слов'янський народний язичковий інструмент, відомий ще з часів Київської Русі. На вигляд «жалійка» як дерев'яна дудка, у кінець якої встромляється пищик. У верхній частині вона має 6-9 отворів. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовляється з коров'ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук[2]. Також за своїм звучанням «жалійка» дуже близька до волинки, однак монофонічна, тобто позбавлена додаткових бурдонних звуків.

Назва походить від слова «жалітись», оскільки інструмент часто-густо використовували у поховальних обрядах. В Україні поширена відносно мало, зате мала широкий вжиток у Білорусі. Стандартний стрій — діатонічний або натуральний, що й притаманно народним інструментам. Однак є варіації хроматичних жалійок із системою клапанів і без.

Почути жалійку можна в піснях українського етно-хаос гурту ДахаБраха. Також звуки жалійки — візитівка херсонського фольк-метал колективу Чур. Ще один приклад гри на жалійці простежується в пісні «Ім'янаречення» з альбому «Перехрестя двох вітрів» харківського фольк-метал гурту HASPYD.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Костомарова, Библиотека Имени Н. (четвер, 16 лютого 2017 р.). В країні музичних інструментів - BIBLIO-NIVKI. В країні музичних інструментів - BIBLIO-NIVKI. Процитовано 17 січня 2023. 
  2. Забуті українські інструменти. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.