Жалійка
 | |
| Інші назви | Ріжок |
|---|---|
| Класифікація | Духовий язичковий (гобоєвий) |
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 422.211.2 |
| Подібні інструменти | Сурма, Шоломія |
 Жалійка у Вікісховищі | |
Жалійка або ріжок[1] — слов'янський народний язичковий інструмент, відомий ще з часів Київської Русі. На вигляд «жалійка» як дерев'яна дудка, у кінець якої встромляється пищик. У верхній частині вона має 6–9 отворів. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовляється з коров'ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук[2]. Також за своїм звучанням «жалійка» дуже близька до волинки, однак монофонічна, тобто позбавлена додаткових бурдонних звуків.
Назва походить від слова «жалітись», оскільки інструмент часто-густо використовували у поховальних обрядах. В Україні поширена відносно мало, зате мала широкий вжиток у Білорусі. Стандартний стрій — діатонічний або натуральний, що й притаманно народним інструментам. Однак є варіації хроматичних жалійок із системою клапанів і без.
Почути жалійку можна в піснях українського етно-хаос гурту ДахаБраха. Також звуки жалійки — візитівка херсонського фольк-метал колективу Чур. Ще один приклад гри на жалійці простежується в пісні «Ім'янаречення» з альбому «Перехрестя двох вітрів» харківського фольк-метал гурту HASPYD.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Костомарова, Библиотека Имени Н. (четвер, 16 лютого 2017 р.). В країні музичних інструментів - BIBLIO-NIVKI. В країні музичних інструментів - BIBLIO-NIVKI. Процитовано 17 січня 2023.
- ↑ Забуті українські інструменти. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
|
