Баритон-саксофон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баритон-саксофон
Баритон-саксофон
Класифікація духовий музичний інструмент, аерофони
Класифікація Горнбостеля-Закса 422.212-71
(одноязичковий аерофон з клавішами)
Винахідник(и) Адольф Сакс
Розроблено 28 червня 1846
Діапазон
Подібні інструменти саксофон

Баритон-саксофон (англ. Baritone saxophone) — духовий музичний інструмент, різновид саксофону. Винайдений Адольфом Саксом у 1846 році[1]. Часто використовується в академічній музиці, джазі та військовій, переважно, маршовій музиці.

Опис[ред. | ред. код]

Баритон-саксофон має виразний густий, хрипкий звук. Його діапазон - близько 2,5 октав, належить до транспонуючих інструментів, стрій - мі-бемоль. У верхніх регістрах інструмент звучить придушено, найякісніше звуковидобування відбувається у середньому і нижньому регістрах. В оркестрах і ансамблях, як правило, його застосовують для виконання басових партій, але інструмент цілком підходить і для сольної гри, так що деякі саксофоністи віддають йому перевагу над іншими саксофонами. Доступно виконання композицій кантиленного характеру, гам, арпеджіо і пасажів.[2]

Баритон-саксофон складається з розтруба, корпусу та ески. На есці закріплюється мундштук, до нього за допомогою лігатури кріпиться язичок. Крім звичайних клавіш на інструменті існують і спеціальні великі клавіші, які відкривають для відтворення найнижчих нот. На корпусі є підпора для великого пальця і кільце для ременя, за допомогою якого підтримується вага інструменту (баритон-саксофон важить 7-16 кг).

Використання[ред. | ред. код]

У класичній музиці[ред. | ред. код]

Баритон-саксофон є стандартним інструментом в складі оркестру і саксофонного квартету. Найвідомішими композиціями, в яких прописані партії баритон-саксофона є: «Домашня симфонія» Ріхарда Штрауса, балет «Дерев'яний принц» Бели Бартока, Симфонія № 4 Чарлза Айвза, «Рапсодія в стилі блюз» Джоджа Гершвіна, «Gruppen» Карлгайнца Штокгайзена. В опері «Дияволи з Лудена» Кшиштофа Пендерецького використовуються два баритон-саксофони. Небагато є сольних композицій для баритон-саксофона, одна з них «концерт для квартету саксофонів і камерного оркестру» американського композитора Філіпа Гласса[3].

У джазі[ред. | ред. код]

Баритон-саксофон досить популярний у джазі, він присутній в стандартному складі біг-бендів (до 1940 років також активно застосовувався і басовий саксофон). Одним з піонерів джазу, який використовував баритон-саксофон як основний інструмент, був Гаррі Керні, учасник біг-бенду Дюка Еллінгтона.[4] У 1950-х роках найвідомішими джазовими баритон-саксофоністами були Джеррі Малліген, Сесіл Пейн та Пеппер Адамс. Серж Халов здобув славу своєю грою на баритон-саксофоні у стилі бібоп, а Пітер Броцман у фрі-джазі. Відомими баритон-саксофоністами також є Гам'єт Блюєтт (який також очолив гурт баритон-саксофоністів), Джон Сурман, Скотт Робінсон, Джеймс Картер, Стівен Док Купка з гурту «Tower of Power», Нік Бріньола, Гарі Смулян, Браян Ландрус, Ронні Кубер тощо.

В інших музичних жанрах[ред. | ред. код]

Баритон-саксофон також активно застосовується у військових маршах, фанку, блюзі, соулі, року.

У популярній культурі[ред. | ред. код]

У мультсеріалі «Сімпсони» Ліса Сімпсон грає на баритон-саксофоні. Її музику, як правило, виконує Террі Гаррінгтон.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Charles, Roger. The History of the Saxophone. Процитовано 5 October 2013. 
  2. Hadro, Andrew (November 18, 2014). Brands and Horns. JazzBariSax.com. Процитовано April 17, 2016. 
  3. Schwarm, Betsy. Concerto for Saxophone Quartet and Orchestra. Encyclopædia Britannica Inc. Процитовано 5 October 2013. 
  4. Cupper, Alain. About the Bari Sax. JazzBariSax.com. Процитовано April 17, 2016. 
  5. Harrington, Terry (2012). TERRY HARRINGTON - Lisa Simpson - The Simpsons. Theo Wanne Endorsers. Theo Wanne. Процитовано April 17, 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]