Освальдо Арділес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Освальдо Арділес
Освальдо Арділес
Освальдо Арділес
Особисті дані
Повне ім'я Освальдо Карлос Сесар Арділес
Народження 3 серпня 1952(1952-08-03)[1][2][3] (71 рік)
  Бель-Вілльd, Кордова, Аргентина
Зріст 169 см
Вага 62 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1973 Аргентина «Інституто» 14 (3)
1974 Аргентина «Бельграно» 16 (2)
1975–1977 Аргентина «Уракан» 113 (11)
1978–1988 Англія «Тоттенгем Готспур» 222 (16)
1982–1983 →  Франція «Парі Сен-Жермен» 14 (1)
1985 →  Австралія «Сейнт Джордж Сейнтс» 1 (0)
1988 Англія «Блекберн Роверз» 5 (0)
1988–1989 Англія «Квінз Парк Рейнджерс» 8 (0)
1989 США «Форт-Лодердейл Страйкерс» 5 (1)
1989–1991 Англія «Свіндон Таун» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1973–1982 Аргентина Аргентина 63 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1989–1991 Англія «Свіндон Таун»
1991–1992 Англія «Ньюкасл Юнайтед»
1992–1993 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
1993–1994 Англія «Тоттенгем Готспур»
1995 Мексика «Гвадалахара»
1996–1998 Японія «Сімідзу С-Палс»
1999 Хорватія «Кроація» (Загреб)
2000–2001 Японія «Йокогама Ф. Марінос»
2001 Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад»
2002–2003 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
2003–2005 Японія «Токіо Верді»
2006 Ізраїль «Бейтар» (Єрусалим)
2007 Аргентина «Уракан»
2008 Парагвай «Серро Портеньйо»
2012 Японія «Матіда Зельвія»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Освальдо Арділес (ісп. Osvaldo Ardiles; нар. 3 серпня 1952, Кордова) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Значну частину кар'єри провів у складі «Тоттенгем Готспур», з яким виграв два Кубка Англії і по одному Суперкубку Англії та Кубку УЄФА, а у 1993—1994 роках був менеджером клубу. Також протягом довгого часу був гравцем національної збірної Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1973 року виступами за «Інституто» з рідного міста, взявши участь у 14 матчах чемпіонату.

У сезоні 1974 року виступав за «Бельграно», після чого перейшов до «Уракана», де грав по 1978 рік.

Після перемоги на чемпіонаті світу 1978 року Освальдо Арділес і його партнер по команді Рікардо Хуліо Вілья були куплені в англійський «Тоттенгем Готспур». За Освальдо Арділеса «шпори» заплатили 300 000 фунтів — це була одна з найдорожчих угод на той час.

Відіграв за лондонський клуб наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Тоттенгем Готспур», був основним гравцем команди. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Англії, ставав володарем Суперкубка Англії та володарем Кубка УЄФА.

Не обійшлося в англійській кар'єрі Освальдо Арділес і без труднощів. У квітні 1982 року він відлетів з Лондона на батьківщину щоб зіграти за збірну, але повернутися в Англію зміг лише в грудні через війну Англії з Аргентиною за Фолклендські острови, яка відлучила Освальдо від футболу на понад вісім місяців. Повернувшись, Освальдо зіткнувся з цілою низкою травм, перша з яких — перелом ноги, ледь не коштувала йому кар'єри. Крім того про виступи хавбека за британський клуб мова на той момент не заходила. З одного боку, він міг зазнати обструкції з боку своїх співвітчизників, а з іншого, Оссі освистували вболівальники суперників «Тоттенхема». Тому лондонці були змушені на один сезон здати свого лідера в оренду французькому «Парі Сен-Жермену».

Через рік Арділес повернувся в столицю Англії та виступав за «шпор» до 37 років. Всього за «Тоттенгем Готспур» Освальдо Сезар Арділес провів 358 матчів у чемпіонаті Англії (16 голів), 32 гри (4 голи) на Кубок Англії, два з яких він виграв, 32 матчі (3 голи) у Кубку Англійської Ліги і 9 матчів (2 голи) в єврокубках.

1988 року Освальдо Арділес перейшов з «Тоттенгем Готспур» в «Блекберн Роверз». Пізніше аргентинець ще виступав у складах «Квінз Парк Рейнджерс» та «Форт-Лодердейл Страйкерс», проте в жодному з клубів надовго не затримувався.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Свіндон Таун» з Другого дивізіону, у якому протягом 1989—1991 років працював граючим тренером.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1975 року у різних країнах, чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни понад 50 матчів, забивши 8 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Тренерську професію Арділес почав освоювати в «Свіндон Таун», після того як колишній менеджер цього клубу Лу Макарі перейшов у «Вест Гем Юнайтед». Освальдо постарався прищепити «Свіндону» новий, нетиповий для нижчих англійських дивізіонів технічний стиль гри, який вболівальники назвали «самбою». При Арділесі команда часто використовувала дальні удари, жорстко зустрічала суперників у середині поля, намагалася атакувати за допомогою флангового дриблінгу.

Через десять місяців після того як «Свіндон» очолив Арділес, клуб домігся свого найвищого досягнення — посів четверте місце в другому дивізіоні та отримав право зіграти в плей-офф за вихід в елітний перший дивізіон, але там зазнав невдачі. На наступнийсезон ситуація повторилася: «Свіндон» знову пробився в плей-офф, але з другої спроби все ж завоював перепустку в еліту. Однак через десять днів з'ясувалося, що у «Свіндона» виникли серйозні фінансові проблеми через фінансові махінації і клуб залишився в Другому дивізіоні.

Тепер перед Арділесом, який залишився у клубі, поставили завдання зберегти прописку клубу, який був змушений розпродати усіх своїх лідерів. Команда Освальдо балансувала над зоною вильоту, але в лютому аргентинця покликали в виступаючий в тому ж другому дивізіоні «Ньюкасл Юнайтед» і він без вагань погодився. Правда, там його робота не була надто успішною і тривала тільки 12 місяців, після чого Арділес поступився своє місце Кевіну Кігану.

У червні 1992 року він прийняв «Вест-Бромвіч Альбіон». Йому вдалося забезпечити вихід клубу у Перший дивізіон, і всі вважали, що після цього успіху контракт з ним буде продовжений. Однак в «Тоттенгемі» вирішили повернути собі свій символ, і він пішов з Вест Броміча, під незадоволення вболівальників та керівництва[4]. Незважаючи на дуже гарний початок, сезон вийшов невдалим. Травми ключових гравців призвели до того, що «Тоттенгем» опинився на 15 місці. Наступний сезон обіцяв бути кращим, пов'язано це було з покупкою знаменитої «п'ятірки»: Тедді Шерінгем та Юрген Клінсманн у нападі, Нік Бармбі трохи позаду, Даррен Андертон на правому і Іліє Думітреску на лівому флангах. Однак, атакуючий стиль Арділес не приніс потрібних результатів[5]. І в жовтні 1994 року, після поразки 0:5 від «Ноттс Каунті» в Кубку Ліги, Арділес був звільнений з посади.

Після цього аргентинський фахівець недовго 1995 року був тренером в мексиканський «Гвадалахарі», після чого став на чолі клубу «Сімідзу С-Палс». В останньому Арділес провів три сезони, вигравши два кубки Японії і навіть був обраний тренером року.

Освальдо Арділес під час тренування «Бейтара» (Єрусалим). 2008 рік

1999 року Освальдо повернувся в Європу, ставши тренером«Кроації». І хоча в Загребі на його рахунку була видатна нічия з «Манчестер Юнайтед» в Лізі Чемпіонів, через політичні інтриги навколо команди Арділес був змушений піти з посади тренера, і знову відправитися на Далекий схід, до Японії. Цього разу він очолив клуб «Йокогама Ф. Марінос». Друга японська епопея Арділес була менш вдалою. Через постійне втручання керівництва клубу у справи тренера, команда виступала нестабільно, хоча і виграла 2000 року під керівництвом Арділеса чемпіонат Японії.

Наступним клубом, який тренував аргентинський фахівець, став «Аль-Іттіхад» з Саудівської Аравії. Спочатку справи там йшли добре, і команда не переставала вигравати матч за матчем. Але незабаром президент клубу, який запросив тренера, пішов з клубу, і новий президент, що не бажав, щоб в разі взяття золота чемпіонату, успіх приписали б його попередникові, повів свою політику, що почалася з звільнення тренера і всіх іноземних легіонерів.

Після цього 2002 року Арділес повернувся на батьківщину, до Аргентини, очоливши «Расинг» (Авельянеда), один з провідних клубів у країні. Спочатку, справи йшли непогано, але незабаром через нещастя, що сталося з батьком одного з провідних гравців клубу, Дієго Міліто, вся команда втратила концентрацію в грі, Расинг став втрачати позиції і винним в цьому зробили тренера, якого і звільнили наступного року[6].

Після цього Арділес знову повернувся до Японії, де протягом трьох років тренував «Токіо Верді», вигравши з ним Кубок Японії.

Після цього тренував ізраїльський «Бейтар» (Єрусалим), аргентинський"Уракан" та парагвайський «Серро Портеньйо», проте в жодному з клубів надовго не затримався.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був японський клуб «Матіда Зельвія», команду якого Освальдо Арділес очолював як головний тренер 2012 року.

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Чемпіонат Ліга
СезонКлубЛіга ІгриГоли
АргентинаЛіга
1973 Аргентина «Інституто» Прімера Дивізіон 14 3
1974 Аргентина «Бельграно» 16 2
1975 Аргентина «Уракан»
1976
1977
1978
АнгліяЛіга
1978/79 Англія «Тоттенгем Готспур» Перший дивізіон 38 3
1979/80 40 3
1980/81 36 5
1981/82 26 2
1982/83 2 0
ФранціяЛіга
1982/83 Франція «Парі Сен-Жермен» Дивізіон 1 14 1
АнгліяЛіга
1983/84 Англія «Тоттенгем Готспур» Перший дивізіон 9 0
1984/85 11 2
1985/86 23 1
1986/87 25 0
1987/88 28 0
1987/88 Англія «Блекберн Роверз» Другий дивізіон 5 0
1988/89 Англія «Квінз Парк Рейнджерс» Перший дивізіон 8 0
1989/90 Англія «Свіндон Таун» Другий дивізіон 2 0
1990/91 0 0
Країна Аргентина 143 16
Англія 253 16
Франція 14 1
Всього 410 33

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Тоттенгем Готспур»: 1980-81, 1981-82
«Тоттенгем Готспур»: 1981
«Тоттенгем Готспур»: 1983-84
Аргентина: 1978
«Форт-Лодердейл Страйкерс»: 1989

Як тренера[ред. | ред. код]

«Йокогама Ф. Марінос»: 2000
«Сімідзу С-Палс»: 1996
«Токіо Верді»: 2004
«Токіо Верді»: 2005

Особисті[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Король реггі» Боб Марлі називав Освальдо Арділеса своїм кумиром та вболівав за «Тоттенгем Готспур» через аргентинського півзахисника.
  • 7 лютого 2008 року Освальдо Арділес і його співвітчизник Рікардо Хуліо Вілья були включені в Зал Слави «Тоттенгема».
  • 1981 року Освальдо Арділес разом з Пеле, Боббі Муром і іншими відомими футболістами взяв участь у зйомках картини Джона Х'юстона "Втеча до свободи», що оповідає по матчі між союзними військовополоненими та нацистами під час Другої Світової війни
  • Однією з головних мрій «Оссі», або «Пітона», як його називали в Аргентині, — була виграти Кубок Англії. Цьому присвячена знаменита пісня фанів «Тоттенхем Хотспур» «Ossie's Dream».[7].
  • Протягом кар'єри очолював футбольні клуби восьми різних країн.
  • На чемпіонаті світу 1982 року Арділес виступав під 1-м номером. У той час у збірній Аргентини номера присвоювалися за алфавітом. Виняток було зроблено лише для Дієго Марадони, який грав під улюбленим 10-м номером. В 2006 ФІФА дозволила виступати на чемпіонатах світу під 1-м номером лише голкіперам.
  • Є єдиним аргентинцем, що потрапив в список 100 легенд Футбольної ліги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ BDFA
  4. ↑ Питон из «Тоттенхэма». Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013.
  5. ↑ Освальдо Ардилес. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013.
  6. ↑ Шанс Освальда Ардилеса. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013.
  7. ↑ Освальдо Ардилес

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Освальдо Арділес
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Освальдо_Арділес&oldid=41146584