Освальдо Арділес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Освальдо Арділес
Освальдо Арділес
Особисті дані
Повне ім'я Освальдо Карлос Сесар Арділес
Народження 3 серпня 1952(1952-08-03) (67 років)
  Кордова, Аргентина
Зріст 169 см
Вага 62 кг
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973 Аргентина «Інституто» 14 (3)
1974 Аргентина «Бельграно» 16 (2)
1975–1977 Аргентина «Уракан» 113 (11)
1978–1988 Англія «Тоттенгем Готспур» 222 (16)
1982–1983   Франція «Парі Сен-Жермен» 14 (1)
1985   Австралія «Сейнт Джордж Сейнтс» 1 (0)
1988 Англія «Блекберн Роверз» 5 (0)
1988–1989 Англія «Квінз Парк Рейнджерс» 8 (0)
1989 США «Форт-Лодердейл Страйкерс» 5 (1)
1989–1991 Англія «Свіндон Таун» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1973–1982 Аргентина Аргентина 63 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1989–1991 Англія «Свіндон Таун»
1991–1992 Англія «Ньюкасл Юнайтед»
1992–1993 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
1993–1994 Англія «Тоттенгем Готспур»
1995 Мексика «Гвадалахара»
1996–1998 Японія «Сімідзу С-Палс»
1999 Хорватія «Кроація» (Загреб)
2000–2001 Японія «Йокогама Ф. Марінос»
2001 Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад»
2002–2003 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
2003–2005 Японія «Токіо Верді»
2006 Ізраїль «Бейтар» (Єрусалим)
2007 Аргентина «Уракан»
2008 Парагвай «Серро Портеньйо»
2012 Японія «Матіда Зельвія»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Освальдо Арділес (ісп. Osvaldo Ardiles, нар. 3 серпня 1952, Кордова) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Значну частину кар'єри провів у складі «Тоттенгем Готспур», з яким виграв два Кубка Англії і по одному Суперкубку Англії та Кубку УЄФА, а у 1993—1994 роках був менеджером клубу. Також протягом довгого часу був гравцемнаціональної збірної Аргентини, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1973 року виступами за «Інституто» з рідного міста, взявши участь у 14 матчах чемпіонату.

У сезоні 1974 року виступав за «Бельграно», після чого перейшов до «Уракана», де грав по 1978 рік.

Після перемоги на чемпіонаті світу 1978 року Освальдо Арділес і його партнер по команді Рікардо Хуліо Вілья були куплені в англійський «Тоттенгем Готспур». За Освальдо Арділеса «шпори» заплатили 300 000 фунтів — це була одна з найдорожчих угод на той час.

Відіграв за лондонський клуб наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Тоттенгем Готспур», був основним гравцем команди. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Англії, ставав володарем Суперкубка Англії та володарем Кубка УЄФА.

Не обійшлося в англійській кар'єрі Освальдо Арділес і без труднощів. У квітні 1982 року він відлетів з Лондона на батьківщину щоб зіграти за збірну, але повернутися в Англію зміг лише в грудні через війну Англії з Аргентиною за Фолклендські острови, яка відлучила Освальдо від футболу на понад вісім місяців. Повернувшись, Освальдо зіткнувся з цілою низкою травм, перша з яких — перелом ноги, ледь не коштувала йому кар'єри. Крім того про виступи хавбека за британський клуб мова на той момент не заходила. З одного боку, він міг зазнати обструкції з боку своїх співвітчизників, а з іншого, Оссі освистували вболівальники суперників «Тоттенхема». Тому лондонці були змушені на один сезон здати свого лідера в оренду французькому «Парі Сен-Жермену».

Через рік Арділес повернувся в столицю Англії та виступав за «шпор» до 37 років. Всього за «Тоттенгем Готспур» Освальдо Сезар Арділес провів 358 матчів у чемпіонаті Англії (16 голів), 32 гри (4 голи) на Кубок Англії, два з яких він виграв, 32 матчі (3 голи) у Кубку Англійської Ліги і 9 матчів (2 голи) в єврокубках.

1988 року Освальдо Арділес перейшов з «Тоттенгем Готспур» в «Блекберн Роверз». Пізніше аргентинець ще виступав у складах «Квінз Парк Рейнджерс» та «Форт-Лодердейл Страйкерс», проте в жодному з клубів надовго не затримувався.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Свіндон Таун» з Другого дивізіону, у якому протягом 1989—1991 років працював граючим тренером.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1975 року у різних країнах, чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни понад 50 матчів, забивши 8 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Тренерську професію Арділес почав освоювати в «Свіндон Таун», після того як колишній менеджер цього клубу Лу Макарі перейшов у «Вест Гем Юнайтед». Освальдо постарався прищепити «Свіндону» новий, нетиповий для нижчих англійських дивізіонів технічний стиль гри, який вболівальники назвали «самбою». При Арділесі команда часто використовувала дальні удари, жорстко зустрічала суперників у середині поля, намагалася атакувати за допомогою флангового дриблінгу.

Через десять місяців після того як «Свіндон» очолив Арділес, клуб домігся свого найвищого досягнення — посів четверте місце в другому дивізіоні та отримав право зіграти в плей-офф за вихід в елітний перший дивізіон, але там зазнав невдачі. На наступнийсезон ситуація повторилася: «Свіндон» знову пробився в плей-офф, але з другої спроби все ж завоював перепустку в еліту. Однак через десять днів з'ясувалося, що у «Свіндона» виникли серйозні фінансові проблеми через фінансові махінації і клуб залишився в Другому дивізіоні.

Тепер перед Арділесом, який залишився у клубі, поставили завдання зберегти прописку клубу, який був змушений розпродати усіх своїх лідерів. Команда Освальдо балансувала над зоною вильоту, але в лютому аргентинця покликали в виступаючий в тому ж другому дивізіоні «Ньюкасл Юнайтед» і він без вагань погодився. Правда, там його робота не була надто успішною і тривала тільки 12 місяців, після чого Арділес поступився своє місце Кевіну Кігану.

У червні 1992 року він прийняв «Вест-Бромвіч Альбіон». Йому вдалося забезпечити вихід клубу у Перший дивізіон, і всі вважали, що після цього успіху контракт з ним буде продовжений. Однак в «Тоттенгемі» вирішили повернути собі свій символ, і він пішов з Вест Броміча, під незадоволення вболівальників та керівництва[1]. Незважаючи на дуже гарний початок, сезон вийшов невдалим. Травми ключових гравців призвели до того, що «Тоттенгем» опинився на 15 місці. Наступний сезон обіцяв бути кращим, пов'язано це було з покупкою знаменитої «п'ятірки»: Тедді Шерінгем та Юрген Клінсманн у нападі, Нік Бармбі трохи позаду, Даррен Андертон на правому і Іліє Думітреску на лівому флангах. Однак, атакуючий стиль Арділес не приніс потрібних результатів[2]. І в жовтні 1994 року, після поразки 0:5 від «Ноттс Каунті» в Кубку Ліги, Арділес був звільнений з посади.

Після цього аргентинський фахівець недовго 1995 року був тренером в мексиканський «Гвадалахарі», після чого став на чолі клубу «Сімідзу С-Палс». В останньому Арділес провів три сезони, вигравши два кубки Японії і навіть був обраний тренером року.

Освальдо Арділес під час тренування «Бейтара» (Єрусалим). 2008 рік

1999 року Освальдо повернувся в Європу, ставши тренером«Кроації». І хоча в Загребі на його рахунку була видатна нічия з «Манчестер Юнайтед» в Лізі Чемпіонів, через політичні інтриги навколо команди Арділес був змушений піти з посади тренера, і знову відправитися на Далекий схід, до Японії. Цього разу він очолив клуб «Йокогама Ф. Марінос». Друга японська епопея Арділес була менш вдалою. Через постійне втручання керівництва клубу у справи тренера, команда виступала нестабільно, хоча і виграла 2000 року під керівництвом Арділеса чемпіонат Японії.

Наступним клубом, який тренував аргентинський фахівець, став «Аль-Іттіхад» з Саудівської Аравії. Спочатку справи там йшли добре, і команда не переставала вигравати матч за матчем. Але незабаром президент клубу, який запросив тренера, пішов з клубу, і новий президент, що не бажав, щоб в разі взяття золота чемпіонату, успіх приписали б його попередникові, повів свою політику, що почалася з звільнення тренера і всіх іноземних легіонерів.

Після цього 2002 року Арділес повернувся на батьківщину, до Аргентини, очоливши «Расинг» (Авельянеда), один з провідних клубів у країні. Спочатку, справи йшли непогано, але незабаром через нещастя, що сталося з батьком одного з провідних гравців клубу, Дієго Міліто, вся команда втратила концентрацію в грі, Расинг став втрачати позиції і винним в цьому зробили тренера, якого і звільнили наступного року[3].

Після цього Арділес знову повернувся до Японії, де протягом трьох років тренував «Токіо Верді», вигравши з ним Кубок Японії.

Після цього тренував ізраїльський «Бейтар» (Єрусалим), аргентинський"Уракан" та парагвайський «Серро Портеньйо», проте в жодному з клубів надовго не затримався.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був японський клуб «Матіда Зельвія», команду якого Освальдо Арділес очолював як головний тренер 2012 року.

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Чемпіонат Ліга
СезонКлубЛіга ІгриГоли
АргентинаЛіга
1973 Аргентина «Інституто» Прімера Дивізіон 14 3
1974 Аргентина «Бельграно» 16 2
1975 Аргентина «Уракан»
1976
1977
1978
АнгліяЛіга
1978/79 Англія «Тоттенгем Готспур» Перший дивізіон 38 3
1979/80 40 3
1980/81 36 5
1981/82 26 2
1982/83 2 0
ФранціяЛіга
1982/83 Франція «Парі Сен-Жермен» Дивізіон 1 14 1
АнгліяЛіга
1983/84 Англія «Тоттенгем Готспур» Перший дивізіон 9 0
1984/85 11 2
1985/86 23 1
1986/87 25 0
1987/88 28 0
1987/88 Англія «Блекберн Роверз» Другий дивізіон 5 0
1988/89 Англія «Квінз Парк Рейнджерс» Перший дивізіон 8 0
1989/90 Англія «Свіндон Таун» Другий дивізіон 2 0
1990/91 0 0
Країна Аргентина 143 16
Англія 253 16
Франція 14 1
Всього 410 33

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Тоттенгем Готспур»: 1980-81, 1981-82
«Тоттенгем Готспур»: 1981
«Тоттенгем Готспур»: 1983-84
Аргентина: 1978
«Форт-Лодердейл Страйкерс»: 1989

Як тренера[ред. | ред. код]

«Йокогама Ф. Марінос»: 2000
«Сімідзу С-Палс»: 1996, 1998
«Токіо Верді»: 2005

Особисті[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • «Король реггі» Боб Марлі називав Освальдо Арділеса своїм кумиром та вболівав за «Тоттенгем Готспур» через аргентинського півзахисника.
  • 7 лютого 2008 року Освальдо Арділес і його співвітчизник Рікардо Хуліо Вілья були включені в Зал Слави «Тоттенгема».
  • 1981 року Освальдо Арділес разом з Пеле, Боббі Муром і іншими відомими футболістами взяв участь у зйомках картини Джона Х'юстона "Втеча до свободи», що оповідає по матчі між союзними військовополоненими та нацистами під час Другої Світової війни
  • Однією з головних мрій «Оссі», або «Пітона», як його називали в Аргентині, — була виграти Кубок Англії. Цьому присвячена знаменита пісня фанів «Тоттенхем Хотспур» «Ossie's Dream».[4].
  • Протягом кар'єри очолював футбольні клуби восьми різних країн.
  • На чемпіонаті світу 1982 року Арділес виступав під 1-м номером. У той час у збірній Аргентини номера присвоювалися за алфавітом. Виняток було зроблено лише для Дієго Марадони, який грав під улюбленим 10-м номером. В 2006 ФІФА дозволила виступати на чемпіонатах світу під 1-м номером лише голкіперам.
  • Є єдиним аргентинцем, що потрапив в список 100 легенд Футбольної ліги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Питон из «Тоттенхэма». Архів оригіналу за 26 грудень 2013. Процитовано 25 грудень 2013. 
  2. Освальдо Ардилес. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 25 грудня 2013. 
  3. Шанс Освальда Ардилеса
  4. Освальдо Ардилес

Посилання[ред. | ред. код]