Цукровий буряк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Цукрові буряки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цукровий буряк
SugarBeet.jpg
Біологічна класифікація
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sugar beets

Цукро́вий буря́к (Beta vulgaris saccharifera) — найважливіша в Україні технічна рослина, сировинна база цукрової промисловості; різновид буряка звичайного.

Його коренеплід, який досягає 500 г і більше ваги містить 11—19 % цукру.

З цукрових буряків виробляють, крім цукру, патоку, з якої одержують спиртові дріжджі, гліцерин тощо. Гичку використовують як корми для свійських тварин.

Історія[ред. | ред. код]

Першим той факт, що в буряку міститься цукор з'ясував в XVI столітті французький ботанік Олів'є де Серра, але на його відкриття майже не звернули уваги. В середині XVIII століття припущення, що з буряка можна робити цукор, зробив німецький хімік Андреас Сигізмунд Маргграф. Учень Маргграфа, Франц Карл Ахард не тільки довів припущення свого вчителя, але й зміг отримати солодкий продукт.

Торговці тростинним цукром cполошилися і навіть запропонували Ахарду величезний хабар у 200 тисяч талерів — якщо б він погодився оголосити, що експеримент провалився. Але вчений виявив стійкість, від грошей відмовився, і вже в 1801 році запрацював перший в світі завод з виробництва бурякового цукру.

Коли Франція внаслідок Континентальної блокади залишилася без тростинного цукру, який надходив до неї з колоній, Наполеон вирішив використати німецький винахід для налагодження виробництва цукру в промислових масштабах. До 1813 року кількість цукрових заводив в одній лише Франції сягнула 334[1].

В Україні[ред. | ред. код]

Виробництво цукрових буряків в Україні, 2014
Найбільші виробники цукрових буряків
(млн тонн, 2014 рік)
Франція Франція 37.8
Росія Росія 33.5
Німеччина Німеччина 29.7
США США 28.4
Туреччина Туреччина 16.7
Україна Україна 15.7
Польща Польща 13.5
Єгипет Єгипет 11.0
У світі 269.7
Джерело: FAO[2]
Продукт з цукрових буряків

Початок вирощування цукрових буряків в Україні припадає на 1820-ті pp.; у 1840-х pp. Україна стала основним районом виробництва цукру, завдяки сприятливим ґрунтовим умовам, а також наявності поміщицьких маєтків і робочої сили. Посівна площа цукрового буряку зростала (у розрізі по роках; у 9 українських губерніях; у тис. га): 1880 — 90 pp. — 323, 1908 — 09 — 378, 1911 — 12 — 574, 1913—558; вона становила 82 % посівної площі під цукровим буряком у Російській імперії (без Польщі).

Цукрові буряки були поширені у смузі Лісостепу на Правобережжі (Київська і Подільська губернія) і на Лівобережжі (Сумщина). Найбільшу площу мали поміщицькі плантації, менше — заводські; селянські становили до 20 %. Врожайність цукрових буряків за дореволюційних часів дорівнювала в середньому 165 центнерів з 1 га, загальна продукція — близько 10 млн ?.

Одним із перших, хто поставив вітчизняну селекцію цукрових буряків на наукову основу, був професор Харківського університету А. Є. Зайкевич. За його проектом на українських землях була організована мережа дослідних полів і селекційних станцій, на яких виведено перші вітчизняні сорти цукрових буряків, що за цукристістю переважали кращі закордонні.

Цукрові буряки з'явився в результаті роботи селекціонерів. У 1747 році Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряках. У той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормових буряку становив 1,3 %. У нинішніх сортах цукрових буряків, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %.

Відкриття Маргграфа зумів оцінити і вперше практично використовувати його учень Франц Карл Ахард, який присвятив своє життя отриманню цукру з буряків і в 1801 році обладнав в Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка.

На території сучасних Росії та України цукрові буряки з'явився в першій половині XIX століття. Провідними цукрозаводчиками Російської імперії були такі підприємці, як Терещенко, Харитоненко, Ханенко, Бродські і Животовський.

Цукрове буряківництво в УРСР[ред. | ред. код]

Після занепаду за революції посівна площа цукрових буряків невдовзі перевищила довоєнну (1928—630 000 га) і після нового занепаду під час другої світової війни досягла 1950 стану 1940; значного зростання вона зазнала в 1960—65 pp.; a далі залишилася без змін. У тис. га: 1940—820, 1950—828, 1955 — 1 092, 1960—1457, 1965—1863, 1975—1769, 1980—1775, 1981—1742; останнього часу вона становить 49 % посівної площі цукрових буряків в усьому СРСР. Значно зросла посівна площа під Ц. б. на Західній Україні: до 333300 га на 1940, до 346700 га 1964.

За зонами: 77 % посівів цукрових буряків припадає на Лісостеп, 15 % на Степ (переважно північний і центральний), 7 % на Передкарпаття. Більше зріс валовий збір завдяки зростанню врожайності, що видно з таблиці (також для всього СРСР): Валовий збір у тис. т:

1940 | 1971-1975 | 1976-1980 | 1981

(пересічно)

УРСР | 13052 | 45957 | 53891 | 36612

СРСР | 18018 | 75983 | 88732 | 60843

Урожайність з 1 га в центнерах

УРСР | 159 | 268 | 300 | 211

СРСР | 146 | 217 | 237 | 168

Валовий збір в Україні становив 60—61 % від всього СРСР і стояв на першому місці у світі. На колгоспи припадало 95,2 % всієї посівної площі, на радгоспи — 4,7 %.

Для збільшення врожайності впроваджувалася механізація обробки посівів, удосконалення насінницької справи, технології вирощування і переробки цукрового буряку. Наукові проблеми, пов'язані з буряківництвом, досліджував Всесоюзний науково дослідний Інститут Цукрових буряків у Києві та ряд наукових станцій, серед інших дослідницькі селекційні станції: Уладово-Люпинська, Білоцерківська, Веселоподолянська, Верхнянська; Ялтушівський та Уманський дослідно-селекційні пункти. В Україні були районовані такі сорти цукрового буряку: Верхняцький 031, 038 і 072, Рамонський 06, Ялтушинський однонасінний, Білоцерківський однонасінний.

Шкідники[ред. | ред. код]

Шкідниками цукрових буряків є: бурякова мінуюча міль, буряковий довгоносик-стеблоїд, довгоносик буряковий звичайний, довгоносик чорний буряковий, довгоносик сірий буряковий, західна бурякова муха, північна бурякова муха, сліпняк буряковий. Вагомий внесок у вивчення шкідників цукрового буряку та розробку заходів боротьби з ними зроблено українським ентомологом О. Й. Петрухою.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайло Мустафін. Цукор. Солодка (може, навіть занадто) історія — К., 2018, с.46-47
  2. Major Food And Agricultural Commodities And Producers — Countries By Commodity

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
  • Буряки / М. В. Роїк. - К. : XXI вік : РІА "Труд-Київ", 2001. - 320 с. + 48 с. іл. - ISBN 966-95049-0-2
  • Буряки цукрові, кормові, столові / І. А. Шевцов, Т. В. Чугункова ; НАН України, Ін-т фізіології рослин і генетики. - К. : Логос, 2001. - 128 с.: рис. - ISBN 966-581-286-6
  • Буряківництво : підруч. / І. Д. Примак [та ін.] ; за ред. д-ра с.-г. наук, проф. І. Д. Примака. - К. : Колобіг, 2009. - 461 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-8610-43-1
  • Генетика якісних ознак буряків : монографія / О. В. Дубровна, І. І. Лялько, О. М. Тищенко ; НАН України, Ін-т фізіології рослин і генетики. - К. : Логос, 2010. - 246 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-171-238-5
  • Історія селекції однонасінних цукрових буряків на теренах України : [монографія] / Р. В. Євтушик. – К. : НУБіП, 2017. – 159 с. – (Аграрна наука України в особах, документах, бібліографія ; кн.99). – ISBN 617-7396-56-6.
  • Насінництво цукрових буряків / Доронін В. А. [та ін.] ; за ред. д-ра с.-г. наук, проф. В. А. Дороніна. - Умань : Сочінський М. М. [вид.], 2018. - 378 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-304-236-7
  • Однонасінні цукрові буряки: від насінини до коренеплоду. Анатомія. Морфологія / О. Л. Кляченко, В. І. Кляченко ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України, Ін-т біоенерг. культур та цукр. буряків НААН. - Вінниця : Нілан, 2013. - 127 с. : рис. - ISBN 978-617-7121-29-8
  • Очерки истории свеклосахарного производства в Украине: люди, события, факты / С. В. Ильевич ; под ред. Н. В. Роика. — Нежин, 2007.
  • Правове регулювання цукробуряківництва в Україні : монографія / Святченко Л. О. ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К. ; Ніжин : Лисенко М. М. [вид.], 2011. - 141 с. - ISBN 978-617-640-003-5
  • Свекловодство, тт. 1-3. — К., 1940—1959.
  • Технологія вирощування, заготівлі, зберігання і переробки цукрових буряків : навч. посіб. / М. І. Бахмат [та ін.]. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2003. - 296 с.: іл. - ISBN 966-8119-45-2
  • Технологія цукру = Sugar technology : підручник : у 3 т. / [А. А. Ліпєц та ін. ; за ред. В. М. Логвіна, А. І. Українця] ; Нац. ун-т харч. технологій. - Київ : Експрес-об'ява, 2015. - ISBN 978-966-97450-4-0.
Т. 1 : Вирощування та зберігання цукрових буряків. Видобування сахарози = Cultivation and storage of sugar beets. Eextraction of sucrose. - 2015. - 287 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-97450-5-7 (Т. 1)
  • Українська інтенсивна технологія виробництва цукрових буряків / за ред. О. М. Ткаченка, М. В. Роїка ; УААН, Ін-т цукр. буряків. - К. : Академпресс, 1998. - 191, XLVIII с. : кольор. іл., табл. - ISBN 966-95031-3-2
  • Фосфорне живлення, фотосинтез і продуктивність рослин цукрових буряків за дії біологічно активних речовин : [монографія] / Гуляєва Ганна Борисівна, Кур'ята Володимир Григорович ; Ін-т фізіології рослин і генетики, Нац. акад. наук України. - К. : ІНТЕРСЕРВІС, 2013. - 144 с. : рис., табл. - ISBN 978-617-696-175-8
  • Цукрові буряки: біологія, насінництво, агротехніка, технологія : монографія / В. М. Балан [та ін.]. - Біла Церква : [б. в.], 2013. - 335 с. : рис., табл. - ISBN 978-966-2122-33-6
  • Цукрові буряки. Біологія. Фізіологія. Біотехнологія : монографія / О. Л. Кляченко, Ю. В. Коломієць ; Кабінет Міністрів України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К. : НУБіП України, 2013. - 351 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 268-342. - 300 прим. - ISBN 978-617-7189-01-4
  • Цукрові буряки на заході України / М. М. Хелемендик [та ін] ; ред. М. М. Хелемендик. - Луцьк : Надстир'я, 2001. - 200 с.: іл. - ISBN 966-517-308-1

Посилання[ред. | ред. код]