Кмин звичайний
| Кмин звичайний[1] | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Carum carvi L. | ||||||||||||||||||||
|
Кмин звича́йний[1] (Carum carvi L.) — дворічна трав'яниста рослина роду кмин родини окружкові.
Будова[ред. | ред. код]
У перший рік життя створює лише розетку прикореневих листків, а на другий — розвиває порожнисте, всередині борознисте стебло, яке пускає гілки майже з основи. Листки чергові, перисторозсічені, верхні — сидячі. Квітки білі, правильні, зібрані в складні зонтики. Цвіте в червні — липні. Плоди — двосім'янки, сплюснуті з боків, при достиганні розпадаються на вузькі серповидні сім'янки.
Поширення[ред. | ред. код]
Поширений у Лісовій та Лісостеповій зонах України, зрідка в Донецькому лісостепу та гірській частині Криму. Росте в розріджених лісах, на узліссях, лісових зрубах, луках, горбах, по краях доріг.
Розмноження[ред. | ред. код]
Розмножують насінням, яке висівають рано на весні з розрахунку 100 г на 100 м², глибина сівби 2—3 см. Сходи з'являються через 2—3 тижні. Для прискорення проростання насіння намочують і витримують 2—3 дні при температурі 18—20°С, після чого висушують та висівають. Деякі рослини цвітуть у перший рік життя, більшість — на другий і наступні роки.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Насіння кмину звичайного давно відоме людині як лікувальний засіб і прянощі.
У харчуванні[ред. | ред. код]
Плоди кмину звичайного багаті на ефірну олію широко використовують у харчовій промисловості, у хлібопеченні, ароматизації лікерів типу «Кюммель». З листків та молодих верхівок можна готувати салати, використовувати як приправу до тушкованої яловичини, овочевих пюре.[2] Неодмінний компонент української кухні.
Медичне застосування[ред. | ред. код]
Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишечнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів.
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Плоди кмину містять 3—7 % ефірної олії (основні її компоненти — карвон і лимонен), 14—22 % жирної олії з високим вмістом петроселінової кислоти та дубильні речовини. З трави і насіння виділено флавоноїди кверцетин, кемпферол та ізорамнетин, а також ацетилові сполуки — поліїни.
У парфумерії[ред. | ред. код]
Використовується в парфумерній промисловості.
Заготівля[ред. | ред. код]
Заготовляють насіння кмину в суху погоду, бо зволожені плоди втрачають товарну якість.
Галерея[ред. | ред. код]
Загальний вид рослини
Насіння кмину
Квіти
Листя
На марці
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б КМИН ЗВИЧАЙНИЙ // Фармацевтична енциклопедія / голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : МОРІОН, 2010. — 1632 с. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-2066-34-0.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України. — К.: Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.154
Джерела[ред. | ред. код]
- КМИН ЗВИЧАЙНИЙ // Фармацевтична енциклопедія / голова ред. ради та автор передмови В. П. Черних. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : МОРІОН, 2010. — 1632 с. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-2066-34-0.
- Euro+Med Plantbase (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Кмин звичайний // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 205. — ISBN 5-88500-055-7.