Рицина
| Рицина | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Молочайні (Euphorbiaceae) |
| Підродина: | Acalyphoideae |
| Триба: | Acalypheae |
| Підтриба: | Ricininae |
| Рід: | Рицина (Ricinus) L. |
| Вид: | Рицина (R. communis)
|
| Біноміальна назва | |
| Ricinus communis L.
| |
Рицина (Ricinus) — монотипний рід олійних рослин з родини молочайних, що містить лише один вид — рицина звичайна (Ricinus communis L.).
Назва[ред. | ред. код]
Англійською називається «рослина-касторка» (англ. castor oil plant).
Будова[ред. | ред. код]
Рослина з сукулентним стеблом, що швидко росте. Може виростати до розміру невеликого дерева — 10-13 м висоти. Складний пальчастий листок до 15 см в діаметрі. Квіти з'являються на довгих суцвіттях, чоловічі ростуть знизу тоді як жіночі згори. Пелюсток немає. Плід — кругла капсула до 2,5 см, що містить три насінини. Насіння токсичне.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
Ймовірно походить з Африки. В Україні вирощується з 1920-х pp.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Вирощується як декоративна рослина.
В ядрі насіння є до 55 % олії. Рицинову олію використовують у медицині (проносне тощо), авіації, хімічній, текстильній, поліграфічній, електротехнічній, парфумерній та інших видах промисловості. В Україні посіви рицини поширені у східному Степу (головним чином в Запорізькій області) і на Кубані (українські землі постачали близько 90 % продукції рицинової олії в СРСР). Посівна площа в УРСР (у тис. га): 1940 — 52,5, 1950 — 46,3, 1960 — 36,9, 1969 — 80,0. Поширені в Україні сорти: Круглик 5, Санґвінеус синтетичний.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Насіння рицини містить до 55 % жирної невисихаючої олії, білкові речовини (понад 15 %), алкалоїд рицинін (0,1—1 %), безазотисті речовини (10—12 %), клітковину (бл. 18 %). У складі рицинової олії є однокислотний тригліцерид рицинолової кислоти (до 85 %), олеїнова (9 %), лінолева (3 %), стеаринова і діоксистеаринова кислоти, гліцерин та неомилювані речовини (до 0,4 %). До складу білкових речовин входить токсальбумін-рицин — речовина надзвичайно отруйна (6 насінин рицини спричинюють смертельне отруєння у дітей, 20 — у дорослих).
Галерея[ред. | ред. код]
Квіти
Молода рослина
Плоди
Насіння
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело С. 373—374.
- Mick Lavelle ``An Illustrated Identifier and Encyclopedia of Wild Flowers and Flora: An authoritative guide to more than 750 wild flowers of the world`` // Hermes House, 2006—256 p. — P. 68 ISBN 10: 1846810213 ISBN 13: 9781846810213
Посилання[ред. | ред. код]
- Рицина // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 67. — ISBN 978-966-08-4940-2.
- Рицина — культура цінна [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Рицина звичайна [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||
|
| |||||||||||