Рицина

Рицина (Ricinus communis L.) — олійна рослина з родини молочайних.

Походить з Африки, в Україні вирощується з 1920-х pp. В ядрі насіння є до 55% олії. Рицинову олію використовують у медицині (проносне тощо), авіації, хімічній, текстильній, поліграфічній, електротехнічній, парфюмерній та інших видах промисловості. В Україні посіви рицини поширені у східному Степу (головним чином в Запорізькій області) і на Кубані (українські землі постачали близько 90% продукції рицинової олії в СРСР). Посівна площа в УРСР (у тис. га): 1940 — 52,5, 1950 — 46,3, 1960 — 36,9, 1969 — 80,0. Поширені в Україні сорти: Круглик 5, Санґвінеус синтетичний.

Хімічний склад

Насіння рицини містить до 55 % жирної невисихаючої олії, білкові речовини (понад 15 %), алкалоїд рицинін (0,1—1 % ), безазотисті речовини (10—12 % ), клітковину (бл. 18 % ). У складі рицинової олії є однокислотний тригліцерид рицинолової кислоти (до 85 % ), олеїнова (9 % ), лінолева (3 % ), стеаринова і діоксистеаринова кислоти, гліцерин та неомилювані речовини (до 0,4 % ). До складу білкових речовин входить мало вивчений токсальбумін-рицин — речовина надзвичайно отруйна (6 насінин рицини спричинюють смертельне отруєння у дітей, 20 — у дорослих).

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.

Посилання

• Рицина – культура цінна
• РИЦИНА ЗВИЧАЙНА

Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.