Чандраян-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чандраян-2
Основні параметри
Повна назва Чандраян-2
Організація ІОКДР
Виготівник ІОКДР
Тип апарата дослідження Місяця
Дата запуску квітень 2018[1]
Ракета-носій GSLV[2]
Космодром Космодром імені Сатіша Дхавана
Технічні параметри
Маса Комбінована — 3250 кг[3]
Орбітальний апарат: 1400 кг
Місяцехід: 20 кг[4]
Джерела живлення сонячні панелі
Час активного існування Орбітальний апарат: 1 рік
Спускний апарат: 14-15 днів[5]
Місяцехід: 14-15 днів[5]

Чандраян-2-друга місія Індії з дослідження Місяця після Чандраян-1.[6]Розробляється Індійською організацією космічних досліджень, запуск місії до Місяця планується здійснити ракетою-носієм GSLV.[2] Місія складається з орбітального апарата, спускного апарата і місяцехіда, всі три апарати розроблені Індією. Запуск планується здійснити у квітні 2018 року.[1]

Відповідно до ІОКДР місія має випробувати різноманітні нові технології і провести нові експерименти.[7][8][9]Колісний місяцехід має подорожувати місячною поверхнею і здійснити хімічні вимірювання. Дані, отримані від ровера, мають транслюватись через орбітальний апарат Чандраян-2.[10][11]

Історія[ред. | ред. код]

Первісно передбачалась співпраця з Російським космічним агентством[12][13]. Однак, після невдачі з апаратом Фобос-Ґрунт у 2011 році, Роскосмос висунув кілька додаткових умов, в тому числі і до маси місяцехода, після чого Індія вирішила запускати апарат самостійно[14], а старт було перенесено з 2013 року на квітень 2018.[1]. Для запуску апарату Індія планує використовувати власну ракету-носій GSLV.

Конструкція[ред. | ред. код]

Запуск місії планується з космодрома імені Сатіша Дхавана, який розташований на острові Шрихарикота за допомогою ракети-носія GSLV, маса станції — 3250 кг.[3][2][15] На лютий 2018 року місія коштує 123.3 млн дол.[16]

Орбітальний апарат[ред. | ред. код]

Орбітальний апарат має досліджувати Місяць з висоти 100 км.[17]Апарат матиме п'ять наукових інструментів. Три нових і дві покращені версії інструментів, які були встановлені на Чандраян-1. Приблизна маса — 1400 кг.[18][15] Камера високої роздільної здатності орбітального апарата здійснить картографування посадкового майданчика до відділення спускного апарату.[17][5]Були допрацьовані інтерфейси між орбітальним апаратом і ракетою-носієм GSLV Mk II.[19]

Спускний апарат[ред. | ред. код]

Підсистема Кількість Маса (кг) Потужність (Вт)
СІН[20] 1 20 100
Зоряний датчик[20] 2 6 15
Альтиметр[20] 2 1.5 8
Спідометр[20] 2 1.5 8
Сенсор фотографування[20] 2 2 5

На відміну від зонду Moon Impact Probe (Чандраян-1), який було зіткнено з поверхнею Місяця, спускний апарат Чандраян-2 здійснить м'яку посадку, щоб дати змогу розпочати роботу місяцехода.[15] Спускна платформа не здійснюватиме жодних наукових дослідів. Приблизна її маса разом з ровером — 1250 кг. На ранніх стадіях проекту спускна платформа мала бути розроблена Росією разом з Індією, пізніше робота над спускним апаратом здійснювалась лише Індією. Перша фаза розробки спускного апарату була завершена у 2013 році у Центрі космічних засобів у Ахмедабаді.[21]

Команда інженерів розробила технологію здійснення м'якої посадки апарату, а також пов'язані з нею технології. Серед цих технологій — камера великої роздільної здатності, навігаційна камера, камера запобігання небезпеки, головний двигун з тягою 800 Н з двигунами орієнтації, альтиметр, спидометр, акселерометр і програмне забезпечення, необхідне для роботи цих пристроїв.[5][17]Головний двигун успішно пройшов випробування тривалістю 513 с, тести датчиків і інших компонентів заплановані на середину 2016 року.[19]Наземні і повітряні тести інженерної моделі спускного апарату розпочались у жовтні 2016 року у штаті Карнатака. ІОКДР створила 10 кратерів на поверхні для тестування здатності систем визначати посадковий майданчик.[22]

Місяцехід[ред. | ред. код]

Маса ровера складатиме приблизно 20 кг і матиме сонячні панелі.[4] Ровер пересуватиметься по місячній поверхні на колесах і здійснюватиме хімічний аналіз зразків, після чого отримані дані будуть передані на орбітальний апарат і далі на Землю.[18][15]

Спочатку планувалось, що місяцехід буде спроектований Росією і збудований у Індії. Однак, Росія вийшла з проекту і було вирішено проектувати і будувати ровер власними потужностями.[21][23][24]Індійський технологічний інститут у Канпурі розробить три підсистеми, які забезпечать мобільність:

  • Стереоскопічна 3-D камера — забезпечить контроль командою ровера у 3-D огляді оточуючої місцевості.
  • Кінематичний контроль тяги — дозволить роверу долати грубу місцевість місяця за допомогою незалежного керування на чотирьох колесах.
  • Контроль та динаміка двигуна — ровер матиме шість коліс, кожне матиме електромотор. Чотири колеса також матимуть незалежне керування. Загалом для руху та керування будуть використовуватися 10 електродвигунів.

Корисне навантаження[ред. | ред. код]

ІОКДР повідомила про п'ять наукових приладів для орбітального апарата і два для ровера.[18][25]Було заявлено, що НАСА і ЄКА матимуть змогу долучитись до проекту за допомогою наукових інструментів,[26] проте пізніше було повідомлено, що через зменшення ваги всієї місії, команда не матиме змоги додати наукові інструменти ЄКА і НАСА.[27]

Орбітальний апарат
  • Рентгенівський спектрометр і рентгенівська камера для зйомки важливих елементів на поверхні Місяця.[18]
  • Радар із синтезованою апертурою L і S-діапазону для зондування місячної поверхні на присутність різних складових, таких як лід. Передбачається, що радар виявить лід на затемненій частині Місяця.[18]
  • ІЧ-спектрометр для картографування місячної поверхні та вивчення мінералів, водяних молекул і присутності гідроксилу.[18]
  • Масс-спектрометр нейтральних часток для детального вивчення екзосфери Місяця.[18]
  • Камера фотографування поверхні для створення 3-D мапи поверхні на присутність мінералів і вивчення геології.[18]
Спускний апарат
  • Спускний апарат для вимірювання землетрусів біля місця посадки[3][28]
  • Термо-датчик для вимірювань температури поверхні Місяця[3]
  • Зонд Ленгмюра для вимірювання щільності і типів плазми на поверхні.[3]
  • Радіо-експеримент з вимірювання повного вмісту електронів.[3]
Місяцехід
  • Лазерно-іскровий емісійний спектрометр.[18]
  • Рентгенівський спектрометр альфа-частинок.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Joe, Emma (2 March 2017). Chandrayaan-2 in April: As good as landing man on moon, says govt. Science Examiner. Процитовано 2 March 2017. 
  2. а б в Shenoy, Jaideep (28 February 2016). ISRO chief signals India's readiness for Chandrayaan II mission. The Times of India. Times News Network. Процитовано 7 August 2016. 
  3. а б в г д е Chandrayaan-2 - India's Second Moon Mission. Inter-University Centre for Astronomy and Astrophysics. Процитовано 7 August 2016.
  4. а б Subramanian, T. S. (11 May 2014). Chandrayaan's rover and the moon rocks from Salem villages. The Hindu. Процитовано 2 October 2014. 
  5. а б в г Nair, Avinash (31 May 2015). ISRO to deliver "eyes and ears" of Chandrayaan-2 by 2015-end. The Indian Express. Процитовано 7 August 2016. 
  6. ISRO begins flight integration activity for Chandrayaan-2, as scientists tests lander and rover. The Indian Express. Press Trust of India. 25 October 2017. Процитовано 21 December 2017. 
  7. Mallikarjun, Y. (7 September 2007). Chandrayaan-2 to be finalised in 6 months. The Hindu. Процитовано 22 October 2008. 
  8. Chandrayaan-II will try out new ideas, technologies. The Week. 7 September 2010. Архів оригіналу за 14 July 2011. Процитовано 7 September 2010.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  9. Landing spots for Chandrayaan-2 identified. DNA India. 21 February 2014. Процитовано 23 February 2014. 
  10. Subramanian, T. S. (4 January 2007). ISRO plans Moon rover. The Hindu. Процитовано 22 October 2008. 
  11. Rathinavel, T.; Singh, Jitendra (24 November 2016). Question No. 1084: Deployment of Rover on Lunar Surface. Rajya Sabha. 
  12. India, Russia giving final shape to Chandrayaan-2. Hindustan Times. 2008-10-30. Процитовано 2008-11-11. 
  13. Россия и Индия объединят усилия по изучению Луны | Организация науки | Наука и технологии Россиип
  14. Индия может запустить к Луне станцию «Чандраян-2» без участия России
  15. а б в г Chandrayaan-2 to get closer to moon. The Economic Times. 2 September 2010. Процитовано 4 January 2011. 
  16. Chandrayaan-2 mission cheaper than Hollywood film Interstellar - Times of India. The Times of India. Процитовано 20 February 2018. 
  17. а б в Annual Report 2014-2015 (PDF). Indian Space Research Organisation. December 2014. с. 82. 
  18. а б в г д е ж и к Indian Space Research Organisation (30 August 2010). "Payloads for Chandrayaan-2 Mission Finalised". Прес-реліз. Переглянутий 4 January 2010.
  19. а б Annual Report 2015-2016 (PDF). Indian Space Research Organisation. December 2015. с. 89. Архів оригіналу за 5 July 2016.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  20. а б в г д Rekha, A. R.; Shukkoor, A. Abdul; Mohanlal, P. P. (2011). Challenges in Navigation System design for Lunar Soft Landing National Conference on Space Transportation Systems. 16-18 December 2011. Thiruvananthapuram, India. с. 2. 
  21. а б Ramachandran, R. (22 January 2013). Chandrayaan-2: India to go it alone. The Hindu. 
  22. D. S., Madhumathi (25 October 2016). ISRO starts landing tests for Chandrayaan-2 mission. The Hindu. Процитовано 28 October 2016. 
  23. Laxman, Srinivas (6 February 2012). India's Chandrayaan-2 Moon Mission Likely Delayed After Russian Probe Failure. Asian Scientist. Процитовано 5 April 2012. 
  24. India's next moon mission depends on Russia: ISRO chief. NDTV. Indo-Asian News Service. 9 September 2012. 
  25. Johnson, T. A. (31 August 2010). Three new Indian payloads for Chandrayaan 2, decides ISRO. The Indian Express. Процитовано 31 August 2010. 
  26. Beary, Habib (4 February 2010). NASA and ESA to partner for Chandrayaan-2. Sakal Times. Процитовано 22 February 2010. 
  27. Laxman, Srinivas (5 September 2010). 'We're launching Chandrayaan-2 for a total coverage of the moon'. The Times of India. 
  28. Mallikarjun, Y. (29 May 2013). India plans to send seismometer to study moonquakes. The Hindu. Процитовано 1 June 2013.