Чандраян-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чандраян-2
Chandrayaan-2 lander and orbiter integrated module.jpg
Основні параметри
Повна назва Чандраян-2
Організація ІОКДР
Виготівник ІОКДР
Тип апарата дослідження Місяця
Дата запуску 22 липня 2019
Ракета-носій GSLV[1]
Космодром Космодром імені Сатіша Дхавана
Технічні параметри
Маса Комбінована — 3250 кг[2]
Орбітальний апарат: 1400 кг
Місяцехід: 20 кг[3]
Джерела живлення сонячні панелі
Час активного існування Орбітальний апарат: 1 рік
Спускний апарат: 14-15 днів[4]
Місяцехід: 14-15 днів[4]

Чандраян-2-друга місія Індії з дослідження Місяця після Чандраян-1.[5]Розробником є Індійська організація космічних досліджень, запуск місії до Місяця здійснено ракетою-носієм GSLV.[1] Місія складається з орбітального апарата, спускного апарата і місяцехіда, всі три апарати розроблені Індією. Запуск планувалося здійснити у квітні 2018 року, але він був перенесений на рік[6] та здійснено 22 липня 2019 року.

Відповідно до ІОКДР місія має випробувати різноманітні нові технології і провести нові експерименти.[7][8][9]Колісний місяцехід має подорожувати місячною поверхнею і здійснити хімічні вимірювання. Планувалось, що дані, отримані від ровера, мали транслюватись через орбітальний апарат Чандраян-2.[10][11]

6 вересня 2019 під час посадки на Місяць спускного апарату, зв'язок з ним було втрачено. Орбітальний апарат Чандраян-2 продовжить роботу на місячній орбіті протягом майже року.

Історія[ред. | ред. код]

Первісно передбачалась співпраця з Російським космічним агентством[12][13]. Однак, після невдачі з апаратом Фобос-Ґрунт у 2011 році, Роскосмос висунув кілька додаткових умов, в тому числі і до маси місяцехода, після чого Індія вирішила запускати апарат самостійно[14], а старт було перенесено з 2013 року на квітень 2018.[6]. Для запуску апарату Індія планує використовувати власну ракету-носій GSLV.

Конструкція[ред. | ред. код]

Запуск місії планується з космодрома імені Сатіша Дхавана, який розташований на острові Шрихарикота за допомогою ракети-носія GSLV, маса станції — 3250 кг.[2][1][15] На лютий 2018 року місія коштує 123.3 млн дол.[16]

Орбітальний апарат[ред. | ред. код]

Орбітальний апарат має досліджувати Місяць з висоти 100 км.[17]Апарат матиме п'ять наукових інструментів. Три нових і дві покращені версії інструментів, які були встановлені на Чандраян-1. Приблизна маса — 1400 кг.[18][15] Камера високої роздільної здатності орбітального апарата здійснить картографування посадкового майданчика до відділення спускного апарату.[17][4]Були допрацьовані інтерфейси між орбітальним апаратом і ракетою-носієм GSLV Mk II.[19]

Спускний апарат[ред. | ред. код]

Підсистема Кількість Маса (кг) Потужність (Вт)
СІН[20] 1 20 100
Зоряний датчик[20] 2 6 15
Альтиметр[20] 2 1.5 8
Спідометр[20] 2 1.5 8
Сенсор фотографування[20] 2 2 5

На відміну від зонду Moon Impact Probe (Чандраян-1), який було зіткнено з поверхнею Місяця, спускний апарат Чандраян-2 здійснить м'яку посадку, щоб дати змогу розпочати роботу місяцехода.[15] Спускна платформа не здійснюватиме жодних наукових дослідів. Приблизна її маса разом з ровером — 1250 кг. На ранніх стадіях проекту спускна платформа мала бути розроблена Росією разом з Індією, пізніше робота над спускним апаратом здійснювалась лише Індією. Перша фаза розробки спускного апарату була завершена у 2013 році у Центрі космічних засобів у Ахмедабаді.[21]

Команда інженерів розробила технологію здійснення м'якої посадки апарату, а також пов'язані з нею технології. Серед цих технологій — камера великої роздільної здатності, навігаційна камера, камера запобігання небезпеки, головний двигун з тягою 800 Н з двигунами орієнтації, альтиметр, спидометр, акселерометр і програмне забезпечення, необхідне для роботи цих пристроїв.[4][17]Головний двигун успішно пройшов випробування тривалістю 513 с, тести датчиків і інших компонентів заплановані на середину 2016 року.[19]Наземні і повітряні тести інженерної моделі спускного апарату розпочались у жовтні 2016 року у штаті Карнатака. ІОКДР створила 10 кратерів на поверхні для тестування здатності систем визначати посадковий майданчик.[22]

Місяцехід[ред. | ред. код]

Маса ровера складатиме приблизно 20 кг і матиме сонячні панелі.[3] Ровер пересуватиметься по місячній поверхні на колесах і здійснюватиме хімічний аналіз зразків, після чого отримані дані будуть передані на орбітальний апарат і далі на Землю.[18][15]

Спочатку планувалось, що місяцехід буде спроектований Росією і збудований у Індії. Однак, Росія вийшла з проекту і було вирішено проектувати і будувати ровер власними потужностями.[21][23][24]Індійський технологічний інститут у Канпурі розробить три підсистеми, які забезпечать мобільність:

  • Стереоскопічна 3-D камера — забезпечить контроль командою ровера у 3-D огляді оточуючої місцевості.
  • Кінематичний контроль тяги — дозволить роверу долати грубу місцевість місяця за допомогою незалежного керування на чотирьох колесах.
  • Контроль та динаміка двигуна — ровер матиме шість коліс, кожне матиме електромотор. Чотири колеса також матимуть незалежне керування. Загалом для руху та керування будуть використовуватися 10 електродвигунів.

Корисне навантаження[ред. | ред. код]

ІОКДР повідомила про п'ять наукових приладів для орбітального апарата і два для ровера.[18][25]Було заявлено, що НАСА і ЄКА матимуть змогу долучитись до проекту за допомогою наукових інструментів,[26] проте пізніше було повідомлено, що через зменшення ваги всієї місії, команда не матиме змоги додати наукові інструменти ЄКА і НАСА.[27]

Орбітальний апарат
  • Рентгенівський спектрометр і рентгенівська камера для зйомки важливих елементів на поверхні Місяця.[18]
  • Радар із синтезованою апертурою L і S-діапазону для зондування місячної поверхні на присутність різних складових, таких як лід. Передбачається, що радар виявить лід на затемненій частині Місяця.[18]
  • ІЧ-спектрометр для картографування місячної поверхні та вивчення мінералів, водяних молекул і присутності гідроксилу.[18]
  • Масс-спектрометр нейтральних часток для детального вивчення екзосфери Місяця.[18]
  • Камера фотографування поверхні для створення 3-D мапи поверхні на присутність мінералів і вивчення геології.[18]
Спускний апарат
  • Спускний апарат для вимірювання землетрусів біля місця посадки[2][28]
  • Термо-датчик для вимірювань температури поверхні Місяця[2]
  • Зонд Ленгмюра для вимірювання щільності і типів плазми на поверхні.[2]
  • Радіо-експеримент з вимірювання повного вмісту електронів.[2]
Місяцехід
  • Лазерно-іскровий емісійний спектрометр.[18]
  • Рентгенівський спектрометр альфа-частинок.

Хід місії[ред. | ред. код]

  • Успішний запуск здійснено 22 липня 2019 року.
  • 20 серпня апарат вийшов на орбіту Місяця.
  • 6 вересня під час спроби посадки на поверхню Місяця спускного апарата, приблизно за 2,1 км від поверхні відбувся збій і зв'язок із ним було втрачено.[29]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Shenoy, Jaideep (28 February 2016). ISRO chief signals India's readiness for Chandrayaan II mission. The Times of India. Times News Network. Процитовано 7 August 2016. 
  2. ↑ а б в г д е Chandrayaan-2 - India's Second Moon Mission. Inter-University Centre for Astronomy and Astrophysics. Процитовано 7 August 2016.
  3. ↑ а б Subramanian, T. S. (11 May 2014). Chandrayaan's rover and the moon rocks from Salem villages. The Hindu. Процитовано 2 October 2014. 
  4. ↑ а б в г Nair, Avinash (31 May 2015). ISRO to deliver "eyes and ears" of Chandrayaan-2 by 2015-end. The Indian Express. Процитовано 7 August 2016. 
  5. ↑ ISRO begins flight integration activity for Chandrayaan-2, as scientists tests lander and rover. The Indian Express. Press Trust of India. 25 October 2017. Процитовано 21 December 2017. 
  6. ↑ а б Joe, Emma (2 March 2017). Chandrayaan-2 in April: As good as landing man on moon, says govt. Science Examiner. Архів оригіналу за 17 лютий 2018. Процитовано 2 March 2017. 
  7. ↑ Mallikarjun, Y. (7 September 2007). Chandrayaan-2 to be finalised in 6 months. The Hindu. Процитовано 22 October 2008. 
  8. ↑ Chandrayaan-II will try out new ideas, technologies. The Week. 7 September 2010. Архів оригіналу за 14 July 2011. Процитовано 7 September 2010.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  9. ↑ Landing spots for Chandrayaan-2 identified. DNA India. 21 February 2014. Процитовано 23 February 2014. 
  10. ↑ Subramanian, T. S. (4 January 2007). ISRO plans Moon rover. The Hindu. Процитовано 22 October 2008. 
  11. ↑ Rathinavel, T.; Singh, Jitendra (24 November 2016). Question No. 1084: Deployment of Rover on Lunar Surface. Rajya Sabha. 
  12. ↑ India, Russia giving final shape to Chandrayaan-2. Hindustan Times. 2008-10-30. Процитовано 2008-11-11. [недоступне посилання з липень 2019]
  13. ↑ Россия и Индия объединят усилия по изучению Луны | Организация науки | Наука и технологии России Архівовано 24 серпень 2010 у Wayback Machine.п
  14. ↑ Индия может запустить к Луне станцию «Чандраян-2» без участия России
  15. ↑ а б в г Chandrayaan-2 to get closer to moon. The Economic Times. 2 September 2010. Процитовано 4 January 2011. 
  16. ↑ Chandrayaan-2 mission cheaper than Hollywood film Interstellar - Times of India. The Times of India. Процитовано 20 February 2018. 
  17. ↑ а б в Annual Report 2014-2015 (PDF). Indian Space Research Organisation. December 2014. с. 82. 
  18. ↑ а б в г д е ж и к Indian Space Research Organisation (30 August 2010). "Payloads for Chandrayaan-2 Mission Finalised". Прес-реліз. Переглянутий 4 January 2010.
  19. ↑ а б Annual Report 2015-2016 (PDF). Indian Space Research Organisation. December 2015. с. 89. Архів оригіналу за 5 July 2016.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  20. ↑ а б в г д Rekha, A. R.; Shukkoor, A. Abdul; Mohanlal, P. P. (2011). Challenges in Navigation System design for Lunar Soft Landing National Conference on Space Transportation Systems. 16-18 December 2011. Thiruvananthapuram, India. с. 2. 
  21. ↑ а б Ramachandran, R. (22 January 2013). Chandrayaan-2: India to go it alone. The Hindu. 
  22. ↑ D. S., Madhumathi (25 October 2016). ISRO starts landing tests for Chandrayaan-2 mission. The Hindu. Процитовано 28 October 2016. 
  23. ↑ Laxman, Srinivas (6 February 2012). India's Chandrayaan-2 Moon Mission Likely Delayed After Russian Probe Failure. Asian Scientist. Процитовано 5 April 2012. 
  24. ↑ India's next moon mission depends on Russia: ISRO chief. NDTV. Indo-Asian News Service. 9 September 2012. 
  25. ↑ Johnson, T. A. (31 August 2010). Three new Indian payloads for Chandrayaan 2, decides ISRO. The Indian Express. Процитовано 31 August 2010. 
  26. ↑ Beary, Habib (4 February 2010). NASA and ESA to partner for Chandrayaan-2. Sakal Times. Процитовано 22 February 2010. 
  27. ↑ Laxman, Srinivas (5 September 2010). 'We're launching Chandrayaan-2 for a total coverage of the moon'. The Times of India. 
  28. ↑ Mallikarjun, Y. (29 May 2013). India plans to send seismometer to study moonquakes. The Hindu. Процитовано 1 June 2013. 
  29. ↑ Индийский «Чандраян-2» потерпел неудачу при посадке на Луну. ВВС. 7 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2019. 
Програми
NASA's Lunar Reconnaissance Orbiter
Виконані та активні місії
Заплановані
Artemis 3 · Blue Moon (2024) · Artemis 2 (2023) · VIPER (2022) · Astrobotic Technology · Intuitive Machines (2021) · Луна-Глоб · Moon Express (2020:Harvest Moon) · OrbitBeyond · Artemis 1 (2020) · Moon Express (2020:Lunar Scout, Lunar Outpost) · PTScientists (ALINA) · Чан'е-5
Запропоновані
Прольоти
Зіштовхнулися з Місяцем

Чандраян-2 (лендер «Vikram») · 

SpaceIL (Берешит) · Луна-2 · Рейнджер-4 · 7 · 8 · 9 · MIP · LCROSS
Скасовано
Дивись також
Жирною письмівкою позначено діючі програми
Організації
Програми
Космічні кораблі
Ракети-носії
Інфраструктура
Пов'язані теми
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чандраян-2&oldid=26455285