LADEE

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Художнє зображення LADEE на місячній орбіті

LADEE (англ. Lunar Atmosphere and Dust Environment Explorer) — запланована на 2013 програма НАСА з вивчення місячної атмосфери і пилового оточення її орбіти. Повна вартість проекту оцінена приблизно в 280 мільйонів доларів.[1]

Цілі місії[ред.ред. код]

Метою місії LADEE є дослідження атмосфери Місяця і складу пилових частинок в її околиці. Місячну атмосферу, яка в трильйони разів тонша за атмосферу Землі, фахівці називають екзосферою. Подібна екзосфера, згідно з сучасними даними, існує навколо Меркурія і навколо багатьох супутників планет-гігантів. Вона містить як молекули газу (в основному з гелію від сонячного вітру), так і мікроскопічні частинки твердих речовин — пил. Останній, можливо, відповідає за утворення своєрідного світіння, яке вперше побачили астронавти «Аполлонів».

Наукові цілі місії LADEE:

  • Визначення загальної щільності, складу, та тимчасової мінливості слабкої місячної атмосфери до її збурення подальшою діяльністю людини
  • Визначення розміру, заряду, і просторового розподілу електростатично переміщуваних частинок пилу і оцінка їхнього можливого впливу на дослідження Місяця
  • Подальші цілі полягають у визначенні, чи було спостереження астронавтами «Аполлонів» розсіяною емісією за 10 км над поверхнею світлом Na або пилом, і запис ударів частинок пилу (розмір-частота), щоб допомогти в інженерній розробці для поселення і також майбутніх автоматизованих місій.

Очікувана тривалість досліджень близько 100 днів після досягнення номінальної орбіти.

Наукова апаратура[ред.ред. код]

Орбітальний апарат буде нести нейтральний мас-спектрометр NMS (що нагадує інструмент SAM апарату «К'юріосіті»), ультрафіолетовий/видимий спектрометр UVS, і уловлювач частинок пилу LDEX. Повна маса корисного наукового обладнання складає не більше 20 кг з нормальною потужністю 60 Вт і 100 Вт максимум. Повна маса орбітального апарату становить приблизно 130 кг.

Інструменти будуть виявляти і збирати різні породи, які, як очікують, переважають на 50-кілометровій висоті, за сонячного вітру і його взаємодій з поверхнею, звільнені від реголіту, і радіогенних джерел. NMS — розроблений чотирьохполюсний мас-спектрометр, виявляє породи до 150 атомних одиниць маси і шукатиме CH4, S, O, Si, Kr, Xe, Fe, Al, Ti, Mg, OH, і H2O. Ультрафіолетова відеоінформаційна система буде виявляти Al, Ca, Fe, K, Li, Na, Si, T, Ba, Mg, H2O та O, і буде контролювати склад пилу.

Лазерний зв'язок[ред.ред. код]

Для передачі даних на Землю апарат, крім звичайного радіоканалу, використав лазерну оптичну систему — Lunar laser Communication Demonstration (LLCD, демонстрація місячного лазерного зв'язку). LADEE став першим космічним апаратом для дослідження дальнього космосу, з яким був встановлений подібний високошвидкісний зв'язок.

Інженери NASA успішно провели експерименти зі створення лазерної лінії зв'язку між Землею і LADEE, і були досягнуті рекордні показники: передача даних на Землю здійснювалася зі швидкістю до 622 мегабіт в секунду.[2] Експериментальна система зв'язку LLCD використовує один лазерний модуль безпосередньо на автоматичному місячному апараті і три наземних станції. Як на Землі, так і на LADEE встановлені лазери і телескопи порівняно невеликих (порівняно з астрономічними інструментами) розмірів з фотодетектором для перетворення світлових імпульсів в електричні сигнали.

Наземні станції поблизу західного узбережжя США і на території обсерваторії Європейського космічного агентства в Іспанії дозволяють у меншій мірі залежати від часу доби і погоди. Для передачі сигналу з Землі використані лазери потужністю 20 ват (для порівняння, звичайні лазерні указки мають потужність порядку кілька міліватів, а кількох сотень ват вже досить для різання металів), а на самому космічному апараті лазер має потужність всього піввата.[3]

Безпосередньо для оптичної системи вчені встановили на всіх станціях зв'язку спеціальні модеми та блоки керуючої електроніки: в сукупності космічна частина LLCD зайняла обсяг трохи більше середніх розмірів принтера при масі менше тридцяти кілограм. Це набагато менше традиційного устаткування для зв'язку по радіоканалу. Найбільша з трьох наземних станцій також вчетверо менше стандартної параболічної антени з усіма необхідними для роботи приладами. Крім компактності обладнання лазерний зв'язок забезпечує швидші з'єднання.

Якщо подальші експерименти підтвердять працездатність системи, NASA планує розширити сферу застосування подібної техніки. Передбачається, що лазерний зв'язок може вирішити проблему браку станцій космічного зв'язку для прийому даних з різних апаратів в дальньому (за межами навколоземної орбіти) космосі.

Запуск[ред.ред. код]

Запуск відбувся 6 вересня 2013 з космодрому на острові Воллопс на східному узбережжі США за допомогою ракети-носія Minotaur V.[4] Запуск космічного корабля в прямому ефірі транслювало телебачення NASA.

Це був перший політ нової ракети «Мінотавр-5», створеною корпорацією Orbital, а також перший запуск апарату за межі навколоземної орбіти з космодрому на острові Воллопс.

Через 23 хвилини після запуску, який відбувся, як і планувалося, апарат відокремився від п'ятої ступеня ракети і відправився в самостійний політ. Зонд був виведений на цільову орбіту з апогеєм близько 300 кілометрів і перигеем 197 кілометрів. Фахівці НАСА провели сеанс зв'язку з LADEE і переконалися, що всі його системи працюють штатно. «Це був майже ідеальний запуск», — сказав керівник старту Дуг Фосс (Doug Voss).[1]

Апарат буде залишатися на високоеліптичних навколоземній орбіті близько 23 днів, щоб вийти до Місяця в потрібний час і в потрібному положенні. У цей період вчені проведуть перші перевірки бортового обладнання та наукових приладів. Потім протягом тижня фахівці переведуть зонд на високу навколомісяцеву орбіту, яка потім буде поступово знижуватися до робочої орбіти заввишки близько 50 кілометрів. Апарат має виконати низку маневрів протягом приблизно 5 місяців, досягаючи номінальної місячної орбіти. Номінальна орбіта для вивчення буде майже круговою (приблизно 50 км), ретроградна екваторіальна орбіта з періодом 113 хвилин. периселеній буде по терминатору сходу сонця.

Після того, як наукова місія буде виконана, орбітальний апарат буде поміщений на вищу еліптичну орбіту для демонстрації технології, яка триватиме протягом приблизно 9 місяців. До кінця цього терміну на борту апарата має закінчитися пальне, і він вже не зможе підтримувати орбіту.

Вчені мають намір наприкінці місії розбити зонд об поверхню Місяця, як це було зроблено раніше з зондами GRAIL, щоб спостерігаючи за спалахом, отримати нові дані про склад порід у місці падіння.

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]