914 Палісана
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Макс Вольф |
| Місце відкриття | Обсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль |
| Дата відкриття | 4 липня 1919 |
| Позначення | |
| Названа на честь | Йоганн Паліза |
| Тимчасові позначення |
1919 FN A904 PB A916 WC |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,457787478290 а. о. |
| Перигелій | 1,930868855138 а. о. |
| Афелій | 2,984706101442 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,214387382068 |
| Орбітальний період | 1407,391480707 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,255792368317 °/д |
| Середня аномалія | 226,5206715257° |
| Нахил орбіти | 25,20600402851° |
| Довгота висхідного вузла | 255,8135312416° |
| Аргумент перицентру | 49,14641054181° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 76,61 км |
| Період обертання | 15,922 год |
| Альбедо | 0,0943 |
| Спектральний тип |
CU (Толен) |
| Стандартна зоряна величина | 8,76 |
914 Палісана (914 Palisana) — астероїд головного поясу, відкритий 4 липня 1919 року.[2]
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,332.
Опис[ред. | ред. код]
Вуглецевий астероїд відноситься до типу CU за таксономічною схемою Толена. Він обертається навколо Сонця на відстані 1,9-3,0 а.о. раз на 3 роки та 10 місяців (1 407 днів). Її орбіта має ексцентриситет 0,21 і нахил 25° по відношенню до екліптики.[3]
Вимірювання за допомогою адаптивної оптики в обсерваторії Кека дають оцінку діаметру в 76 км. Відношення розмірів між великою і малою зоряними осями становить 1,16.[4] 2004 року астероїд спостерігали, коли він затуляв собою зорю. Отримані хорди були використані для визначення оцінки діаметра 91.2 км. Це погано збігається з діаметром, визначеним іншими способами.[5]
Мала планета названа на честь австрійського астронома Йоганна Палізи (1848—1925), який сам відкрив багато астероїдів між 1874 і 1923 роками.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 914 Палісана (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2014.02.23.
- ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ JPL Small-Body Database Browser. web.archive.org. 19 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Marchis, F.; Kaasalainen, M.; Hom, E. F. Y.; Berthier, J.; Enriquez, J.; Hestroffer, D.; Le Mignant, D.; de Pater, I. (1 листопада 2006). Shape, size and multiplicity of main-belt asteroids: I. Keck Adaptive Optics survey. Icarus (англ.). Т. 185, № 1. с. 39—63. doi:10.1016/j.icarus.2006.06.001. ISSN 0019-1035. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Shevchenko, Vasilij G.; Tedesco, Edward F. (1 вересня 2006). Asteroid albedos deduced from stellar occultations. Icarus. Т. 184. с. 211—220. doi:10.1016/j.icarus.2006.04.006. ISSN 0019-1035. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Schmadel, Lutz D., ред. (2007). (914) Palisana. Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 82—82. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_915. ISBN 978-3-540-29925-7.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- 914 Палісана — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)
- Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net [Архівовано 13 травня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
| |||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
