Кучурган (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:17, 21 листопада 2021, створена SalweenBot (обговорення | внесок) (правопис)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кучурган
станція
Розташування
АдресаОдеська область, Роздільнянський район, с. Труд-Куток
Координати46°45′13.7″ пн. ш. 30°00′09.1″ сх. д. / 46.75381° пн. ш. 30.00253° сх. д. / 46.75381; 30.00253
Структура
Лінія(ї)Роздільна I — Кучурган
СтруктураОдеська дирекція залізничних перевезень
Платформ3
Тип платформ2 берегові (з обох боків від вокзалу острівного типу), острівна
Колій11
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса
СупутніПриймання та видача вагонних відправок вантажів, які допускаються до зберігання на відкритих майданчиках станцій. Приймання та видача вантажів вагонними й дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, тільки на під'їзних шляхах і місцях не загального користування.
Історія
Відкрито4 (16) грудня 1865
Електрифіковано1991
Інша інформація
ВласникОдеська залізниця
ОператорОдеська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)405807
Код Експрес-32208304
Мапа
Мапа
Кучурган на Вікісховищі

Кучурган — прикордонна проміжна залізнична станція Одеської залізниці. Розташована на ділянці Роздільна I — Кучурган. Відстань до станції Роздільна — 11,5 км.

Історія

Станцію було відкрито 4 (16) грудня 1865 року, як відгалуження від лінії Одеса—Балта, відкритої того ж дня. Станція виникла під такою ж назвою.

В 1896 році на залізничній станції Кучурган Розаліївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, було 5 дворів, в яких мешкало 54 людини (28 чоловіків і 26 жінок); при селищі Павлівка[1].

На 1 січня 1906 року на ст. Кучурган Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії проживало 87 людей (60 чоловіків і 27 жінок). Станція була 4 розряду; начальник станції; 2 його помічників; 1 касир; 1 дорожній майстер; 3 телеграфістів; 1 жандарм[2].

Станом на 28 серпня 1920 р. на станції Кучурган Розаліївської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 36 домогосподарств. Для 29 домогосподарів рідною мовою була українська, 3 — єврейська, 2 — молдовська, 1 — російська, 1 — болгарська. На станції 159 людей наявного населення (84 чоловіків і 75 жінок). Родина домогосподаря: 80 чоловіків та 70 жінок (родичів: 4 і 5). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 4 чоловіків, на заробітках — 2 чоловіків і 1 жінка[3].

В 1925-1940 рр. ст. Кучурган входила до складу Тираспольського району Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Роздільнянського району Одеської області.

У серпні 1937 року був заарештований завідувач електростанції на станції Кучурган В. П. Никонов за звинувачення у зв'язках з білоемігрантами та антирадянській агітації, а після появи оперативного наказу додано «шпигунство на користь японської розвідки» та за рішенням наркома внутрішніх справ СРСР і прокурора СРСР розстріляний у «порядку наказу № 00593». Суть цього наказу полягала у репресуванні так званих харбінців — колишніх службовців Китайсько-Східної залізниці та реемігрантів з Манчьжоу-Го, що «осіли на залізничному транспорті та в промисловості Союзу»[4].

Станцію було електрифіковано 1991 року у рамках електрифікації лінії Роздільна—Кучурган.

Станція є прикордонною на кордоні зі Молдовою. На станції діє пункт контролю Кучурган.

На станції роблять зупинку для проходження прикордонного та митного контролю 2 пари поїздів далекого сполучення — Кишинів-Москва та Кишинів-Одеса. Приміський рух відсутній.

Примітки

  1. Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 383.(рос.)
  2. Список населенныхъ пунктовъ и нѣкоторыя справочныя данныя по Тираспольському уѣзду Херсонской губерніи.  — Одесса: "Славянская" тип. Е. Хрисогелосъ, 1907. — С. 148.(рос.)
  3. Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 34-35.(рос.)
  4. Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 87.

Джерела

Посилання