Лавров Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:04, 28 лютого 2022, створена Renvoy (обговорення | внесок) (Захистив «Лавров Сергій Вікторович»: частий вандалізм ([Редагування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (закінчується 14:04, 7 березня 2022 (UTC)) [Перейменування=Дозволено тільки автопідтвердженим користувачам] (закінчується 14:04, 7 березня 2022 (UTC))))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 лютого 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавров.
Сергій Вікторович Лавров
рос. Сергей Викторович Лавров
Сергій Вікторович Лавров
Сергій Вікторович Лавров
Міністр закордонних справ РФ
Нині на посаді
На посаді з9 березня 2004
ПрезидентВолодимир Путін
Дмитро Медведєв
Прем'єр-міністрМихайло Фрадков
Віктор Зубков
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
ПопередникІгор Іванов
Постійний член Ради Безпеки РФ
Нині на посаді
На посаді з9 березня 2004
Постійний представник РФ при ООН
7 липня 1994 — 12 липня 2004
ПрезидентБорис Єльцин
Володимир Путін
ПопередникЮлій Воронцов
НаступникАндрій Денисов
Народився21 березня 1950(1950-03-21) (74 роки)
Москва,
РСФСР
Відомий якдипломат, політик, міністр
Місце роботиМіністерство закордонних справ Росії[1]
КраїнаСРСР і Росія
НаціональністьArmenians in Tbilisid
Alma materМосковський державний інститут міжнародних відносин (1972) і School No.1414d (1966)
Політична партіяЄдина Росія
У шлюбі зMaria Lavrovad
ДітиEkaterina Vinokurovad
Професіядипломат
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани
Орден Пошани
Підпис[[Зображення:|128px]]
mid.ru
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Ві́кторович Лавро́в (рос. Сергей Викторович Лавров; нар. 21 березня 1950, Москва) — російський державний і політичний діяч. Міністр закордонних справ Російської Федерації з 9 березня 2004 року. Герой Праці Російської Федерації (2020).

Обіймав цю посаду в кабінетах Михайла Фрадкова (2004—2007), Віктора Зубкова (2007—2008), Володимира Путіна (2008—2012) і двох кабінетах Дмитра Медведєва (2012—2020) і в кабінеті Михайла Мішустіна (2020 — дотепер). Член Ради безпеки РФ, надзвичайний і повноважний посол Росії, заслужений працівник дипломатичної служби РФ. З 1972 року працював у системі МЗС СРСР і Росії. У 1994—2004 роках — постійний представник РФ при ООН і представник РФ в Раді безпеки ООН. 2006 року ввійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії, тоді ж протягом пів року займав пост голови комітету міністрів Ради Європи. Нагороджений низкою державних нагород РФ.

Життєпис

Народився 21 березня 1950 року в Москві.

Після школи вступив до Московський державний інститут міжнародних відносин (МДІМВ) МЗС СРСР.

Стажист, аташе Посольства СРСР в Республіці Шрі-Ланка. У МДІМВ вчився на східному відділенні факультету міжнародних відносин, практику проходив на Шрі-Ланці.

1972 року, після закінчення інституту, Лавров був направлений на роботу в радянське посольство в Шрі-Ланці.

1976 року він повернувся до Москви, працював у відділі міжнародних економічних організацій МЗС СРСР. У 1981 році відправили до радянського постійного представництва при ООН.

1988 року Лавров знову повернувся до Москви, спочатку став заступником начальника Управління міжнародних економічних відносин МЗС Росії, потім — першим заступником і начальником цього управління.

1990 року його призначили директором Департаменту міжнародних організацій і глобальних проблем МЗС Росії.

У квітні 1992 року Лавров став заступником міністра закордонних справ РФ.

1994 року його призначили постійним представником РФ при ООН і представником РФ в Раді безпеки ООН.

З У 1994—2004 роках — Постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй.

Міністр закордонних справ РФ

На зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом, 10 травня 2017 року

9 березня 2004 року Лавров став міністром закордонних справ Росії в уряді Михайла Фрадкова, відповідно до указу президента Володимира Путіна. Основними напрямами його діяльності були спроби врегулювати конфлікти в Грузії і Молдові, створення правової системи по боротьбі з міжнародним тероризмом, вирішення територіальних суперечок Росії, а також протидія планам США з розміщення елементів американської протиракетної оборони в Європі й наданню сербському краю Косово незалежності.

З 11 січня 2010 року — член Урядової комісії з економічного розвитку й інтеграції.

З квітня 2004 року — Голова Комісії Росії по справах ЮНЕСКО.

У травні 2006 року Лавров увійшов до складу федерального оперативного штабу Національного антитерористичного комітету Росії і на пів року став головою комітету міністрів Ради Європи. Лавров займався підготовкою головної події 2006 року для російської зовнішньої політики — саміту лідерів країн «Великої вісімки» в Санкт-Петербурзі під головуванням Росії, а 2007 року, при підготовці наступного саміту, що проходив в Німеччині, підтримав жорстку риторику президента Путіна, направлену на відстоювання російських інтересів в Європі.

12 вересня 2007 року уряд Фрадкова пішов у відставку, і Лавров став тимчасовим виконувачем обов'язків міністра закордонних справ. Пізніше того ж місяця він був призначений на свій колишній пост в новому кабінеті Віктора Зубкова.

У березні 2008 року на президентських виборах переміг перший віцепрем'єр Дмитро Медведєв. 7 травня 2008 року він вступив на посаду президента Росії. 8 травня 2008 року на засіданні Держдуми Путін був затверджений прем'єром. 12 травня 2008 року Путін провів призначення в уряд РФ. Лавров зберіг за собою пост глави міністерства закордонних справ.

У серпні 2008 року, під час російсько-грузинського конфлікту довкола Південної Осетії, Лавров брав участь у переговорах із грузинським МЗС і лідерами світових держав про принципи врегулювання ситуації в регіоні. Згодом його відомство займалося підготовкою текстів договорів про дружбу і співпрацю з визнаними Росією республіками Південною Осетією й Абхазією.

21 травня 2012 року вкотре отримав портфель міністра після вступу на посаду президента Володимира Путіна.

18 травня 2018 року знову затверджений Міністром закордонних справ[2].

Згідно з опитуваннями, проведеними ВЦВГД, Сергій Лавров неодноразово входив у трійку найефективніших міністрів Уряду Російської Федерації[3].

Через 12 років перебування на посаді Газета.Ru характеризувала Лаврова як «імпозантного інтелектуала», який є, нарівні із Сергієм Шойгу, одним із найпопулярніших міністрів у країні[4].

За офіційною біографією, Лавров володіє англійською, французькою та сингальською мовами. Рівень володіння Лавровим англійською мовою деякими лінгвістами ставиться під сумнів.

Захоплюється рафтингом: сплавляється гірськими річками Алтаю разом із друзями — випускниками МДІМВ. Лавров — автор присвяченою рідному інституту пісні, що стала гімном МДІМВ.

Походження

Про батька Лаврова відомо, що він тбіліський вірменин (за деякими відомостями — Калантаров або Калантарян). 2005 року в Єревані, відповідаючи на питання про те, чи допомагають йому в роботі його вірменські корені, Лавров відповів, що «корені у мене взагалі-то грузинські — мій батько з Тбілісі, а ось кров дійсно вірменська».

Про матір відомо, що вона була співробітницею Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. На сайті МЗС Росії вказується, що Лавров — росіянин.

Сім'я

Президент РФ Володимир Путін і Сергій Лавров на нагородженні орденом «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня 21 травня 2015 року

Лавров одружений, у нього є дочка Катерина Винокурова[5].

Коханка

Згідно розслідувань фонду Навального Лавров живе 20 років із коханкою Світланою Поляковою.[6] Він влаштував свою коханку та її родичів на роботу в МЗС Росії. Пасербиця Лаврова і Світлани Поліна отримала громадянство Великої Британії і купила елітну нерухомість на 4 млн фунтів в Лондоні. Всі вони використовують літаки, яхти та нерухомість Олега Дерипаски, російського олігарха.[7]

Заяви

Міністр закордонних справ Сергій Лавров не побачив знущань над заручниками на так званому «параді», що провели бойовики в неділю 24 серпня 2014 року в Донецьку[8].

У лютому 2015 року під час 51-ї Мюнхенської конференції з безпеки у концентрованому вигляді виклав російську точку зору на війну в Україні. Як зазначає джерело, ця його заява «суперечить законам логіки і здоровому глузду» та викликала сміх у залі[9].

Манери

Перед початком офіційної зустрічі в Москві з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном 12 квітня 2017 р., на запитання акредитованої американської журналістки NBC News Андреи Мітчел про бомбардування хімічною зброєю в Сирії він відповів:

— Who was bringing you up? Who was giving you your manners? / укр. Хто вас виховував? Хто виховував вам такі манери?[10][11]

Використання ненормативної лексики

— Who are you to fucking lecture me? / укр. Хто ти такий, б...ь, щоб мене вчити?[12]
— Західні партнери на Україні взяти нас «на понт» хотіли.[13]
  • 11 серпня 2015 на офіційній зустрічі з міністром закордонних справ Саудівської Аравії Аделем аль-Джубейром, під час промови останнього на пресконференції Лавров також використав «недипломатичну лексику». Він упівголоса сказав перед мікрофоном:
— Дебіли, бл..ь.[14][15][16].
Кого саме мав на увазі відомий своєю «витриманістю»[17] Лавров — лишилося нез'ясованим.
Оскільки зустріч транслювалася в прямому ефірі, цей вислів потрапив у мережу, де коментувався російськомовною спільнотою та експертами[18]. Представниця МЗС РФ Марія Захарова поквапилася спростувати цей уже не перший факт використання ненормативної лексики своїм шефом.[19]

Примітки

  1. ↑ Dramática jornada en Kiev: ya son los 198 civiles ucranianos muertos tras el ataque ruso
  2. ↑ Kremlin.ru. Робоча зустріч з Головою Уряду Дмитром Медведевым (рос.).
  3. ↑ Шойгу, Лавров і Пучків очолили рейтинг найкращих міністрів РФ — Інтерфакс
  4. ↑ Gazeta.ru, 21 березня 2017. День народження Сергія Лаврова
  5. ↑ Дочь Сергея Лаврова: «Я хотела связать жизнь с русским». Процитовано 28 квітня 2018.
  6. ↑ Лавров живе за рахунок олігарха і всюди катає коханку з її ріднею – розслідування, УП, 16 вересня 2021
  7. ↑ Приватні екскурсії від Лаврова: як глава російського МЗС катає коханку світом, 24tv.ua, 17 вересня 2021
  8. ↑ Українська правда
  9. ↑ ТОП-10 абсурдних заяв Лаврова у Мюнхені // Телеканал новин «24», 8 лютого 2015 19:00
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою калін не вказано текст
  11. ↑ Fox News: 'Who Gave You Your Manners?': Russia's Lavrov Scolds NBC's Mitchell.(англ.) + video
  12. ↑ Ехо Москви: «Да кто ты такой!» Милибэнд и Лавров «мило» поговорили…
  13. ↑ РИА Новости: Лавров: Запад пошел на Украине ва-банк, хотел взять Россию "на понт"
  14. ↑ YouTube: Лавров выругался матом (Матерится) Дебилы Б...ь
  15. ↑ Дзеркало тижня. Україна: Пока саудовский министр выступал, российский дипломат бубнил матерные слова себе под нос.
  16. ↑ Лавров на пресс-конференции выругался матом
  17. ↑ Оцінка редактора порталу «Украина по-арабски» Мохаммада Фараджаллаха. / див.: Мат Лаврова арабам переводчик не перевел
  18. ↑ Коммерсантъ: Сергей Лавров убеждает иностранцев матом
  19. ↑ МИД РФ: Сергей Лавров не матерился на пресс-конференции с главой МИД Саудовской Аравии

Посилання

Сергій Лавров
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Сергій Лавров у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лавров_Сергій_Вікторович&oldid=34743015