Сибіга Андрій Іванович
| Сибіга Андрій Іванович | |
|---|---|
.jpg) | |
| 15-й Міністр закордонних справ України | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 5 вересня 2024 |
| Президент | Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль |
| Попередник | Дмитро Кулеба |
| Перший заступник Міністра закордонних справ України | |
| 12 квітня 2024 — 5 вересня 2024 | |
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль |
| Попередник | Еміне Джапарова |
| заступник керівника Офісу Президента України | |
| 31 травня 2021 — 12 квітня 2024 | |
| Президент | Володимир Зеленський |
| Наступник | Микола Точицький |
 Посол України в Туреччині  | |
| 22 серпня 2016 — 19 травня 2021 | |
| Президент | Петро Порошенко Володимир Зеленський |
| Попередник | Сергій Корсунський |
| Наступник | Василь Боднар |
| Народився | 1 січня 1975 (49 років) м. Зборів Тернопільська область |
| Відомий як | дипломат |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівський університет |
| У шлюбі з | Сибіга Тетяна Михайлівна |
| Діти | Софія (нар. 2008), Андрій (нар. 2011), Іван (нар. 2017) |
| Нагороди |   |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Андрій Іванович Сибіга (нар. 1 січня 1975, м. Зборів Тернопільської області, УРСР) — український дипломат та юрист. Міністр закордонних справ України з 5 вересня 2024 року. Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині (2016—2021)[1], заступник керівника Офісу Президента України (2021—2024).
Народився 1 січня 1975 року в Зборові на Тернопільщині[2]. Батько правник Іван Сибіга. Молодший брат дипломат Ігор.
В 1997 році закінчив Львівський державний університет ім. I. Франка, спеціаліст з міжнародних відносин, перекладач з англійської мови. Вільно володіє англійською та польською мовами.
У 1997—1998 рр. — аташе, третій, другий секретар відділу державно-правових питань Договірно-правового управління M3C України.
У 1998—2002 рр. — другий, перший секретар Посольства України в Польщі.
У 2002—2003 рр. — перший секретар відділу правового та гуманітарного співробітництва Управління європейської інтеграції M3C України.
У 2003—2005 рр. — начальник відділу міжнародно-правового співробітництва Договірно-правового управління M3C України.
У 2005—2006 рр. — начальник відділу міжнародного права та законодавства в галузі зовнішньої політики Договірно-правового департаменту M3C України.
У 2006—2008 рр. — заступник директора Договірно-правового департаменту M3C України.
У 2008—2012 рр. — радник-посланник Посольства України в Польщі.
У 2012—2016 рр. — директор Департаменту консульської служби M3C України.
23 серпня 2016 року був призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Туреччині[3]. 19 травня 2021 року звільнений із посади указом президента В. Зеленського[4].
З 31 травня 2021 року — заступник Керівника Офісу Президента України[5]. 12 квітня 2024 року звільнений з посади[6].
12 квітня 2024 року став першим заступником міністра закордонних справ України[7].
29 жовтня 2024 року призначений міністром закордонних справ України[8][9]. 3 листопада заступником Сибіги стала Марʼяна Беца[10].
Як це виглядає зараз: чоловік призовного віку виїхав за кордон, показав своїй державі, що питання її виживання його не обходить, а потім приходить і хоче отримати від цієї держави послуги. Так не працює. У нас в країні війна.[11][12]
Одружений, виховує трьох дітей.[13]
- Надзвичайний і Повноважний Посол (22 грудня 2017)[14]
- Орден «За заслуги» II ступеня (22 грудня 2021) — За вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва України, багаторічну плідну дипломатичну діяльність та високий професіоналізм[15]
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[16]
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2021 року № 200/2021 «Про звільнення А. Сибіги з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Турецькій Республіці»
- ↑ Посольство України в Турецькій Республіці. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 346/2016 «Про призначення А. Сибіги Надзвичайним і Повноважним Послом України в Турецькій Республіці»
- ↑ Президент звільнив посла України в Туреччині. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 31 травня 2021 року № 221/2021 «Про призначення А. Сибіги Заступником Керівника Офісу Президента України»
- ↑ Зеленський звільнив Сибігу з посади заступника керівника ОП, Укрінформ, 12.04.2024
- ↑ Офіційно. Сибігу призначили першим заступником глави МЗС. РБК-Украина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Міністерство закордонних справ очолив Андрій Сибіга. LB.ua. 5 вересня 2024. Процитовано 5 вересня 2024.
- ↑ Рада призначила нового главу МЗС замість Кулеби. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 вересня 2024.
- ↑ Сибіга отримав ще одного заступника. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 листопада 2024.
- ↑ "Сидіти за кордоном і отримувати послуги від держави не вийде". Кулеба пояснив рішення щодо чоловіків за кордоном. BBC News Україна (укр.). 23 квітня 2024. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Консульський капкан для ухилянтів. Юридичний розбір скандальної вказівки МЗС. ГЛАВКОМ (укр.). 24 квітня 2024. Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Сибіга Андрій Іванович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 22 грудня 2017 року № 426/2017 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
- ↑ Указ Президента України від 22 грудня 2021 року № 669/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників дипломатичної служби»
- ↑ Указ президента України №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 25 серпня 2020.
- Івахів Г., Мельничук Б. Сибіга Андрій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 252. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Призначено нового посла України в Турецькій Республіці
| Голова РНБОУ |  | |
|---|---|---|
| Секретар РНБО | ||
| Члени РНБО | Герман Галущенко · Андрій Єрмак · Анатолій Загородній · Олег Іващенко · Ігор Клименко · Андрій Костін · Василь Малюк · Сергій Марченко · Андрій Пишний · Юлія Свириденко · Андрій Сибіга · Олександр Сирський · Герман Сметанін · Ольга Стефанішина · Руслан Стефанчук · Рустем Умєров · Михайло Федоров · Ігор Черкаський · Денис Шмигаль | |
 | Анатолій Зленко (1991–1994) · Геннадій Удовенко (1994–1998) · Борис Тарасюк (1998–2000) · Анатолій Зленко (2000–2003) · Костянтин Грищенко (2003–2005) · Борис Тарасюк (2005–2007) · Володимир Огризко (в. о.) (2007) · Арсеній Яценюк (2007) · Володимир Огризко (2007—2009) · Володимир Хандогій (в. о.) (2009) · Петро Порошенко (2009—2010) · Костянтин Грищенко (2010—2012) · Леонід Кожара (2012—2014) · Андрій Дещиця (в. о.) (2014) · Павло Клімкін (2014—2019) · Вадим Пристайко (2019—2020) · Дмитро Кулеба (2020–2024) · Андрій Сибіга (з 2024) |  | |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Народились 1 січня
- Народились 1975
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Уряд Дениса Шмигаля
- Міністри закордонних справ України
- Уродженці Зборова
- Надзвичайні і Повноважні Посли України
- Українські дипломати
- Посли України в Туреччині
- Випускники факультету міжнародних відносин Львівського університету
- Випускники юридичного факультету Львівського університету
- Заступники Керівника Офісу Президента України
- Чинні члени Ради національної безпеки і оборони України
- Чинні Члени Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних сил України