CH-53K King Stallion

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CH-53K King Stallion
Приземлення CH-53K у Sikorsky Aircraft
Призначення важкий транспортний вертоліт
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 27 жовтня 2015
Дата прийняття на службу заплановано на 2018[1]
Статус У розробці
Основні користувачі  КМП
Вартість програми US$25,335 млрд (FY2015)[2]
Вартість одиниці
US$92,796 млн (FY15)[2]
US$126,677 млн (з R&D)[2]
Попередня модель Sikorsky CH-53E Super Stallion

CH-53K King Stallion — великий, важкий транспортний гелікоптер який розробили у Sikorsky Aircraft для Корпусу морської піхоти США (КМП США). Конструкція має три двигуни потужністю 7,500 к.с. (5,590 kW), нові лопаті гвинта з композитних матеріалів і ширшу кабіну ніж попередні варіанти CH-53. Він буде найважчим та найбільшим військовим гелікоптером США. КМП запланували придбати 200 машин загальною вартістю $25 млрд. Тестування було розпочату у квітні 2014; польотні випробування було розпочато 27 жовтня 2015.

Розробка[ред. | ред. код]

Створення H-53[ред. | ред. код]

CH-53 розроблявся для корпусу морської піхоти США за програмою «Важкий Експериментальний вертоліт» яку було розпочато у 1962. Перевагу надали Sikorsky S-65 замість модифікованого вертольоту від Boeing Vertol версії CH-47 Chinook. Перший політ прототип YCH-53A здійснив 14 жовтня 1964[3]. Вертоліт отримав назву «CH-53A Sea Stallion», а серійне виробництво машин було розпочато у 1966[4]. CH-53A має турбовальні двигуни T64-GE-6  і має максимальну злітну вагу у 20865 кг.

Модифікаціями CH-53A Sea Stallion є RH-53A/D, HH-53B/C, CH-53D, CH-53G та MH-53H/J/M. RH-53A і RH-53D використовували у ВМС США як тральщик. CH-53D має більш потужну версію двигуна General Electric T64, який використовували на всіх варіантах H-53, а також має збільшені паливні баки[3]. Вертоліт ВПС США HH-53B/C «Super Jolly Green Giant» використовували для спеціальних операцій і рятування з поля бою. Вертоліт ВПС MH-53H/J/M Pave Low був останнім вертольотом серії H-53 з двома двигунами і був оснащений покращеною авіонікою для операцій за будь-якої погоди[3].

У жовтні 1967 корпус морської піхоти видав запит на транспортний вертоліт з підйомною швидкістю у 1,8 разів більшу ніж у CH-53D і можливістю посадки на універсальні десантні кораблі. Перед цим Сікорський працював над покращенням CH-53D, назва компанії «S-80», зі встановлення третього турбовального двигуна і більш потужного несного гвинта. Сікорський представив модель S-80 морській піхоті у 1968. Морпіхи визнали розробку гарним, швидким рішенням і профінансували розробку тестової машини.[5] Іншими змінами CH-53E були більш міцна трансмісія і збільшений на 1,88 м фюзеляж. Лопаті несного гвинта було замінено на титаново-склопластикові композитні.[5] Було додано нову автоматичну систему контролю польоту. Хвостова конфігурація була змінена на більшу вертикальну з нахиленим хвостовим гвинтом для забезпечення підйомної сили при висінні.[6]

У 1974 перший політ зробив YCH-53E.[6] Після закінчення успішних випробувань було підписано перший контракт 1978, а серійний випуск було розпочато у лютому 1981.[5] ВМС США замовили невелику партію CH-53E для перевезення запасів на борт судна. ВМС і КМП замовили 177 машин.[5] Для боротьби з мінами пізніше ВМС замовили версію CH-53E під назвою «MH-53E Sea Dragon» зі збільшеними спонсонами і паливними баками для збільшення сховища палива.[5] ВМС почали використовувати MH-53E у 1986.[6] ВМС отримав 46 Sea Dragons.[5]

CH-53K[ред. | ред. код]

Прототип CH-53K King Stallion під час церемонію викотування

КПМ США планували оновити більшість своїх CH-53E для продовження їхньої служби, але цей план було заморожено. Тоді Сікорський запропонував нову версію, спочатку «CH-53X» і у квітні 2006 КМП підписало контракт на 156 вертольотів під назвою «CH-53K»[7][8][9] на суму $18,8 млрд з поставками до 2021.[10] КМП планували почати списання вертольотів CH-53E з 2009 і потребують нові вертольоти у короткий час через закінчення строку служби машин у період 2011—2012[10]. Льотні тестування CH-53K планувалися на початок 2011.[11]

CH-53K є переробкою CH-53E. Основні покращеннями є нові двигуни і компоновка фюзеляжу. CH-53K має вдвічі більшу вантажопійдомність і радіус дії ніж CH-53E, і збільшений вантажний відсік для перевезення Humvee. CH-53K має зменшені композитні спонсони зменшуючи загальну ширину, що зменшує посадкову ширину для роботи з кораблями.[11] Він буде мати нові композитні лопаті несного гвинта, за такою ж технологією як і гвинти на вертольоті UH-60 Black Hawk. CH-53K буде використовувати двигун General Electric GE38-1B.[12] Цей двигун кращий за Pratt and Whitney Canada PW150 і створений на базі Rolls-Royce AE 1107C-Liberty які встановлені на V-22 Osprey.[13]

Сікорський анонсували своїх головних підрядників: Aurora Flight Sciences (пілон несного гвинта),[14] Exelis Aerostructures (пілон хвостового гвинта і спонсонів),[14] GKN Aerospace (кормова трансмісія),[14] Onboard Systems International (система зовнішнього вантажного гаку),[15] Rockwell Collins (система управління авіонікою),[16] Sanmina-SCI Corporation (системи внутрішнього зв'язку), and Spirit AeroSystems (кокпіт і кабіна).[14]

У серпні 2007 КМП збільшило кількість CH-53K у замовленні з 156 до 227.[17] У 2007 перший політ було заплановано на листопад 2011 з початком використання у 2015.[18] Коли CH-53K буде прийнято на службу, КМП будуть використовувати його як важкий вертоліт разом з MV-22 (середній транспорт) і UH-1Y (легкий транспорт).[19] У 2007 RAND випустили звіт у якому зазначили, що велике  відношення CH-53K до MV-22 зменшить час розгорнення військ з кораблів.[20][21]

У 2008 проектні роботи йшли повним ходом. Були зроблені кроки по зменшенню ваги. Збільшення продуктивності двигуна і покращення лопатей несного гвинта. Було зменшено кут нахилу щогли несного гвинта для зміни центру ваги, яка змінюється після зменшення об'єму палива.[22] Розробки було 'заморожено' у 2009—2010 і досі немає жодних змін.[23]

22 січня 2010, Sikorsky Aircraft за $20 млн відкрили Precision Components Technology Center (Технічний центр точних компонентів) у Стратфорді, Коннктикут який буде сфокусований на виробництві CH-53K. Тут будуть випускати обертові і стаціонарні плити перекосу, втулки несних і хвостових гвинтів і кожухи несних гвинтів, а також інші частини.[24] 3 серпня 2010 CH-53K пройшов Critical Design Review (CDR) і програма готова до проведення тестування.[25][26] Проте, дата польових випробувань була перенесена на 2018.[27] Сікорський побудував чотири до серійні машини для оціночних випробувань.[28]

4 грудня 2012 Сікорський представив перший планер CH-53K для наземного тестування техніки. Він пройшов багато годин наземних випробувань. Попередні тести включали калібрування паливної системи і установка вимірювальних приладів в різних місцях випробувань на планері для запису температури, аеродинамічних навантажень, тиску і вібрації. Два додаткових статичних наземних випробування конструкції пройшли на головному заводі у Стратфорді, штат Коннектикут.[29]

У січні 2013 програма була оцінена у US$23,17 млрд після закупівлі запланованих 200 вертольотів CH-53K.[2] У квітні 2013, керівник програми ВМС США прокоментував, що розробка CH-53K «йде настільки добре», що може йти з випередженням графіка.[30] Льотні випробування були заплановані на 2015 затримані на рік через несправні компоненти.[2]

31 травня 2013 ВМС підписали контракт з Сікорським на $435 млн на створення чотирьох прототипів CH-53K для оцінювання і робочих випробувань; усі чотири очікується поставити до березня 2017.[31]

ВПС Ізраїлю виявили зацікавленість у CH-53K. У 2009 вони повідомили, що будуть оцінювати машину після першого польоту.[32] У серпні 2015 Ізраїльські ВПС оформив вимогу на важкий транспортний вертоліт CH-53K. Теперішні ізраїльські вертольоти CH-53 «Yasur» будуть залишатися на озброєнні до 2025.[33]

1 жовтня 2013 Сікорський підписав контракт на $8,5 млн з Kratos Defense & Security Solutions на проектування і розробку тренувальної системи для CH-53K. Контракт включає в себе Maintenance Training Device Suite (MTDS — Тренувальний пристрій управління) і Helicopter Emulation Maintenance Trainer (HEMT — Тренажер симуляції управління вертольотом) для КМП. MTDS є тренажером з реалістичним оточенням і можливістю випробування всіх систем платформи CH-53K. До програми включено тренування по заміні і ремонту систем авіоніки, електричних систем, гідравлічних систем та інших механічних підсистем. HEMT використовує 3D віртуальне оточення для виконання тренувальних сценаріїв. Це дає командам обслуговування CH-53K навчитися ремонтувати, обслуговувати, вирішувати проблеми у роботі і демонтаж та монтаж 27 підсистем.[34]

24 січня 2014 CH-53K GTV запустив двигуни GE38-1B  і розкрутив ротор несного гвинта без лопатей. Запуск двигуна є важливим кроком після закінчення тестувань підсистем. Випуск невеликими партіями заплановано у період з 2015 по 2017. CH-53K планують почати використовувати у 2019, з випуском великими партіями у цей період і з 2022. КМП США планують створити вісім активним ескадрильї CH-53K, одну тренувальну ескадрилью і одну резервну ескадрилью.[35] У квітні 2014 було розпочато тестування з лопатями, а наступним кроком буде тестування інтегрованих систем. Польотні тести будуть розпочаті наприкінці 2014 і триватимуть 3 роки. Чотири випробувальні машини повинні налітати 500 годин кожна.[36] Перший політ було відкладено,[37][38][39] через проблеми з титановими гофрованим валами[40] у системі трансмісії і коробці передач.[41]

5 травня 2014 генерал Джеймс Ф. Амос офіційно проголосив, що CH-53K отримає назву «King Stallion».[42]

27 жовтня 2015 CH-53K вперше піднявся у повітря.[43]

Конструкція[ред. | ред. код]

Особливою відмінністю конструкції CH-53K є нові двигуни і новий фюзеляж.[11] CH-53K буде використовувати двигуни General Electric T408 (GE38-1B) потужністю 7,500 к.с. (5,600 кВт) кожний[44] і має швидкість на 20 вузлів (37 км/год) ніж у попередника CH-53E.[45]

Він отримає новий скляний кокпіт з ЕДСУ, нову еластомерну систему втулок і композитні лопаті гвинта для покращення роботи на великій висоті.[11][46] Розробка коробки передач з розподілом крутного моменту з гофрованими валами розпочалася у 2007.[47][48][49] Вузол коробки передач яка включає вал несного гвинта і системи контролю обертання важить 5280 кг,[50] який важчий за порожній вертоліт Black Hawk.[51] Коробка передач з розподілом крутного моменту важить 2390 кг.[48] Для порівняння коробка передач з розподілом крутного моменту вертольота Мі-26 з двома двигунами важить 3639 кг.[52]

CH-53K також буде мати покращену зовнішню вантажну систему, підвищену живучість і подовжену службу.[11] Довжина кабіни 9,14 м, ширина 2,74 м, висота 1,98 м.[53] Його кабіна буде ширшою на 30 см і на 15 % більшою, але будуть мати менші композитні спонсони.[11][46]


CH-53K перевищує CH-53E за можливістю перевозити майже вдвічі більшу вагу 12200 кг при тому ж радіусі дії 204 км.[45] Максимальна вантажопідйомність CH-53K складає 15900 кг.[45] Максимальна злітна вага CH-53K складає 39900 кг[51], що більше ніж вага CH-53E 73,500 lb (33,300 kg). Ширина колії CH-53K скоріш за все буде такою як і у CH-53E.[14]

CH-53K може перевозити два вантажних піддони 463L, тому немає потреби розділяти для перевезення піддони між транспортним літаком і вертольотом[54][55].

Специфікація (CH-53K)[ред. | ред. код]

* = дані до моделі K. Усі інші для моделі E.

Джерело: Sikorsky CH-53K sources,[45][53][56] GE38-1B data,[44] Flightglobal.com[57]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 5 (2 пілоти, 1 командир екіпажу/правий стрілець, 1 лівий стрілець, 1 хвостовий стрілець (бойовий екіпаж))
  • Пасажиромісткість: 37 (55 з центральним рядом сидінь)
  • Вантажопідйомність: * 15900 кг
  • Довжина: 30,2 м
  • Висота: 8,46 м
  • Діаметр несучого гвинта: 24 м
  • Площа обертання несучого гвинта: 460 м²
  • Маса порожнього: 15071 кг
  • Маса спорядженого: 33600 кг
  • Максимальна злітна маса: * 38400 кг
  • Силова установка: 3 × турбовальний *General Electric GE38-1B * 7500 кс ( 5600 кВт)
  • Повітряний гвинт: 7-лопатевий несний гвинт (кожний 35' × 35"), 4-лопатевий хвостовий гвинт


Льотні характеристики

Озброєння

Пускові установки теплових пасток і діпольних відбивачів



Див. також[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ What’s Strangling the CH-53K?. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 17 лютого 2019.
  2. ↑ а б в г д GAO-15-342SP DEFENSE ACQUISITIONS Assessments of Selected Weapon Programs (PDF). US Government Accountability Office. March 2015. с. 69. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 15 July 2015.
  3. ↑ а б в Sikorsky Giant Helicopters: S-64, S-65, & S-80 [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 May 2006.
  4. ↑ Frawley, Gerard: The International Directory of Military Aircraft, p. 148. Aerospace Publications Pty Ltd, 2002. ISBN 1-875671-55-2.
  5. ↑ а б в г д е S-80 Origins / US Marine & Navy Service / Japanese Service [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 May 2006.
  6. ↑ а б в CH-53A/D/E Sea Stallion and MH-53E Sea Dragon [Архівовано 6 лютого 1997 у Wayback Machine.]. US Navy, 15 November 2000.
  7. ↑ «Sikorsky Awarded $3.0B Development Contract For Marine Corps CH-53K Heavy-Lift Helicopter» [Архівовано 27 листопада 2008 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 5 April 2006.
  8. ↑ «Sikorsky Aircraft Marks Start of CH-53K Development and Demonstration Phase» [Архівовано 27 листопада 2008 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 17 April 2006.
  9. ↑ «New Heavy Lift Helicopter Starts Development» [Архівовано 7 квітня 2009 у Wayback Machine.]. U.S. Marine Corps, 9 January 2006.
  10. ↑ а б Whittle, Richard. USMC CH-53E Costs Rise With Op Tempo [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] Rotor & Wing, Aviation Today, January 2007. Accessed: 15 March 2012.
  11. ↑ а б в г д е S-80 Upgrades / CH-53K [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 March 2008.
  12. ↑ «Sikorsky Aircraft Selects CH-53K Main Engines» [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 22 December 2006.
  13. ↑ CH-53K: The U.S. Marines' HLR Helicopter Program (updated). Defense Industry Daily. Watershed Publishing LLC. 28 грудня 2006. Архів оригіналу за 2 січня 2007. Процитовано 3 січня 2007.
  14. ↑ а б в г д «Sikorsky Selects CH-53K Fuselage Supplier Team» [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 9 May 2007.
  15. ↑ «Onboard Systems awarded Sikorsky CH-53K cargo hook program»[недоступне посилання з лютого 2019]. «Rotorhub.com», 4 March 2008.
  16. ↑ «Sikorsky Aircraft Selects Rockwell Collins to Provide CH-53K Avionics Management System» [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 29 June 2006.
  17. ↑ «Marines Up Order for New Heavy Lifter» [Архівовано 1 липня 2012 у Archive.is]. «Rotor & Wing», 1 August 2007.
  18. ↑ «US Marines in desperate need of new CH-53K» [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Flight Daily News, 21 June 2007.
  19. ↑ Fein, Geoff. «Marine Corps Helicopter Programs Stabilizing, Official Says». Defense Daily, 28 May 2008. (Online subscription article) [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  20. ↑ «Warfighting and Logistic Support of Joint Forces from the Joint Sea Base» [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. RAND, 2007.
  21. ↑ Bruno, Michael. «Seabasing Study Promotes CH-53K, JHSV Over MV-22» [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.]. Aviation Week, 16 October 2007.
  22. ↑ Fein, Geoff. «Navy, Sikorsky Overcoming Challenges To CH-53K Design». Defense Daily, 15 May 2008. (Online subscription article) [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  23. ↑ Parker, Andrew. «Pause to Reflect on Obstacle-Filled Road [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]». Aviation Today, 28 May 2014. Accessed: 8 June 2014.
  24. ↑ Sikorsky opens $20M production center. hartfordbusiness.com. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 22 січня 2010.
  25. ↑ «CH-53K helicopter program achieves successful Critical Design review» [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]. Rotorhub, 3 August 2010. Retrieved: 4 August 2010.
  26. ↑ «CH-53K Helicopter Program Achieves Successful Critical Design Review» [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 3 August 2010. Retrieved: 16 August 2010.
  27. ↑ «CH-53K Heavy Lift Helicopter Program Conducts Successful Auxiliary Power Unit 'Light-Off'» [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 25 August 2010.
  28. ↑ «NAVAIR Evaluating New CH-53K proposal From Sikorsky.» [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.] Fly Away Simulation. 16 April 2012.
  29. ↑ Sikorsky delivers first CH-53K. Star Defense. Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 10 грудня 2012.
  30. ↑ «Sikorsky CH-53K may be operational ahead of schedule» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]. Flightglobal.com, 10 April 2013.
  31. ↑ «Sikorsky awarded $435 million contract for four CH-53K test aircraft.» [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Flight International, 31 May 2013.
  32. ↑ Egozi, Arie. «Israel drops interest in V-22, eyes CH-53K evaluation.» [Архівовано 14 листопада 2009 у Wayback Machine.] Flight International, 12 November 2009.
  33. ↑ Israeli air force looks for lift from CH-53K [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] — Flightglobal.com, 10 August 2015
  34. ↑ Kratos to build maintenance trainers for CH-53K [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Shephardmedia.com, 1 October 2013
  35. ↑ Sikorsky fires up main CH-53K engines [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Flightglobal.com, 10 February 2014
  36. ↑ Sikorsky begins powered ground tests of CH-53K helicopter with rotor blades. Sikorsky press release. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  37. ↑ Shalal, Andrea; Potter, Mark (13 липня 2014). Sikorsky sees delay in first flight of Marine Corps helicopter. finance.yahoo.com. Reuters. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  38. ↑ Drwiega, Andrew. «King Stallion Trots Toward Flight Test Program [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]» Aviation Today, 2 October 2014. Accessed: 18 October 2014.
  39. ↑ Parsons, Dan (3 грудня 2014). Sikorsky CH-53K first flight pushed at earliest to March. www.flightglobal.com. Flightglobal.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 3 грудня 2014.
  40. ↑ Sikorsky tells US ownership change won't affect CH-53K program. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 19 жовтня 2016.
  41. ↑ Malenic, Marina. «Sikorsky redesigns CH-53K main gear box components as E-models are kept in service» Janes, 14 April 2015. Retrieved: 19 April 2015. Archive
  42. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 19 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  43. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 19 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  44. ↑ а б General Electric Model GE38 page [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]. GE Aviation.
  45. ↑ а б в г CH-53K brochure [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  46. ↑ а б «Prototype Assembly Looms As First Production Parts Arrive for CH-53K Heavy Lift Helicopter» [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 6 August 2009.
  47. ↑ «Marine Corps Prepares New CH-53K for First Flight [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]». DefenseTech, 21 October 2014. Accessed: 23 October 2014.
  48. ↑ а б He, S., Gmirya, Y., Mowka, F., Leigh, L. «Trade Study on Different Design Configurations of the CH-53K Main Gearbox» [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.] NASA, 2008
  49. ↑ Buzel, Gregory; Gmirya, Yuriy; He, Shulin; Leigh, Leslie. Load Sharing Test of the CH-53K Split Torque Main Gearbox [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] AHS International/Sikorsky, 2009
  50. ↑ Gmirya, Y., Alulis, M., Palcic, P., Leigh, L. «Design and Development of a Modern Transmission: Baseline Configuration of the CH-53K Drive System [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]», NASA, 2011.
  51. ↑ а б Parker, Andrew. «CH-53K King Stallion Inches Closer to Sunrise [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]» Aviation Today, 6 May 2014. Accessed: 7 May 2014.
  52. ↑ Lev I. Chaiko (1990) Review of the Transmissions of the Soviet Helicopters [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.], pp. 2, 3, 9. NASA Glenn Research Center NASA Technical Memorandum 10363.
  53. ↑ а б CH-53K Helicopter (click on Attributes tab) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  54. ↑ «CH-53K Helicopter.» [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.] Sikorsky
  55. ↑ Vendrasco, Stephanie. «Cargo cabin mockup ready for some heavy lifting.» [Архівовано 22 січня 2013 у Archive.is] USMC, 20 December 2007.
  56. ↑ CH-53K mission brief [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  57. ↑ Jon Hemmerdinger (21 лютого 2014), Sikorsky CH-53K testing continues on schedule, Flightglobal, архів оригіналу за 24 березня 2016, процитовано 19 жовтня 2016

Посилання[ред. | ред. код]

Літаки і вертольоти І. І. Сікорського та Sikorsky Aircraft
Київський період
Вертольоти
Літаки
Період РВБЗ
Цивільні літаки
Військові літаки
Sikorsky Aircraft
Літаки
позначення фірми
військове позначення
Вертольоти
позначення
фірми
військове
позначення
експериментальні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=CH-53K_King_Stallion&oldid=40750276