U-427

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
U-427
VIIC vector.svg
Зображення підводного човна підтипу VIIC
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Спуск на воду 6 лютого 1943 року
Сучасний статус 21 грудня 1945 року затоплений союзниками
Основні характеристики
Тип корабля Торпедний ДПЧ
Позначення проекту типу VIIC
Розробник проекту Danziger Werft, Данциг
Швидкість (надводна) 17,7 вузлів
Швидкість (підводна) 7,6 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 230 м
Автономність плавания 135—174 км на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
11 470 км на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 769 т
Водотоннажність підводна 871 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 67,1 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін TMA
ППО 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling

U-427 — німецький підводний човен типу VIIC, що входив до складу крігсмаріне за часів Другої світової війни. Закладений 27 липня 1942 року на верфі Danziger Werft у Данцигу. Спущений на воду 6 лютого 1943 року, 2 червня 1943 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Після введення U-427 до строю підводний човен входив до складу 8-ї навчальної флотилії ПЧ Крігсмаріне. З 1 червня 1944 року U-427 перебував у 7-ій, з 1 серпня — в 11-ій, з 5 листопада у 13-ій, та з 1 березня 1945 року у 14-ій флотиліях підводних човнів Крігсмаріне. Протягом усього періоду служби субмарини її командиром був обер-лейтенант-цур-зее Карл-Габірель граф фон Гуденюс.

З вересня 1944 року і до кінця війни, U-427 здійснив 5 бойових походів, переважно в Північному Льодовитому океані та Норвезькому морі, не потопивши жодного судна чи корабля[1]. Підводний човен зазнав 678 атак глибинними бомбами авіації та кораблів противника. 29 квітня 1945 року U-427 провів торпедну атаку на канадські есмінці «Хайда» та «Ірокеу», що ескортували конвой RA 66, але промахнувся. 2 травня 1945 року U-427 повернувся на свою базу у Кілбот, Норвегія, де залишався до повної капітуляції Німеччини в Другій світовій війні[2].

Подальша доля ПЧ[ред. | ред. код]

8 травня 1944 року капітулював у Нарвіку союзникам. Перетягнутий до Лох-Еріболл, потім до Лісагаллі й далі до Лох-Раян у Шотландії, де 21 грудня 1945 року затоплений при проведенні операції «Дедлайт» в ролі корабля-мішені в точці з координатами 56°04′ пн. ш. 09°35′ зх. д. / 56.067° пн. ш. 9.583° зх. д. / 56.067; -9.583Координати: 56°04′ пн. ш. 09°35′ зх. д. / 56.067° пн. ш. 9.583° зх. д. / 56.067; -9.583

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Busch. Rainer. Röll. Hans-Joachim. Deutsche U-Boot-Verluste von September 1939 bis Mai 1945. German U-boat losses from September 1939 to May 1945. Der U-Boot-Krieg. IV. Mittler. Hamburg, Berlin, Bonn. 1999. 3-8132-0514-2.
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
  • Snyder, Gerald (1976), The Royal Oak Disaster, Presidio Press, ISBN 0-89141-063-5
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]